WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Світовий досвід організації туристично-рекреаційної діяльності - Реферат

Світовий досвід організації туристично-рекреаційної діяльності - Реферат

В залежності від рівня доходів туристичний ринок можна поділити на три групи. До першої групи відносяться особи, що мають невисокий рівень доходів (дрібні службовці, викладачі початкових класів шкіл і професійно-технічних училищ, робітники системи торгівлі). Представники даної групи виявляють досить високу активність до споживання різноманітних розваг, послуг відпочинку, екскурсій, придбання дрібних сувенірів тощо. У міжнародному туристичному обміні це найчисельніший сегмент туристичного ринку. Другу групу складають особи з середнім рівнем доходів (підприємці середнього рівня, лікарі, викладачі вищих учбових закладів). Основна мета представників даної групи - це активний відпочинок, пов'язаний із культурно-розважальними заходами та відвідуванням оздоровчо-лікувальних процедур. До третьої групи відносяться особи із високим рівнем доходів. Вони виявляють зацікавленість до вивчення природи, культури, традицій інших народів. За віком, рівнем доходів вони суттєво диференційовані, але здатні витрачати на туризм і рекреацію значні кошти.

На ринок туристично-рекреаційних послуг також впливає вік населення. Виходячи з цього, туристичний ринок можна поділити на:

. "молодіжний туризм" - люди у віці 15-29 років;

. "дорослий туризм" - у віці 30-59 років;

. "третій вік" - 60 років і більше.

Найбільш представницькою на всіх континентах є вікова група 30-59 років, на долю якої припадає біля 40%, всього населення. Вікові категорії від 15 до 29 років і від 60 років і більше майже однакові і знаходяться в межах 30%.

Всесвітня Туристична Організація виділяє ще третій фактор, який впливає на туристичний ринок - це статева структура населення. На сучасному етапі розвитку туристичних відносин є переважання жінок, як правило, у віці 30-59 років.

Таким чином, стать, вік, доходи та рівень життя визначають особливості формування попиту на туристичні та рекреаційні послуги, рухомість туристично-рекреаційного контингенту.

Разом з тим, необхідно брати до уваги також можливі негативні наслідки прискореного розвитку туристично-рекреаційної сфери. У цьому випадку можуть виникати наступні проблеми: перш за все, це фінансово-економічні проблеми, що виникають при штучно створюваній інфляції; по-друге, це проблеми, пов'язані з культурно-етичними нормами поведінки; і, по-третє, прискорений і не завжди керований державою розвиток туризму і рекреації як галузі народного господарства або складової регіональної економіки може призвести до техногенного перевантаження, надмірного залучення в обіг природо-ресурсного потенціалу.

Специфіка сфери обслуговування рекреантів вимагає спеціальної підготовки кадрів, оскільки специфіка послуг пред'являє відповідні вимоги до персоналу, а значить і до витрат. Постійно розвиваються та вдосконалюються такі види туризму і рекреації, як діловий туризм, активний відпочинок, знайомство з новими країнами, деякі види розваг, оздоровлення.

Крім того, розвиток туристично-рекреаційної галузі залежить від ставлення до неї держави, і цей вплив прямо пропорційний: чим більша увага і допомога держави, тим значніші результати. Державна допомога може здійснюватись через субсидії, пільгові позики, боніфікацію процентів, податкові пільги. Зокрема, субсидії допомагають вирішити проблему дефіциту (обмеженості) готівки, яка виникає на ранній стадії освоєння проектів та їх інфраструктурних складових, в т.ч. - спортивних споруд, готелів, розробки, освоєння, задіяння місцевих природних ресурсів.

Для здійснення огляду світового розвитку організації туристичної діяльності візьмемо для прикладу досвід такої країни, як Росія.

За даними Всесвітньої туристичної організації Росія знаходиться на 16 місці в світі по отриманим доходам від міжнародного туризму та на 13 - за кількістю іноземних туристів, що відвідали країну. Російський туризм має певні свої особливості. Починаючи з 1990 року розвиток російського туризму характеризується переходом від адміністративного регулювання туризмом до економічного стимулювання. До основних особливостей перехідного періоду слід віднести: перехід від монопольного господарства до багатоукладного (поява туристичних підприємств різних форм власності); використання туристичних ресурсів в нових умовах ринку на основі економічних та правових відносин; зміна характеру попиту у зв'язку з появою нових видів туристичних послуг; зростання середніх показників виїзного туризму.

На першому етапі розвитку туристичного ринку розроблялись в основному виїзні тури. Багаторічний дефіцит цього виду туризму в СРСР створив великий попит на зовнішній туристичний продукт. Деякі країни провели ряд заходів для залучення російських туристів: безвізовий в'їзд до таких країн, як Китай, Чехія, Угорщина, Болгарія та ін., спрощений візовий режим до Німеччини, Італії, Іспанії, економічні тури до Франції.

Розвитку туризму був нанесений суттєвий збиток через ситуацію, що склалась в Росії внаслідок економічної кризи (серпень 1998 p.). Багато фірм перейшли на розробку продукту для внутрішнього туризму. Це дало можливість уникнути банкрутства туристичних фірм. Найбільш пріоритетними напрямами внутрішнього туризму стали середня полоса та південь Росії. Розроблялись тури на відпочинок у курортні міста Росії та України (Сочі, Ялта, Геленджик), пізнавальний туризм у культурно-історичні центри (Москва, Нижній Новгород, Санкт-Петербург), річковий туризм по Волзі, Єнісею, Лені. А також пріоритетні напрями виїзного туризму: пізнавальний, екологічний, сафарі-тури (рибна ловля та охота), відпочинок та морські круїзи на Далекому Сході.

Недоліками, що гальмують розвиток туризму, є: нестабільність внутрішньої політики, невідповідність транспортної інфраструктури міжнародним стандартам, невідповідність готельної бази, високі ціни на готельні та ресторанні послуги у містах, недосконалість законодавчого та економічного стимулювання розвитку туризму, недостатньо кваліфіковане обслуговування туристів, відсутність єдиної політики держави та місцевої влади у створенні позитивного іміджу Росії як країни туризму.

Однак за останні роки спостерігається тенденція до покращання розвитку туризму у Росії: зростає кількість бажаючих відвідати не тільки закордоні країни, але й відомі місця в середині країни, покращується якість обслуговування, розвивається дитячий туризм (пропонуються різноманітні дитячі подорожі, дитячий відпочинок на морських курортах), розробляються нові цікаві маршрутні, туристичні лінії.

Задоволення попиту, який існує у світі на туристично-рекреаційні послуги, зростання конкуренції між державами світу з приводу туристичного бізнесу і, як наслідок, необхідність підтримки державою власних суб'єктів підприємництва, що займаються туристично-рекреаційної діяльністю, обумовлюють запровадження нетрадиційних ринкових форм регіонального розвитку, таких як спеціальні туристично-рекреаційних зони та території пріоритетного розвитку. При створенні на території України територій пріоритетного розвитку туристично-рекреаційного спрямування, а також туристично-рекреаційних зон проаналізуємо аналогічний досвід країн пострадянського табору Польщі та Югославії.

Польський досвід розвитку вільних економічних зон туристично-рекреаційного спрямування представляє для нас особливу цінність, тому що Польща, так як і Україна, робить перші спроби на цьому шляху.

Перша вільна туристична зона засновується в порту Уток, перші інвестиції у її розвиток будуть пов'язані з будівництвом плавучого готелю вищої категорії, створенням комерційного центру та інших елементів інфраструктури. Другу туристичну зону передбачено сформувати на узбережжі Балтійського моря у воєводстві Кошалін. Поряд з основною (туристичною) діяльністю створення промислових підприємств по виробництву окремих видів легкої та харчової продукції з реалізацією її як в межах зони, так і у позазональному просторі3.

На жаль, при плануванні польських ВТЗ було допущено ряд помилок стратегічного характеру владою та адміністраціями вільних зон з приводу обмеження державою пільг суб'єктів підприємницької діяльності зон та скорочення до мінімуму бюджетного фінансування ВЕЗ. Це ускладнює процес створення зон та може призвести не тільки до затримки, але і до припинення процесів зонування.

В Югославії, після прийняття закону про створення вільних економічних зон, було здійснено ряд невдалих спроб заснування ВЕЗ. Це було пов'язано з невідпрацьованістю юридичної бази та окремих елементів механізму діяльності ВЕЗ. Після прийняття в країні законів про підприємництво, іноземні інвестиції, власність було сформовано необхідні підвалини для розвитку підприємництва. Це дозволило у найкоротший термін розробити більше 120 взаємопов'язаних проектів будівництва готелів, санаторіїв, кемпінгів, спортивно-оздоровчих баз загальною вартістю 1 млрд. дол. Тим самим були закладені основи заснування туристичних зон. У 1990 р. уряд Югославії прийняв рішення про створення 11 локальних спеціальних туристичних зон. За попереднім проектом передбачалось отримувати щорічно 5-7 млрд.дол. від обслуговування більше 6 млн. туристів. Прогнозувалось, що в середньому витрати одного іноземного туриста на перебування в подібних зонах становитимуть не менше 75 дол./добу.

У розробників югославської мережі СТРЗ були підстави розраховувати на реальну участь у фінансуванні проектів інвесторів з Франції, інші іноземні приватні капіталовкладення, отримання довгострокових кредитів від Європейського інвестиційного банку, але загострення політичного, а потім й військового протистояння, розпад федерації унеможливили реалізацію проекту із створення СТРЗ.

Таким чином, ознайомлення зі світовим досвідом організації туристично-рекреаційної діяльності є необхідним та важливим етапом при створенні власних проектів розвитку туристично-рекреаційних комплексів в регіонах. В той же час виключається можливість механічного перенесення на національний Грунт іноземних моделей, оскільки кожна країна і кожний регіон мають власну специфіку. Але все ж таки певні моменти позитивного досвіду та негативні наслідки повинні бути враховані.

Література

1 Академия рынка. - М., 1993. - C.11.

2 Туризм в 2020 году // Туризм: практика, проблемы, перспективы. - 1998. - № 1.

3 Степанов Ю. Проекты создания СЭЗ в Польше // Бюллетень почтовой информации ТАСС. - 1990. -№ 124. - С. 25-29.

4 Свободный бизнес - на магистрали // Славия-Экспресс. - 1990. - № 6. - С.10-13.

Loading...

 
 

Цікаве