WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Роль принципів міжнародного права в європейському праві - Реферат

Роль принципів міжнародного права в європейському праві - Реферат

Роль принципів міжнародного права в європейському праві

Політика підтримання міжнародного миру та безпеки, співробітництва держав на різних рівнях характеризується активними інтеграційними процесами, що превалюють у зовнішніх відносинах світових держав. Вона породжує тенденції об'єднання у різноманітного роду союзи з метою забезпечення своїх національних та регіональних інтересів в різних сферах суспільного життя. Ефективність створення та функціонування таких союзів проглядається у високих темпах економічного розвитку, у стабільності господарської ситуації, у вигідних позиціях в світовій торгівлі суб'єктів, що беруть активну участь у міждержавних союзах. Провідне місце в системі регіональних союзів відіграє Європейський Союз, ефективне функціонування якого доводить доцільність створення такого роду співтовариства. Яскравим доказом зразкового втілення в життя ідеї "об'єднаної Європи" та концепції західноєвропейської інтеграції є вдале виконання завдань та поступове здійснення цілей, поставлених перед союзом. Продуктом, а одночасно і інструментом інтеграції, що розвернулася в Європі, є європейське право. Очевидність існування європейського права як новітнього явища підкреслюється багатьма науковцями та політиками. Європейське право стало невід'ємною складовою частиною сучасного загальносвітового правового потенціалу1.1 хоча ще важко дати повну та остаточну характеристику всього того нового і значного, що внесено європейським правом в розвиток юридичної теорії та практики, без нього уявити собі право в цілому вже неможливо. Достатньо буде сказати, що в європейському праві успішно співіснують ідеї та норми континентального та загального права, принципи суверенітету і наднаціональності, взаємоузгодженість з міжнародним та з національним правом.

Термін "європейське право" використовується для позначення сукупності правових норм, що регулюють взаємовідносини, які складаються в рамках європейських інтеграційних об'єднань, в рамках Європейських співтовариств і Європейського Союзу. Російський професор Ентін вважає, що європейське право включає в себе право Європейських співтовариств, право Союзу і положення Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод2. В літературі використовують для визначення того ж поняття і інші терміни: "право Європейського Співтовариства"3 чи "право Європейського Союзу"4.

Найбільш поширеним є розуміння європейського права у двох значеннях - широкому та вузькому. В широкому розумінні це регіональне право, що є в своїй основі міжнародним правом. У вузькому розумінні європейське право - право європейських співтовариств, що доповнене певною мірою правовим регулюванням всього Європейського союзу. Таке право вже багато в чому відійшло від міжнародного і являє собою особливий правовий феномен.

Європейське право є окремим, особливим правом, яке має не тільки свої чіткі рамки, але й власну природу. Воно є новим правом, що суттєво відрізняється від традиційного міжнародного права. Той факт, що співтовариства, які зі своїм правом входять до Європейського Союзу слугують його головною опорою, не змінює сутності справи: правове регулювання, що доповнює в рамках Європейського союзу право співтовариств, це право іншого характеру. Воно охоплює ділянки міждержавного співробітництва, що виходить за рамки співтовариств. Але найголовніша відмінність є в тому, що за своєю природою таким "додатковим правом" є міжнародне право5. Тобто підкреслюючи виняткову та унікальну сутність європейського права, потрібно звернути увагу на правову основу його виникнення - міжнародне право, оскільки перші європейські інтеграційні інститути та міжнародні європейські організації виникли на основі норм міжнародного права.

Європейське право - поняття багатозначне. По-перше, це окрема галузь права. По-друге, європейське право являє собою учбову дисципліну, що призначена для викладання системи знань про європейське право і для підготовки спеціалістів для роботи в сфері правового регулювання. По-третє, європейське право виступає як наука, що вивчає основи європейського права, його історію, внутрішні закономірності функціонування, взаємозв'язку з іншими галузями права, структуру європейського права та узгодженість його компонентів між собою, шляхи підвищення ефективності, тенденції розвитку та ін.

Європейське право має свої власні принципи як самостійна галузь права, яка бере своє походження від міжнародного публічного права. Тому основні принципи міжнародного права мають суттєве значення для функціонування і подальшого розвитку європейського права.

В міжнародному праві під основними принципами розуміються узагальнені норми, що виражають характерні ознаки, основний зміст міжнародного права, а також ті, що наділені найвищою юридичною силою. До сьогодні поняття принципів міжнародного права не має нормативного визначення. Існує лише доктринальне їхнє тлумачення. Про основні принципи звичайно пишуть і говорять як про "основоположні норми, котрі виражають провідні ідеї й якісні особливості" системи права, "його провідні положення".

При розгляді принципів міжнародного права неможливо не зупинитись на понятті "загальні принципи права". Воно активно обговорюється у зв'язку зі ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, згідно з якою Суд разом з конвенціями та звичаями застосовує "загальні принципи права, визнані цивілізованими націями". Багато хто вважає, що в даній статті перелічені джерела міжнародного права. Існує багато точок зору щодо юридичної природи та значення загальних принципів права.

На думку італійського науковця Д. Анцилотті, "загальні принципи права" - це передусім загальні принципи міжнародного права, а потім - принципи, що визнаються в законодавствах всіх країн. Як принципи національних правових систем вони не є частиною міжнародного права. Інший італійський автор - професор Г. Мореллі - вважає, що в ст. 38 Статуту Міжнародного Суду йдеться не про принципи міжнародного права, а про загальні принципи, що випливають з національних правових систем.

Прибічники "чистої" теорії права доводять, що "загальні принципи права" не є самостійними джерелами міжнародного права. Зокрема, австрійський професор Г. Кельзен висловлює сумнів в можливості існування принципів, "загальних правовим порядкам всіх цивілізованих народів", вказуючи на існуючі ідеологічні відмінності між державами. Відкидаючи доктрину "прогалин" в міжнародному праві, він вказує, що будь-який міжнародний спір може бути вирішений на основі договірного чи звичаєвого міжнародного права. Отже, згадування про "загальні принципи права" є зайвим.

Представники помірковано-нормативістської точки зору, зокрема швейцарський професор П. Гуггенхайм вважає, що не всі принципи права, що входять в різні правові системи, включаються в міжнародне право: "Тільки лише дуже незначна кількість таких принципів інкорпоровано в міжнародний публічний правопорядок". Французький професор Ш. Русо розуміє під "загальними принципами права" не тільки принципи, загальні для різних національних систем, але й загальні принципи міжнародного права, які "не співпадають ні з конвенційними, ні з звичаєвими нормами".

На думку австрійського професора А. Фердросса, представника сучасного природно-правового напрямку, - "міжнародне право не вичерпується договірним і звичаєвим міжнародними правом, їх доцільно доповнити також загальними принципами права"6. А. Фердросс стверджує, що "загальні принципи права" є основою всього міжнародного права. В той же час вони створюють його складову частину і застосовуються в тих випадках, коли позитивне міжнародне право не містить принципів і норм, доречних в даному випадку"7. Інший представник цього ж напрямку - Лефюр стверджує, що "для того, щоб стати "загальними принципами права", принципи природного права повинні знайти своє позитивне вираження в національному праві"8.

Loading...

 
 

Цікаве