WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Удосконалення фінансово - податкового контролю за використанням податку на додану вартість у сільськогосподарських підприємствах - Реферат

Удосконалення фінансово - податкового контролю за використанням податку на додану вартість у сільськогосподарських підприємствах - Реферат

Удосконалення фінансово - податкового контролю за використанням податку на додану вартість у сільськогосподарських підприємствах

В умовах реформування аграрного сектора економіки необхідно вирішувати важливі питання, серед яких чільне місце має відводитись фінансовому забезпеченню сільськогосподарських підприємств.

Слід підкреслити, що саме поєднання комплексних дій в аграрному секторі в цілому та в оподаткуванні зокрема, сприяли зміцненню новостворених та реформованих господарств. Серед важливих заходів необхідно виділити ті, які стосуються удосконалення порядку датування сільськогосподарських підприємств через податок на додану вартість (ПДВ). Адже цю проблему тривалий час вирішити не вдавалось. Та й сам механізм оподаткування з ПДВ вважався складним та незручним для сільськогосподарських підприємств.

Залишаючи в стороні механізм оподаткування, оскільки це окреме питання, слід відмітити важливість того, що сільськогосподарські підприємства одержали можливість на законній підставі використовувати бюджетні кошти на власні виробничі потреби. Досягти цього вдалось за рахунок змін, внесених до Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції від 23 грудня 1997 року. Внесеними змінами запроваджено нульову ставку з ПДВ за продані переробним підприємствам сільськогосподарськими товаровиробниками молоко і м'ясо. При такій реалізації сільськогосподарський товаровиробник отримав дотацію від переробних підприємств та реальне бюджетне відшкодування за наявності дебетового сальдо.

Іншим важливим відправним моментом в сплаті ПДВ для сільськогосподарських підприємств став порядок перерахування коштів на два окремих рахунки. Так господарства, які продають молоко, худобу, птицю, вовну, а також молочну і м'ясну продукцію, виготовлену у власних переробних цехах, мають можливість зараховувати на один із зазначених рахунків суми ПДВ, нараховані на таку реалізацію.

Третя особливість сплати ПДВ стосується сільськогосподарських товаровиробників, які проводять реалізацію іншої продукції власного виробництва (робіт, послуг), включаючи і ту що виготовлена на давальницьких умовах(крім підакцизної) із власної сільськогосподарської сировини. Ці господарства одержали можливість перераховувати суми ПДВ на інший окремий рахунок.

Таким чином, відкриті в установах банків два окремі рахунки повністю перебувають у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників. Безперечно, що всі кошти, які надходять на ці рахунки, використовуються господарствами. Особливістю цих розрахунків є те, що зараховані банками кошти на окремі рахунки повинні використовуватись сільгоспвиробниками лише за цільовим призначенням. В першому випадку їх передбачено використовувати для підтримки власного виробництва продукції тваринництва та птахівництва.

В другому випадку кошти повинні направлятись на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Треба відмітити, що при недотриманні зазначених вимог сільськогосподарські товаровиробники не зможуть реально скористатись виділеними коштами на передбачені цілі. За діючого порядку, у разі нецільового використання цих коштів, вони будуть вилучені до державного бюджету за рішенням податкового органу. Тому з боку господарств має бути налагоджений відповідний контроль за правильністю використання сум ПДВ з окремих рахунків. Зі свого боку, державними податковими інспекціями (ДІЛ), фінансовими органами та управліннями, АПК місцевих державних адміністрацій проводиться аналогічний контроль.

Не вдаючись в детальний аналіз та суть фінансового контролю, який проводиться вказаними органами, слід відмітити, що тривалий період зазначений вище порядок щодо сплати ПДВ на окремі рахунки практично не діяв. Причому тут існували об'єктивні причини. Серед них необхідно виділити наступні.

Загальновідомо, що принцип обов'язковості в податковій системі найкраще спрацьовує тоді, коли за порушення податкового законодавства передбачено відповідальність. Це визначено Законом України "Про систему оподаткування". Однак, за діючого порядку штрафні санкції до платників податків мають застосовуватись за певних обставин. Це в повній мірі стосується ситуації, за якої відбулось заниження чи ненадходження податків до бюджетів та державних цільових фондів або спричинило інші порушення, за які передбачена відповідальність.

У випадку із неперерахуванням сільськогосподарськими товаровиробниками сум ПДВ на окремі рахунки, цей механізм впливу уже не спрацьовував. Та й чи міг він діяти, якщо ці кошти згідно з законодавством залишались в розпорядженні господарств і до бюджету не сплачувались. Як наслідок цього, із поля зору контролюючих органів випали суми ПДВ, що на початковому етапі використовувались сільгоспвиробниками. Ці суми, з одного боку, можна було проконтролювати тоді, коли вони перераховувались сільськогосподарськими товаровиробниками на спеціальні рахунки. Цільове ж використання цих коштів можливо реально проконтролювати при проведенні планових документальних перевірок, які, як відомо, мають проводитись не більше одного разу на рік.

Незважаючи на очевидні переваги та недоліки існуючого контролю за надходженням і використанням сум ПДВ з окремих рахунків, слід взяти до уваги й іншу точку зору, що характерна для запропонованого механізму сплати ПДВ сільськогосподарськими товаровиробниками в цілому. Це в повній мірі стосується обліку сум ПДВ, що перераховані на окремі рахунки та використані з них.

Як відомо, сільськогосподарські товаровиробники подають до податкових інспекцій три різних декларації (див. рис1). До однієї декларації (№ 3) включаються операції з продажу переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі, а також товарів, що придбані з метою подальшого продажу, включаючи підакцизну продукцію як власного, так і не власного виробництва. За цією декларацією, при наявності кредитового чи дебетового сальдо, суми ПДВ перераховуються до бюджету або відшкодовуються з бюджету.

В іншу податкову декларацію (№ 2) включаються операції з продажу продукції власного виробництва, включаючи ту, що виготовлена на давальницьких умовах (крім підакцизної) із власної сільськогосподарської сировини. Суми ПДВ, визначені до сплати за цією декларацією, перераховуються на спеціальний рахунок.

Ще до однієї декларації (№ 1) включаються операції з продажу молока, худоби, птиці, вовни а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. Податок, нарахований по цій декларації, до бюджету також не сплачується, а зараховується на ще один окремий рахунок.

Разом із зазначеними деклараціями сільськогосподарські товаровиробники подають до податкових інспекцій виписки та перелік платіжних документів, за якими кошти зараховані на окремі рахунки. Таким чином, за сплатою ПДВ на окремі рахунки контроль проводиться податковою інспекцією. Однак в частині використання сум ПДВ з окремих рахунків такий контроль проводиться вже після витрачання коштів. На нашу думку, це не зовсім узгоджується з позицією щодо заощадження бюджетних коштів. Тому було б цілком логічно проводити контроль за витрачанням сум ПДВ до початку їх використання з окремих рахунків. Цю роботу можуть забезпечити фінансові органи та управління АПК райдержадміністрацій. Для цього необхідно надати право керівникам фінансових органів підписувати і скріплювати печаткою платіжні доручення, за якими проводиться перерахування коштів з окремих рахунків. Тобто при перерахуванні коштів з окремих рахунків сільськогосподарський товаровиробник подає до фінансового органу платіжне доручення, підписане головним бухгалтером і керівником та скріплене печаткою. Разом із платіжним дорученням до фінансового органу мають подаватись інші документи (договори на поставку матеріально-технічних ресурсів, рахунки-фактури тощо), завізовані управлінням АПК райдержадміністрації. Це тільки сприятиме цільовому характеру використання сум ПДВ з окремих рахунків. Підписані та скріплені печаткою фінансового органу платіжні доручення є підставою для проведення банком операцій по окремих рахунках.

На перший погляд, запропонований порядок може вважатися неприйнятним. Однак тут не можна не бачити переваг. Серед головних з них необхідно виділити, як уже зазначалось вище, дієвість належного фінансового контролю за бюджетними коштами. Тут ніхто не може заперечувати, що перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками суми ПДВ на окремі рахунки є бюджетними коштами, які залишені платникам для їх використання за цільовим призначенням. За інших обставин (при стабільній економічній ситуації, наявності коштів в бюджеті на розвиток галузей, які цього потребують), сільськогосподарські товаровиробники одержували б дотації, як це витримується в країнах з ринковою економікою. Проте в даний час для сільськогосподарських товаровиробників цей механізм тимчасово пристосовано до тієї ситуації, що склалась через відсутність бюджетного фінансування цієї галузі.

Не менш важливим вважається запропонований механізм з точки зору сільськогосподарського товаровиробника. Адже, по суті, платник ПДВ захищений від вилучення коштів, які можуть ним самостійно бути використані не за цільовим призначенням. Причому в багатьох випадках це може бути зроблено несвідомо, а через необізнаність з нормативними актами органів виконавчої влади. В кінцевому результаті це приведе до штрафних санкцій. Із їх застосуванням, по суті, втратиться зміст існування окремого порядку обчислення та сплати ПДВ на окремі рахунки. Відносно правильності та доцільності застосування цих санкцій питання не виникають ні у вчених, ні у практиків. Однак на практиці може скластись ситуація, яка значно ускладнить фінансові можливості сільськогосподарських товаровиробників. Йдеться про застосування норм постанов Кабінету Міністрів України "Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" від 26 лютого 1999 року №271 (далі ПКМУ №271) та "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року №271 та визнання такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 2002 року №233" від 11 квітня 2002 року №488 (далі ПКМУ №488). Згідно із зазначеними постановами кошти, не перераховані на окремий рахунок, вважаються такими, що використані не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до Державного бюджету у безспірному порядку. Крім цього, у разі нецільового використання цих коштів, вони також стягуються до Державного бюджету відповідно до законодавства України.

Loading...

 
 

Цікаве