WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-процесуальне аспекти міжнародного співробітництва України у галузі надання правової допомоги в кримінальних справах - Реферат

Кримінально-процесуальне аспекти міжнародного співробітництва України у галузі надання правової допомоги в кримінальних справах - Реферат

Діюче кримінально-процесуальне законодавство України не містить необхідних норм, які б належним чином регулювали правові відносини, що виникають у процесі надання правової допомоги в кримінальних справах, та відповідали вимогам сучасної правозастосовчої практики. На жаль, тільки ст. 31 КПК України закріплює лише загальне положення про те, що порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання з відповідними установами іноземних держав, а також порядок виконання взаємних доручень визначаються законодавством України і міжнародними договорами України. Разом з тим, виконання міжнародних зобов'язань передбачає застосування саме національного законодавства, яке, як слушно зазначено в юридичній літературі, є основою для створення та рушійною силою для застосування міжнародних договорів. У даному аспекті не можна не погодитись з точкою зору проф. Черниченка СВ., що внутрідержавне право має бути узгоджене з міжнародним таким чином, щоб забезпечувати здійснення останнього. В цьому сенсі можна вести мову про примат міжнародного права.5 Міжнародними договорами не виключається можливість застосування при виконанні запиту про правову допомогу законодавства запитуючої сторони, якщо на це є її прохання і воно не суперечить законодавству запитуваної держави. Проте це положення є певним винятком із загального принципу "закону суду", оскільки застосування іноземного процесуального права в деякій мірі, як відзначають фахівці, порушує основи судочинства запитуваної держави.

Закон України "Про міжнародні договори України" надає відповідним міністерствам та іншим центральним органам державної виконавчої влади разом із Міністерством закордонних справ України повноваження на підписання міжнародних договорів України міжвідомчого характеру (ст. 5). Тому порядок зносин України з іншими державами у галузі надання правової допомоги регулюється також багатьма відомчими нормативними актами, серед яких окремо слід відзначити Інструкцію про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, якою визначені механізм реалізації конвенцій та повноваження кожного державного органу щодо виконання прийнятих Україною зобов'язань.7

Враховуючи наведене, а також той факт, що в останні роки співробітництво України в галузі міжнародної правової допомоги значно інтенсифікувалося, існуюча правова регламентація даної проблеми на національному рівні є очевидно недостатньою.

У зв'язку з цим зазначимо, що практика застосування норм міжнародного права в процесі надання правової допомоги поєднана з низкою проблем, які, як уявляється, мають дуалістичний характер. По-перше, особливості вчиненого злочину, необхідність застосування для його розкриття та притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб міжнародної правової допомоги апріорно є фактором, який ускладнює досягнення завдань кримінального судочинства. По-друге, відсутність в національному законодавстві відповідної деталізованої процедури реалізації міжнародних угод щодо співробітництва у цій галузі також є чинником, що деструктивно впливає на його розвиток, породжуючи численні колізії.8 Окремої уваги в цьому контексті заслуговує проблема надання правової допомоги у випадках, коли з державою відсутні договірні відносини, тобто допомога надається на умовах взаємності. Вбачається, що основні засади взаємодії в цих випадках, органи, які повноважні підтверджувати письмовим зобов'язанням взаємність співробітництва, доцільно визначити в національному законі.

Аналіз міжнародних договорів та спеціальної літератури (зокрема робіт БасгрикшаАІ, Панова В.П., Ігнатенко Г.В., ЛукашукаІ.І., ВолженкіноїВ.М., Волеводза А.Г., МаришевоїШ., Виноградової О.І., Мілінчук В.В., Максименко В. та інших вчених) дозволяє дійти висновку, що міжнародна правова допомога в кримінальних справах представляє собою передбачену міжнародними договорами або здійснювану на умовах взаємності при одночасному застосуванні норм міжнародного та внутрішнього права запитуваної сторони, а в передбачених договором випадках-і права запитуючої сторони діяльність компетентних органів запитуваної держави щодо провадження на її території процесуальних дій у зв'язку із виконанням слідчих або судових доручень компетентних органів запитуючої держави з метою отримання доказів, забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочином, або притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин.

На сучасному етапі розвитку суспільства, в умовах інтернаціоналізації всіх його сфер міжнародна правова допомога набуває значення важливої гарантії здійснення правосуддя, вирішення завдань, які постають перед державними органами в кримінальному судочинстві. Тому, на наш погляд, в новому Кримінально-процесуальному Кодексі України мають бути комплексно врегульовані принципи та умови її надання, обсяг можливої допомоги (із врахуванням тенденцій до його розширення, які простежуються в останніх міжнародних документах9), зміст кожного її виду та відповідної процедури.

Належна правова регламентація цього напрямку міждержавного співробітництва сприятиме не тільки підвищенню його ефективності, уніфікації правозастосовчої практики, досягненню завдань кримінального судочинства, але, перш за все, є важливою умовою визнання отриманих в ході правової допомоги доказів допустимими.

Література

1. Волженкина В.М. Нормы международного права в российском уголовном процессе. -Спб.: Юрид. центр Пресе, 2001.

2. Иванов Е.А. Отмывание денег и правовое регулирование борьбы с ним. - М.: Рос. юрид. издат. дом, 1999.

3. Ларин A.M., Мельникова Э.Б., Савицкий В.М. Уголовный процесс России: Лекции-очерки. -М.: БЕК, 1997.

4. Марышева Н.И. Международная правовая помощь по гражданским и уголовным делам: Докторская диссертация в форме научного доклада. - М., 1996.

5. Черниченко СВ. Теория международного права. Том 1. –М.: НИМП, 1999.

Loading...

 
 

Цікаве