WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Підвищення ефективності управління природоохоронною діяльністю в регіоні - Реферат

Підвищення ефективності управління природоохоронною діяльністю в регіоні - Реферат

Дозвіл на викиди перерозподіляють між окремими підприємствами, від яких вимагають додержання стандартів шляхом інвестування в технології або шляхом купівлі дозволу у тих підприємств, які суттєво скоротили викиди порівняно з дозволом. При такому підході створюються стимули:

1. Для фірм, які надають права на забруднення на продаж, стає вигідним використовувати економію від рівня масштабів здійснення природоохоронних заходів і досягнути стандарту найбільш ефективним способом, отримавши компенсацію в інших фірм за зекономлені права.

2. Фірми, в яких витрати на утилізацію відходів значні, можуть поправити становище, купуючи права на викиди і не інвестувати в природоохоронні заходи, таким чином мінімізувати свої витрати по зменшенню викидів.

За кордоном з метою покращення умов інвестування екологічних напрямків діяльності функціонують екологічні банки 4. Основними джерелами фінансів в екобанках слугують бюджетні кошти, які консолідуються в екорахунках, інноваційні ресурси, залучення засобів підприємств, установ, організацій, населення, інвестиції держав і громадян.

Банки прав на забруднення являють собою розвиток попереднього підходу. Фірми, які економлять права на забруднення, можуть вкладати їх в спеціальний банк для майбутнього використання або продавати. Банк стає посередником, який має запас прав для тих, хто продає і купує їх. Банки ведуть облік, забезпечуючи процес погашення прав і не допускаючи використання їх повторно. Банки можуть також надавати підприємствам - забруднювачам емісійні кредити, тобто тимчасові права на збільшення обсягів викидів. При розширенні ринку прав на забруднення виникає необхідність в посередницьких організаціях типу бірж, де укладалися б угоди купівлі - продажу прав на викиди (біржі прав на забруднення).

В США існує практика випуску екологічних облігацій під вирішення конкретних екологічних проблем. З розвитком системи екологічного страхування на Україні ці кошти можуть розглядатися як джерело фінансування екологічних банків. Банківська діяльність повинна орієнтуватися на кредитування високорентабельних екологічних проектів. Тут має бути контроль державний, громадський, територіальний і банківський.

Основним інструментом регулювання природокористування стають екологічні фонди місцевого, регіонального та державного рівнів. Платежі в них сплачуються за двома ставками. По одній здійснюється плата за викиди в межах встановлених нормативів, а по іншій -підприємство платить за перевищення викидів над нормативами, зазвичай ця ставка перевищує базову (індексація базових ставок не встигає за темпами інфляції, тому екорахунки не захищені від інфляції).

Органи управління навколишнім природним середовищем можуть коректувати базову ставку у відповідності з регіональними особливостями. Крім того, вони встановлюють для підприємств допустимий рівень викидів, який фіксується в ліцензії на природокористування і на основі якої укладається угода на природокористування між підприємством - забрудником і органами управління охороною довкілля. Ця угода є юридичним документом і може бути подана в суд.

Додатковими джерелами фінансування природоохоронних заходів є екорахунки, метою яких є збір додаткових коштів для фінансування заходів по охороні навколишнього середовища і відновлення екосистем. Екорахунки здійснюють наступні види фінансування: субсидії або дотації (гранти), які не повертаються, пільгові безпроцентні або з пільговою ставкою процента

позики, субсидії на виплату процентів по кредитах (для організацій, які взяли банківський кредит на природоохоронний проект.

Джерела формування: плата за забруднення навколишнього середовища і за використання природних ресурсів, разові бюджетні внески і кошти від приватизації державного майна та інші (в інших країнах).

Отже, за своїм змістом методи управління природоохоронною діяльністю направлені на забезпечення раціонального використання асиміляційного потенціалу природного середовища. При цьому визначаються допустимі масштаби впливу на природне середовище. Але перевага будь - якого механізму управління не призведе до значних результатів. Адміністративний шлях малоефективний, так як не реалізується стимулююча функція управління. Економічні методи значно ефективніші, тому що стимулюють дотримання природоохоронного законодавства на відміну від його порушення. Вони повинні підсилюватися безпосереднім примусом для вирішення гострих екологічних проблем та більш ефективного здійснення природоохоронної діяльності. Адже не має чіткої межі між адміністративними та економічними методами (штрафування, лімітування, нормування). Платежі за забруднення лише дозволяють купити право на забруднення і не змушують до впровадження природоохоронних заходів.

На відміну від перших двох методів, при ринкових механізмах управління природоохоронною діяльністю суб'єктам господарювання надається повна свобода дій в регулюванні своїх витрат, особистої зацікавленості підприємців у зменшенні забруднення в регіоні, оскільки це рівноцінне скороченню природоохоронних витрат і покращенню екологічних показників виробництва. Основні труднощі полягають в оцінюванні асиміляційного потенціалу, або, іншими словами, в стійкості екосистеми регіону. Вона здатна витримати певний рівень забруднення і тому ефективне використання того чи іншого методу буде визначатися забезпеченням не перевищення цього рівня. Ринкові форми еколого - економічного регулювання є найбільш перспективні, так як за допомогою останніх (принцип "пузиря") в регіоні вирішують протиріччя, яке виникає в системі природоохоронних платежів і реалізуються всі функції управління природоохоронною діяльністю. Але вони не можуть повністю замінити інші методи, тому гармонійний, планомірно збалансований розвиток регіону як цілісної соціальної еколого -економічної системи забезпечується впровадженням економічних заходів, посиленням ролі держави при досягненні рівноваги ринковими формами екологічного регулювання, тобто використанням системного підходу. Крім того, необхідність ролі державного регулювання полягає в тому, що використання різноманітних важелів для здійснення природоохоронної діяльності (цінова екологічна політика, екологічні платежі, пільгове оподаткування та кредитування, відповідальність) переноситься в найменш економічно розвинуті регіони з найгострішими екологічними проблемами, вирішення яких забезпечить Україні просування до сталого розвитку суспільства в країні.

Література

1 Галушкина Т.П. Механизм формирования региональной модели экоменеджмента (на примере приморских рекреационных територий Причерноморья). - Одесса: Институт проблем рынка и эконимико - экологических исследований НАН Украины, 1999. - 128 с.

2 Галушкина Т.П., Крутякова В.И. Экологическая политика и механизм её реализации на региональном уровне. - Одесса: НАН Украины, Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 1999. - 112 с.

3 Голуб А.А., Стручкова Е.Б. Экономика природопользования. - М.: Аспект прогресса, 1995. - 200 с.

4 Немченко В.В. Кредитно-денежный механизм в реализации экологических проблем. - Одесса: Консалтинг, 1998. - 82 с.

Loading...

 
 

Цікаве