WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Роль принципів міжнародного права в європейському праві - Реферат

Роль принципів міжнародного права в європейському праві - Реферат

Професор ПІ. Тункін вважає, що "загальні принципи права" - це загальні національним правовим системам і міжнародному праву ненормативні положення, що мають значення для застосування норм діючого права. Вони складаються частіше в національному праві і входять в міжнародне право через договір чи звичай.

Видатний український академік В.М. Корецький під "загальними принципами" у міжнародному праві розуміє "загальні (основні) принципи міжнародного права". Розвиваючи цю думку, В.М. Корецький говорить: "Стаття 38 Статуту Міжнародного Суду (в якій міститься вказівка і на "загальні принципи права, визнані цивілізованими націями") якраз починається з констатації обов'язку Суду "вирішувати передані йому спори на основі міжнародного права". Отже, "Суд зобов'язаний застосувати принципи міжнародного права, але не принципи внутрішнього права окремих держав"9.

Отже, беручи до уваги позицію професора Корецького та ст. 38 Статуту Міжнародного Суду можна сформувати таку позицію щодо місця і ролі основних принципів міжнародного права в міжнародному праві: основні принципи міжнародного права є джерелом міжнародного права. Звідси і випливає виняткова і надзвичайна важливість таких принципів.

Основні принципи міжнародного права містяться в Статуті ООН і мають обов'язкову юридичну силу для членів цієї Організації. Для інших суб'єктів міжнародного права ці принципи також є обов'язковими, оскільки вони набули характеру міжнародного звичаю. В ст.2 цього універсального акта перераховано сім таких принципів: принцип незастосування сили або загрози силою, принцип мирного вирішення спорів, принцип невтручання у внутрішню компетенцію будь-якої держави, принцип співробітництва держав, принцип рівноправності й самовизначення народів, принцип суверенної рівності держав, принцип сумлінного виконання зобов'язань, прийнятих відповідно до Статуту ООН. У довершеному вигляді вони закріплені в Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються

дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 p. і в Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р. Останній документ доповнив наведений перелік ще трьома основними принципами: непорушність кордонів, повага прав людини й основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконання, принцип територіальної цілісності держав. Основні принципи міжнародного права виконують ряд практичних функцій. Вони визначають основи взаємодії суб'єктів специфічним чином, закріплюючи основні права та обов'язки держав. Принципи виражають та охороняють комплекс загальнолюдських цінностей, таких як мир та співробітництво, права людини. Вони слугують ідейною основою функціонування та розвитку міжнародного права. Принципи - це фундамент міжнародного правопорядку, вони визначають його політико-правову форму. Принципи - історично обумовлені. З однієї сторони, вони необхідні для функціонування системи міжнародних відносин та міжнародного права. З іншої - їх існування та реалізація можливі лише в даних історичних умовах. Принципи відображають корінні інтереси держав і міжнародного співтовариства в цілому. З суб'єктивної сторони вони відображають рівень усвідомлення державами закономірностей системи міжнародних відносин, своїх національних та загальних інтересів.

Європейське право виступає як особлива самостійна правова система, що існує поряд з національними правовими системами і системою міжнародно-правовою. Як в будь-якій галузі права, в європейському праві існує інститут принципів права. Він складається з окремих принципів національних правових систем, принципів міжнародного права та зі своїх власних, притаманних лише європейському праву.

Разом з такими основоположними принципами європейського права, як "збалансований розподіл суверенних прав і повноважень", "поєднання міжнаціонального і національного", "пропорційність і субсидіарність", установчі акти закріплюють і цілий ряд інших, що мають суттєве значення для практики функціонування європейських інститутів. До них можна віднести широке застосування колегіальності при прийнятті рішень, розширення відкритості і прозорості в діяльності інститутів Союзу, підвищення елементів гласності, розширення доступу публіки, принцип "мотивування актів", що приймаються інститутами, а також принцип "великої процедурної визначеності".

Загальні принципи права відносяться до джерел європейського права, що активно використовуються Судом Європейського Союзу (ЄС). Переходячи до аналізу цих принципів, необхідно уточнити деякі поняття. В науковій літературі і документах термін "загальні принципи" використовується доволі широко, але не завжди з достатнім ступенем точності. Це призводить до того, що принципи взаємовідносин європейського права та інших правових систем кваліфікуються як загальні принципи європейського права. Це явно суперечить постановам установчих договорів, які чітко вказують, що загальні принципи права ЄС утворюють положення Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, а також демократичні принципи, що містяться в конституційних актах держав-членів, що притаманні правовій державі. В той же час принципи, що регулюють взаємодію європейського права і держав-членів, утворюють не загальні фундаментальні принципи права, а складову частину правового надбання Співтовариств і як такі носять обов'язковий характер. Правові наслідки їх існування та використання не є ідентичними. Це, зокрема, призвело до того, що в умовах невизначеності поняття "загальних принципів" національні суди конституційного контролю нерідко визнавали за собою право ревізії правових настанов європейського права в частині, що стосується захисту основних прав і свобод в тому вигляді, в якому вони закріплені в Основному законі держави. Уточнення змісту загальних принципів європейського права в Договорі про Європейський Союз значною мірою змінює можливість колізії юрисдикцій. З точки зору європейського права контроль за узгодженням актів Співтовариств основним принципам права - є сферою спільної юрисдикції. Спроби вищих судових органів конституційного контролю монополізувати право установлення узгодження норм національного і європейського права були категорично відкинуті Судом ЄС як такі, що суперечать принципам, що визначають взаємовідносини європейського і національного права.

Взаємодія європейського права і національного права здійснюється на базі принципів, закріплених в статутних договорах і розвинутих, інтерпретованих й доповнених актами вторинного права та практикою Суду ЄС. Взаємовідносини європейського та національного прав держав-членів характеризуються чотирма важливими принципами, що є тісно пов'язаними один з одним: верховенство європейського права по відношенню до права держав-членів, пряма дія європейського права, інтегрованість норм європейського права в національні системи права держав-членів, юрисдикційний захист європейського права, що здійснюється судовими установами Співтовариств і держав-членів.

Згідно з Протоколом про застосування принципів субсидіарності і пропорційності, який доповнює Договір про утворення ЄС, їх застосування "не повинно наносити шкоду принципам, уточненим Судом, що стосуються взаємовідносин між національним правом і правом Співтовариств..." Принцип пропорційності та субсидіарності закріплений в ст. 3-В Договору про Європейський Союз (1997). Його розшифровці присвячені також спеціальний Протокол і Декларація, що є додатками до Амстердамського договору (1997).

Як вже було зазначено вище, до джерел європейського права відносяться загальні принципи права10. Загальні принципи права являють собою концентрований вираз найважливіших істотних властивостей і цінностей, що притаманні правовій державі та розділяються демократичними державами та їх Співтовариствами. Первинні договори про створення Співтовариств доволі туманно згадували про загальні принципи права. Наступні установчі акти, особливо Маахстритський договір (1992), а потім Амстердамський договір, вносять деяку ясність в розуміння того, що являють собою загальні принципи права. Суд ЄС в рішеннях по різних конкретних справах неодноразово вказував нате, що він спирається на загальновизнані принципи права, наприклад, такі, як принцип недискримінації, принцип пропорційності чи адекватності, і цілий ряд інших. Згідно з ст. 6 Договору про Європейський Союз, він заснований на принципах свободи, демократії, поваги прав людини і основних свобод, а також на принципах правової держави, принципах, що є загальними для всіх держав - членів Європейського Союзу. Пункт 2 тієї ж статті уточнює, що під загальними принципами права ЄС розуміються основні права і свободи в тому вигляді, як вони закріплені в Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод, що підписана в Римі 4 листопада 1950 p., і як вони випливають з загальних конституційних традицій держав-членів.

Loading...

 
 

Цікаве