WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-процесуальне аспекти міжнародного співробітництва України у галузі надання правової допомоги в кримінальних справах - Реферат

Кримінально-процесуальне аспекти міжнародного співробітництва України у галузі надання правової допомоги в кримінальних справах - Реферат

Кримінально-процесуальне аспекти міжнародного співробітництва України у галузі надання правової допомоги в кримінальних справах

Глибокі економічні, політичні та соціальні зміни, які відбуваються в Україні та країнах СНД протягом останніх десяти років, призвели до виникнення та розповсюдження низки негативних явищ, притаманних сучасному суспільству. Найбільш небезпечним серед них є злочинність (особливо така її форма, як організована), структура і характер якої останнім часом значно змінилися. Еволюція злочинної діяльності свідчить, що вона зазнає суттєвих якісних змін: зокрема набуває транснаціонального та транскордонного характеру, виникають її нові форми у сфері економіки, банківської діяльності, приватизації, громадської безпеки, використання комп'ютерних мереж, зокрема інтернету, електронно-обчислювальних машин та систем тощо. Вчені правознавці та міжнародники, які досліджують цю проблематику констатують існування так званих транснаціональних кримінальних корпорацій, окремі з яких знаходяться на території республік колишнього СРСР.1

Глобальний характер проблеми злочинності, деструктивний вплив її на економіку країни потребує вжиття адекватних заходів, цілеспрямованої та скоординованої діяльності правоохоронних органів усіх держав щодо боротьби з нею. Розслідування багатьох кримінальних справ, встановлення осіб, винних у вчиненні злочинів, отримання доказів, відшкодування шкоди, заподіяної злочином, у низці випадків неможливе без ефективного співробітництва у сфері надання міжнародної правової допомоги, яке за останні роки отримало тенденції до зростання.

Ефективність взаємодії в цій галузі залежить від багатьох факторів, головним серед яких, на наш погляд, є створення дієвих правових механізмів надання міжнародної правової допомоги та інших видів співробітництва у сфері боротьби зі злочинністю. Важливе значення також має і вдосконалення правозастосовчої діяльності (зокрема обмін інформацією щодо можливостей та умов отримання взаємної правової допомоги; вивчення досвіду інших держав щодо боротьби з окремими видами злочинів, які мають ознаки транснаціонального характеру, та впровадження його в національну практику; підвищення кваліфікації слідчих, прокурорів та суддів, тощо); здійснення відповідних заходів організаційного характеру, зокрема, створення спеціальних підрозділів правоохоронних органів держави, основним напрямком діяльності яких є міжнародне спів,обітництво у цій сфері (в нашій країні це, наприклад, Національне центральне бюро Інтерполу можливості якого використовуються правоохоронними органами України для співробітництва з Генеральним Секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних країн під час здійснення діяльності, пов'язаної із попередженням, розкриттям та розслідуванням злочинів, що мають транснаціональний характер чи виходять за межі України; спеціальні підрозділи органів Міністерства внутрішніх справ України, основним завданням яких є боротьба зі злочинами, що мають транснаціональний характер (наприклад, спеціальний підрозділ у складі Головного управління боротьби з організованою злочинністю, що займається боротьбою з "відмиванням брудних коштів) тощо).

Проте слід звернути увагу на очевидну недосконалість існуючого в Україні правового механізму регулювання міжнародної правової допомоги, відсутність ефективних засобів співробітництва в цій галузі, що свідчить про досить повільну трансформацію норм міжнародного права в національне законодавство. У зв'язку з цим зазначимо, що згідно зі ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів3 учасник не може посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору. І далі: держава не має права посилатись на ту обставину що її згода на обов'язковість для неї договору була виражена на порушення того чи іншого положення її внутрішнього права, яке стосується компетенції укладати договори, як на підставу недійсності її згоди, якщо тільки це порушення не було явним і не стосувалося норми її внутрішнього права особливо важливого значення (ст. 46).

На сучасному етапі правова допомога в кримінальних справах надається на підставі Конституції України, відповідних міжнародних договорів України, Закону України "Про міжнародні договори України" від 22.12.1993 p., КК та КПК України.

Конституція України закріпила декілька загальних положень, які мають принципове значення щодо міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю. Так, юридичні межі виконання запитів про надання міжнародної правової допомоги встановлені статтею 25 Основного закону згідно з якою громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Ця конституційна норма знайшла своє втілення (а щодо суб'єктів, які не можуть бути видані, - більш широке визначення) в новому Кримінальному Кодексі України, згідно з яким громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду (ч. 1 ст. 10).Частини2І3ст. 10 КК України закріплюють право України при наявності відповідного міжнародного договору видати іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або передати для відбування покарання іноземців та осіб без громадянства, що постійно не проживають на Україні, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на її території, а також передати для відбування покарання іноземців, які вчинили злочин на території України.

Важливе значення в плані вирішення питань правової допомоги має також і ст. 26 Конституції України, а саме її положення щодо можливості надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства.

Згідно з ст. 9 Конституції України міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною її національного законодавства. Отже, правовою основою міжнародного співробітництва у галузі боротьби зі злочинністю на сучасному етапі є відповідні міжнародні угоди України, які були укладені колишнім СРСР і в силу правонаступництва мають юридичну силу для України, та договори, які укладені Україною за роки незалежності. Останні носять двосторонній або багатосторонній характер, важливе місце серед яких займає Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.93 р. (ратифіковано Законом України від 10.11.94 р.)ІПротоколи до неївід29.03.97р.таєвропейські конвенції які набули чинності для України - Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справахвід20.04.59р.іДодатковий протокол до неївід 17.03.78 р. (набулачинності для України 16.01.98 ( .), Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957 р. та Додаткові протоколи до неї (ратифіковано 16.01.1998 p.), Європейська конвенція про передачу засуджених осіб, 1983 р. (ратифіковано 22.09.1995 p.), Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими особами, 1964 р. (ратифіковано 22.09.1995 p.), Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах, 1972р. (ратифіковано 22.09.1995 p.), Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом (ратифіковано 17.12.1997 p.); Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 1977 року (ратифіковано 17.01.2002 р.).

Loading...

 
 

Цікаве