WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Світовий досвід організації туристично-рекреаційної діяльності - Реферат

Світовий досвід організації туристично-рекреаційної діяльності - Реферат

Світовий досвід організації туристично-рекреаційної діяльності

Економічні перетворення, які відбуваються на сучасному етапі в Україні, в першу чергу пов'язані із реформуванням відносин власності, реструктуризацією народного господарства та інтеграцією держави у світову економіку. Це потребує виваженої державної політики та врахування в ній сталих тенденцій і закономірностей розвитку світової економіки.

Туризм та рекреація відносяться до однієї з найбільших і динамічних форм у міжнародній торгівлі послугами. Високі темпи їх росту, великі обсяги валютних надходжень активно впливають на різноманітні сектори економіки, що сприяє формуванню власної туристично-рекреаційної індустрії. З економічної точки зору, привабливість розвитку туризму як складової частини послуг полягає в швидкій окупності вкладених в неї коштів і в отриманні прибутку в конвертованій валюті. їх потенціал широко використовується багатьма країнами світу для вирішення різних проблем економічного, політичного, соціального та ідеологічного характеру. Туризм є засобом, що визначає "обличчя" держави, сприяє формуванню громадської думки про країну в очах світового співтовариства.

Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано зі збільшенням впливу туризму на економіку окремих країн. Для економіки країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

1. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень і засіб для забезпечення зайнятості населення.

2. Міжнародний туризм розширює вклади в платіжний баланс і ВНП країни.

3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створює галузі, що обслуговують сферу туризму.

4. З ростом зайнятості в сфері туризму збільшуються доходи населення і підвищується рівень благополуччя нації в цілому.

В Україні туристичний бізнес розвивається швидкими темпами. По-перше, це пов'язано з демонополізацією попередніх туристичних структур і появою великої кількості нових туристичних організацій. Виробництво та споживання туристичних товарів і послуг набуває масового характеру. По-друге, уся територія України характеризується виключно сприятливими природно-кліматичними умовами та наявністю багатих рекреаційних та бальнеологічних ресурсів для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Україну можна віднести до держав із значним природним та історико-культурним потенціалом. В той же час Україна, маючи в своєму потенціалі багаті рекреаційні ресурси для здійснення туристичної діяльності, є країною-постачальником туристів на ринку міжнародного туризму. Це актуалізує питання розвитку національного та в'їзного туризму. Необхідно з'ясувати причини відставання та недосконалого функціонування туристичної галузі України, дослідити проблеми регулювання українського ринку туризму, розробити програми розвитку окремих туристично-рекреаційних комплексів та використовувати різні форми стимулювання господарської діяльності суб'єктів підприємництва, в тому числі нетрадиційні ринкові механізми у формі вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку. Обгрунтування і реалізація в Україні власних довгострокових проектів розвитку туристично-рекреаційних комплексів (зокрема туристично-рекреаційного комплексу Хмельницькій області) визначає доцільність ознайомлення із світовим досвідом організації туристичної діяльності.

Міжнародний туризм входить до переліку трьох найбільших експортних галузей. Так, на долю міжнародного туризму припадає близько 7% сукупного доходу країн світу від загального обсягу світового експорту і 3% від світового експорту послуг. В абсолютному виразі надходження від туризму поступаються лише прибуткам від експорту нафти, нафтопродуктів (частка в світовому експорті - 11%) і автотранспорту (частка в світовому експорті - 8,6%). Майже вдвічі доходи від міжнародного туризму перевищують доходи від експорту металовиробів, втроє - теле-, радіоапаратури, більше ніж в тричі - від експорту зерна і газу. На сьогодні індустрія туризму є однією з найдинамічніших галузей у міжнародній торгівлі послугами. В останні 20 років середньорічні темпи росту кількості прибуття іноземних туристів в світі склали 5,1%, валютних надходжень - 14%1.

Туризм займає значне місце і в міжнародних відносинах. Близько 500 млн. людей щорічно відбувають за кордон в туристичних цілях. Міжнародний туризм являється не тільки популярним видом відпочинку, але й сферою світової економіки, яка активно розвивається. У 1975 році була створена Всесвітня туристична організація (World Tourism Organization, WTO), основними цілями якої є: підтримка туризму як засобу економічного розвитку та міжнародного взаєморозуміння для забезпечення миру, благополуччя, поваги та дотримання прав людини незалежно від статі, расової, мовної та релігійної приналежності; захист інтересів країн, що розвиваються у галузі туризму.

Слід зазначити, що інформація про розвиток міжнародного туризму не є абсолютно точною, оскільки достатньо важко виміряти туристичний рух. Через відсутність єдиного способу його обліку значно ускладнюється зіставлення статистичних даних між країнами світу. Досконало відомо лише те, що міжнародний туризм в світі розвинутий вкрай нерівномірно (рис. 1).

Впродовж останніх 20 років кількість прибуття туристів і світі збільшилась майже втричі: з260000тис.чол.у 1980роцідо 812600тис.чол.у2000році. Найбільший розвиток міжнародний туризм отримав у країнах Європи. Швидкими темпами розвивається туризм у країнах Азії, якщо в 1990 році цей регіон займав третю сходинку у світі, то у 2000 році вже другу, при цьому майже вдвічі випередивши країни Північної та Південної Америки. Останнє місце в світі займають такі регіони, як Африка та Океанія2. Всесвітня туристична організація опублікувала прогноз розвитку туризму до 2010 року, згідно з яким кількість прибуття туристів у світі має досягти 1271100 тис.чол.

Основними факторами, що визначають розвиток туризму у високорозвинутих країнах світу, є економічні та соціальні, передусім це зростання особистих доходів громадян (потенційних туристів) вище меж, які достатні для задоволення необхідних потреб. До суб'єктивних причин відносяться діяльність державних органів, що регулюють порядок в'їзду-виїзду з країни та перебування на її території іноземних громадян та ін. Розвиток міжнародного туризму в країнах, що приймають туристів, обумовлений намаганням збільшити приток іноземної валюти та створити нові робочі місця. Більшість країн за допомогою міжнародного туризму намагаються вирішити проблеми платіжного балансу.

Розвиток світового туризму протягом 1980-2010 pp.

Рис. 1. Розвиток світового туризму

Згідно з даними ВТО у світі нараховується 15 країн, що спеціалізуються на туристичних послугах, в яких надходження від туризму перевищують доходи від експорту в декілька разів. До них відносяться невеликі острівні держави -Барбадос, Сейшельські о-ви та ін. В 45 країнах надходження від туризму перевищують 1/4 частину від загальних обсягів експорту. Це в основному країни зі слаборозвинутою економікою, виключення становлять Австрія, Іспанія, Португалія. Під надходженнями від міжнародного туризму розуміється плата за товари та послуги, здійснена іноземними туристами під час їх перебування в країні, за виключенням прибутку від додаткової зайнятості та оплати міжнародного транспорту. До витрат зараховуються: витрати на проїзд, а також іноземний турист витрачає на харчування близько 40% своїх витрат, на проживання - 30%, на проїзд в середині країни - 8%, інші витрати - 22%. Витрати, які здійснюються іноземними туристами в країні перебування, по-перше, збільшують доходи туристичних фірм (прямий ефект); по-друге, зростає попит з боку туристичного сектора економіки на товари та послуги постачальників, що в свою чергу сприяє зростанню попиту на товари та послуги своїх постачальників і, як наслідок, відбувається зростання доходів у всіх секторах (непрямий ефект); по-третє, зростають особисті доходи населення, які безпосередньо чи опосередковано пов'язані з туристичним бізнесом і, як наслідок зростання споживчого попиту (вимушений ефект).

Якщо за основу дослідження взяти показники соціально-економічного розвитку країн, що приймають іноземних туристів та розвивають закордонний туризм, то можна буде показати, які саме країни спричиняють суттєвий вплив на розвиток індустрії туризму у світі (рис.3).

На графіку представлені десять країн, які за показниками соціально-економічного розвитку є лідерами по прийому туристів та розвитку індустрії туризму. Саме розвиток туристичної галузі позитивно впливав на економіку таких країн, як Швейцарія, Німеччина, США, Канада, Іспанія, Греція та ін. В результаті, в цих країнах значна частка валового національного продукту створюється у сфері туристично-рекреаційної діяльності.

Велике значення туризму і для ринку робочої сили. За даними американських спеціалістів, індустрія туризму є найбільшою за кількістю зайнятих у більшості країн, забезпечуючи роботою більш ніж 100 млн.чол. Індустрія туризму відноситься до переліку найбільш трудомістких галузей.

Міжнародний туризм як вид економічної діяльності має наступні відмінності:

. на відміну від зовнішньої торгівлі здійснюється обмін не товарами та послугами, а людьми;

. туристичні послуги не мобільні та не підлягають зберіганню;

. відсутня гнучкість пропозиції.

Туризм залежить від економічної та політичної ситуації, а також від моди та реклами, які впливають на потреби та інтереси людей і тим самим формуючи попит. В той же час пропозиція є визначеною, оскільки кількість місць у готелях або на підприємствах громадського харчування відносно стабільне. Як наслідок виникає суперечність між попитом та пропозицією. Виходячи з цього ринок міжнародного туризму є ринком покупців.

Фірми, що надають туристичні послуги, можна об'єднати у дві групи: продавці послуг та посередники. Продавці послуг забезпечують основний обсяг туристичних послуг (готелі, ресторани та інші рекреаційні підприємства), а головними посередниками є регулярні та чартерні авіалінії, туристичні агентства та фірми.

Туристи є споживачами основних, допоміжних та супутніх послуг. Основні туристичні послуги регламентуються договором про туристичне обслуговування. До таких послуг відносяться: розміщення, харчування, транспортні послуги, екскурсійні послуги. Додаткові послуги мають більш широкий спектр і займають при розвинутій інфраструктурі туризму до 50% від загального обсягу доходів. До них відносяться: додаткові екскурсії, спортивно-оздоровчі послуги, лікувальні послуги, культурно-розважальні заходи тощо. До супутніх послуг відносяться: забезпечення сувенірами, туристичною символікою, торговельне, валютно-кредитне, інформаційне обслуговування тощо.

Loading...

 
 

Цікаве