WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Вплив інституційних змін на еволюцію принципів управління - Реферат

Вплив інституційних змін на еволюцію принципів управління - Реферат

Недосконалість системи управління економікою Радянського Союзу, котра базувалася на принципах жорсткої централізації, спричинила її низьку ефективність, обумовила зниження її конкурентоспроможності і, врешті - решт, призвела до її руйнування. Очевидно, що подальший економічний розвиток країни можливий лише на основі переходу до ринкової економіки, яка диктує абсолютно нові "правила гри" для суб'єктів господарювання. Відповідно мають переглядатися та змінюватися і принципи управління, оскільки у нових умовах старі перестали "працювати". У них була відсутня одна із найважливіших складових, яка дозволяє організації виділитися серед інших, вирватись уперед, зайняти кращі позиції. Ця складова -ініціативність, підприємливість працівників, здатність організації залучати новації, які б покращували її конкурентні позиції. З цього приводу можна було б навести думку українського філософа В. Шкоди: "Цікава етимологія російського слова "предпринять"... Воно поринає корінням у "предприять". А це останнє означає: наперед оволодіти, зайняти. Іншими словами, випередити інших. Перші-знімають вершки. Тим, хто йде позаду, доводиться хитрити. Більше працювати руками, але особливо - головою. Тим, хто йде за цими - ще важче. Але конкуренція породжує все більш досконалі форми практики. Забезпечує виникнення культурних ніш, щоб збагатити життя різноманіттям. У примітивному значенні конкуренція - боротьба за існування. А по суті, це - пошук свого місця, того місця, якого ти гідний". Отже, нові умови економічної діяльності вимагають нових принципів, на основі яких вона може успішно здійснюватися. Формування "правил гри" відбувається з врахуванням як формальних інституцій (законів, нормативних актів тощо), так і неформальних (зокрема, усталеної практики), які не завжди знаходяться у відповідності одні з одними. Однак формальні інституції можуть бути ефективними тільки за умови їх принципової узгодженості з неформальними, особливо з основними морально-етичними нормами і цінностями, що є традиційними для даного суспільства. Якщо ж формальні правила говорять одне, а на практиці відбувається зовсім інше - система розбалансовується.

Світовий економічний розвиток сьогодні вступив у нову стадію - постіндустріальну яка має свої особливості, а отже, і вимагає нового бачення тих процесів, що потребують управлінських дій. Наприкінці XX століття головна увага в управлінні спрямовується на людей, як носіїв інтелекту. Менеджмент зосереджує свої зусилля на тому щоб зробити людей здатними до спільних дій і тим самим досягти синергізму у їх роботі; менеджмент передбачає чесність і довіру у ділових стосунках - етика в бізнесі оголошується золотим правилом; менеджмент прагне сформувати таку організаційну культуру, яка б стимулювала саморозвиток працівників і їх бажання бути рівноправними членами організації. Тому на перше місце виходять такі принципи, які дозволяють повністю розкрити потенціал людини і спрямувати його на користь організації:

1. Розвиток творчих здібностей персоналу.

2. Залучення співробітників до розробки управлінських рішень.

3. Опора на систему гнучкого лідерства серед персоналу і особисті контакти працівників із зовнішнім оточенням.

4. Використання таких методів співпраці з людьми, що забезпечують їх задоволення роботою.

5. Постійна і цілеспрямована підтримка індивідуальної ініціативи працівників фірми і організацій, що з нею співпрацюють.

6. Чесність і довіра у ділових стосунках.

7. Опора на високі стандарти роботи і прагнення до нововведень.

8. Обов'язкове визначення розміру внеску працівника у загальні результати.

9. Орієнтація на перспективу розвитку.

10. Опора на загальнолюдські цінності і соціальну відповідальність бізнесу перед людьми та суспільством в цілому.

Слід звернути увагу на те, що до сучасних принципів управління відноситься такий, як "чесність і довіра у ділових стосунках". Досліджуючи етимологію слова "предприниматель", уже цитований раніше В.Шкода писав: "Парадоксальним є те, що слово "предприять" споріднено зі словом "приятель". Невже в архаїці слів уже закладене знання про те, що індивідуальна конкуренція на рівні соціальному перетворюється у співпрацю на основі природного розподілу праці?"9.

Нобелівський лауреат у галузі економіки Ф. Хайек вказував, що неодмінною умовою прогресивного розвитку економіки будь-якої країни є розширений порядок людської співпраці"10, що грунтується на морально-етичних та правових нормах, які б стримували руйнівні тенденції, що породжуються протистоянням індивідуальних інтересів. Досліджуючи сутність етичних та правових норм, які притаманні сучасному українському суспільству, ряд авторів відзначає, що вони є досить недосконалими. Зокрема М. Йохна вказує, що у них відсутні ефективні моральні та правові регулятори, які б дозволяли стримувати вказані "тенденції протистояння часом взаємовиключних інтересів. Це, перш за все, повага до чужої власності; визнання її недоторканості; чесність, довіра і пунктуальність у ділових стосунках; відповідальність за порушення домовленостей; толерантність; схильність діяти у власних інтересах, але за єдиними для всіх правилами"11. Цю ж думку виказує і Б. Буздан, зазначаючи, що в нашій країні "моральні, етичні та ділові підходи до бізнесу не збігаються"12, як не збігаються і "інтереси, етичні норми і правила, вироблені окремими людьми і державою"13. Отже, у практику стосунків між суб'єктами ринку в Україні слід закладати принципи дотримання правових та етичних норм, які б регламентували діяльність організацій однаковими для усіх, прозорими і зрозумілими "правилами гри". У зв'язку з цим зрозумілою є увага теоретиків та практиків менеджменту в Україні до етичних проблем бізнесу14, особливо зважаючи на те, що країна займає "призові" місця у світі за корумпованістю чиновництва. Якщо їхні рішення та дії дозволяють обходити закон, порушувати правила та норми, то це не дає можливості такі правила формулювати і вважати принципово необхідними для ефективного менеджменту.

Іншим, не менш важливим принципом управління, який не дістав ще належного визнання в Україні, є "соціальна відповідальність менеджменту перед людиною і суспільством у цілому". Згідно з найпоширенішими міркуваннями, організації на додаток до юридичної та економічної відповідальності повинні враховувати людські і соціальні аспекти впливу своєї ділової активності на працівників, споживачів і місцеве населення, а також здійснювати свій внесок у вирішення соціальних проблем у цілому, жертвуючи для цього частину своїх коштів і зусиль. Вони мають добровільно відгукуватися на соціальні потреби суспільства, відповідально діяти у таких сферах, як захист довкілля, охорона здоров'я, материнства, розвиток освіти, культури, спорту тощо Своєю благочинною участю вони можуть сприяти вирішенню актуальних соціальних проблем регіону, в якому працюють. На жаль, українські бізнесові структури у своїй більшості нехтують цим принципом, що є яскравим прикладом того, як недосконалість формальних інституції (відсутність у чинному податковому законодавстві позицій, що заохочують благодійна діяльність, зокрема, через систему пільг) не дозволяє розвиватися позитивним практика (спрямовуванні частини прибутку на розвиток соціально значимих, але неприбуткових виді діяльності-освіту, охорону здоров'я, культуру, спорт тощо).

Loading...

 
 

Цікаве