WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Аспекти правової реформи - Реферат

Аспекти правової реформи - Реферат

Підсумовуючи наведений вище досвід визначення напрямів державно-правової реформи і в принципі погоджуючись із підходом українських вчених щодо чотирьох названих напрямів (парламентська, адміністративна, судова і муніципальна реформи), все ж висловимо кілька зауважень. По-перше, незважаючи на високу роль парламенту у конституційній системі сучасної держави, існування принципу "верховенства парламенту" в ряді англосаксонських країн (правда не в Україні), відзначимо, що українські вчені при вживанні терміну "парламентська реформа" з усією очевидністю мають на увазі удосконалення всієї системи вищих органів державної влади, в тому числі місця законодавчого органу в цій системі, його стосунки з президентом, урядом і судами. Тому видається більш оптимальним одним із напрямів правової реформи визначати "конституційну реформу". Це підтверджується такими аргументами: а) удосконалення системи вищих органів державної влади може означати або наповнення їх конституційного статусу законодавчим змістом (в Україні й ця проблема є актуальною), або наповнення їх інституційним змістом; б) якісне удосконалення цієї системи (чи кожного органу зокрема) можливе лише за умови внесення змін і доповнень до Конституції України. Такий підхід підтвердився також в організації і проведенні всеукраїнського референдуму 16 квітня 2001 p., очікувані наслідки від якого - внесення змін до Конституції України.

По-друге, на початку XXI ст. ми не можемо задовольнятися підходами до правової реформи, сформульованими в середині 90-х років, котрі під впливом політичних факторів зводилися лише до цілей перетворень національної правової системи. Очевидно, що окремим напрямом правової реформи повинна стати програма заходів щодо інтеграції вітчизняного законодавства з нормами Європейського союзу. В такому разі правова система отримала би чіткий і стабільний орієнтир розвитку, незалежний від розкладки політичних сил у країні. Це характерно для правових реформ у кожній із країн Євросоюзу та в країнах Центральної Європи.

Зрозуміло, що інтеграція до європростору передбачатиме, крім іншого, заходи у "традиційних" напрямках реформи, але вона консолідуватиме їх, надаватиме їм спільних засад.

По-третє, у кожній із постсоціалістичних країн проблеми становлення і зміцнення демократії, її консолідація виступають актуальними, і Україна - не виняток у цьому плані. Тому правова реформа одним із своїх пріоритетних напрямків повинна отримати юридичне і інституційне забезпечення захисту прав людини.

По-четверте, досвід постсоціалістичних країн засвідчує, що муніципальна реформа здійснюється, як правило, в ьежах адміністративної реформи. Природно, що становлення і зміцнення самоврядування не є можливим без децентралізації державного управління.

Отже, на наш погляд, правова (державно-правова) реформа повинна реалізовуватися у таких напрямах:

1) інституційне і юридичне забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, зміцнення основ демократичного режиму;

2) оновлення управлінської еліти;

3) удосконалення законодавства, підвищення його якості;

4) конституційна реформа;

5) адміністративна реформа;

6) судово-правова реформа;

7) гармонізація вітчизняного законодавства з нормами Європейського союзу.

Суб 'єктом правової реформивиступає політична еліта, в широкому розумінні - державний апарат. Справді, як підкреслює український вчений Н. Латигіна, сучасне суспільство — складна, організована, динамічна соціальна система, компетентне управління якою є необхідною умовою її ефективного функціонування та розвитку. З етимологічної точки зору поняття "еліта" можна розуміти як групу людей, які володіють вирізняючими їх якостями та ознаками, що дозволяють їм впливати на поведінку та формування поглядів і думки інших членів суспільства [9]. Формування політичної еліти тим більше виступає важливою справою для суспільства, що знаходиться в стані реформування. Існують три головні підходи, які визначають дефініцію "еліти". Прибічники ціннісного підходу пояснюють існування еліти деякою вищістю (перш за все інтелектуальною, моральною тощо) одних людей над іншими. Структурно-функціональний підхід пояснює функціонування еліти об'єктивною необхідністю і виключною особливістю та важливістю функцій управління для суспільства, які детермінують виключність та особливість ролі людей, виконуючих ці функції (до того ж виконання даних функцій з необхідністю здійснюється меншістю). Інституціональний підхід до визначення еліти трактує еліту як групу осіб, що займають керівні позиції у важливіших соціальних та політичних інститутах - урядових, економічних, військових, культурних [10]. У нашому дослідженні буде використано саме інституційний підхід у розумінні еліти.

Відзначимо, що керівництво правовою реформою потребує такої управлінської еліти, котра би відзначалася високим ступенем мотивації до перетворень та прихильністю до юридичних методів реформування суспільних відносин. Тому вирішенню проблеми формування такої еліти в постсоціалістичних країнах Центральної Європи було присвячено цілу програму заходів. У цих країнах мало місце усвідомлення того, що формування нової еліти - це найперше завдання суспільства, що модернізується, бо без її створення трансформаційні процеси в принципі не можуть бути ефективними. Сформована в умовах комуністичної системи еліта (державний апарат) за своїми функціональними характеристиками призначалися для вирішення інших, часом протилежних до нинішніх соціальних задач.

Механізм обмеження впливу колишньої еліти та Ті заміни новою у постсоціалістичних країнах Центральної Європи отримав належне не лише політико-організаційне, а й законодавче забезпечення.

Комплекс організаційних і політико-правових заходів, спрямованих на витіснення представників номенклатури колишніх правлячих партій, обмеження їх впливу в державному апараті, включав:

а) кадрове оновлення вищих органів державної влади у мінімальний строк після "політичного повстання "з метою використання радикальної громадської думки. Провести "кадрову реконструкцію" парламенту важливо також з тої причини, що він повинен створити законодавчі основи для проведення перших вільних виборів та схвалити інші закони щодо кардинальної зміни політичного режиму, зокрема відновлення прав і свобод людини і громадянина. В Чехословаччині комплекс організаційно-правових заходів у цьому напрямі було здійснено в грудні 1989 - лютому 1990 pp.;

б) проведення парламентських виборів в строк, максимально короткий після "політичного повстання " вході демократичної революції. Відзначимо, що за допомогою такого організаційного кроку досягається такий соціальний ефект: нова еліта отримує раціонально-правову легітимацію шляхом перемоги на виборах та приходу до ключових посад у державному апараті; використовується громадська підтримка більшістю суспільства; створюються політичні передумови для проведення суспільної модернізації саме через механізм правової реформи, бо "реформатори" отримують контроль не лише за виконавчою, а й за законодавчою владою. Це дуже важливо з огляду на необхідність використання закону в процесі реформуванні суспільства.

Об'єктом правової реформивиступають такі ділянки суспільних відносин, на які здійсню-ється вплив відповідно до її цілей, тобто відповідно до очікуваного соціального ефекту. Об'єкт правової реформи слід розуміти, виходячи з розуміння сутності правової реформи - "вузько" (коли правова реформа спрямована на реформування лише публічно-правових інститутів) чи "розширено" (коли вона спрямована на реформування всіх компонентів правової системи).

Якщо припустити, що об'єктом правової реформи виступає правова система суспільства загалом, то, відзначимо, варто з'ясувати її природу та виділити окремі компоненти, котрі передовсім стають предметом правового регулювання. Правову систему в широкому смислі розуміють як сукупність внутрішньо узгоджених, взаємопов'язаних, соціально однорідних юридичних засобів (явищ), з допомогою яких офіційна влада здійснює регулятивно-організуючий і стабілізуючий вплив на суспільні відносини, поведінку людей. Поняття правової системи логічно ширше поняття права в об'єктивному смислі, вони співвідносяться як ціле й частина.

Loading...

 
 

Цікаве