WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Зміст арбітражної угоди - Реферат

Зміст арбітражної угоди - Реферат

Що стосується інших вимог щодо кваліфікації арбітрів, то вони у всіх випадках повинні бути розумними, якщо взагалі повинні бути.

Право, що застосовують до суті спору

Саме в арбітражному способі розгляду спорів яскраво проявляється принцип автономії волі сторін, який дозволяє сторонам обрати правові норми, які повинні застосовуватись до їх контрактних правовідносин:

1) національне право будь-якої країни; або

2) право декількох країни; або

3) сукупність окремих норм права, що належать до права однієї чи декількох держав; або

4) норми міжнародного характеру, тобто міжнародних конвенцій і інших актів, що стосуються міжнародної комерції, які не мають статусу правових норм якої-небудь конкретної держави.

Арбітри при визначенні права, що повинно застосовуватись до конкретного спору, мають великі можливості. Перерахуємо методи, які арбітри найчастіше використовують для встановлення матеріального права.

1. Застосування колізійних норм місця проведення арбітражу. Цей метод протягом тривалого часу широко застосовувався на практиці арбітрами різних арбітражів (ВТАК, Арбітражним судом МТП і т. д). На даний час цей метод є застарілим і не часто застосовується на практиці в чистому вигляді. Якщо звернутися до регламентів інституційних арбітражів, то лише Арбітражний регламент Торговельної палати Цюріха зберігає вказівку на застосування цього методу.

2. Визначення права на підставі колізійних норм, які арбітражний склад вважає такими, що повинні застосовуватись в конкретному випадку. Відповідно до цього методу арбітри не зв'язані колізійними нормами країни арбітражного розгляду і можуть застосовувати будь-які колізійні норми для визначення матеріального права. Цей метод знайшов своє закріплення в Законі України про МКА (ст. 28, ч. 2), Європейській конвенції про МКА 1961 р. (ст. VII, ч. 1), Арбітражному регламенті ЮНСІТРАЛ (ст. 33, ч. 1), Регламенті МКАС при ТПП України (п. 8.2), Арбітражному регламенті МТП (ст. 13, п. 3) і т. д.

3. Порівняльне чи кумулятивне застосування різних колізійних норм, що мають відношення до даного спору. Досить часто використовується на практиці як арбітрами арбітражів ad hoc, так і арбітрами інституційних арбітражів, особливо в тих випадках, коли всі колізійні норми, які мають зв 'язок з контрактом, фактично вказують на застосування одного матеріального права.

4. "Прямий" метод — обрання арбітрами матеріальних правових норм без звернення до будь-яких колізійних норм. Така можливість закріплена в арбітражному законодавстві наступних країн: Нідерландів (ст. 1054 (2) ЦПК в редакції закону від 1 грудня 1986 р.), Франції (ст. 1496 ЦПК 1981 p.), деяких провінціях Канади, в Законі про арбітраж Португалії (ст. 33 (2) Закону 1986 p.), Мексики (ст. 1445 Торгового кодексу із змінами на 22.07.1993 p.). Така ж можливість непрямим чином випливає з регламентів таких арбітражів, як Арбітражний центр ВОІВ (ст. 57), Лондонський Міжнародний арбітражний суд (ст. 13 (1) (а)), Нідерландський арбітражний інститут (ст. 46)таін.

Треба зазначити, що аналіз арбітражної практики останніх років дає можливість прослідкувати певну тенденцію щодо вибору арбітрами права, що застосовується до суті спору. В більшості арбітражних рішень, опублікованих у Щорічнику комерційного арбітражу відбивається загальний напрямок встановлення як права, що застосовується, - права, найбільш тісно пов'язаного з контрактом.

Мова арбітражного провадження

Визначити мову розгляду спору в арбітражному суді бажано з мотивів зручності та економії процесуальних засобів. Визначення сторонами мови провадження одночасно може вплинути на вибір арбітрів (факт володіння мовою арбітражу може зіграти визначальну роль), письмові докази та інші документи повинні подаватися в перекладі, обмін процесуальними документами повинен здійснюватися даною мовою, слухання, а також пояснення сторін і показання свідків повинні здійснюватися обраною мовою безпосередньо чи через перекладача і т.д.

Право, що застосовується до арбітражної угоди

Питання про наявність, дійсність арбітражної угоди досить часто виникає в зв'язку з тим, що одна із сторін намагається ухилитися від арбітражного розгляду спору. В арбітражних регламентах зазвичай не врегульоване питання про порядок визначення права, що застосовується до арбітражної угоди. Одним з виключень є Арбітражний регламент ВОІВ (ст. 59 (с)), який визначає, що арбітражна угода повинна відповідати або праву країни місця арбітражного розгляду, або праву, що застосовується до суті спору. Тому з метою визначеності і скорочення витрати часу арбітрів чи суддів на визначення права, що застосовується до арбітражної угоди, сторони можуть зробити спеціальне застереження про це. В цьому випадку сторони можуть передбачити застосування того ж права, якому підпорядковується контракт у цілому, або іншого права — права будь-якої держави.

Правила процедури

За загальним правилом, сторони вільні як самостійно визначити правила арбітражної процедури, так і обрати будь-яке право, що буде регулювати всі процедурні питання. Таким правом може бути право інше, ніж право місця проведення арбітражу. Інакше кажучи, визнається принцип автономії волі сторін у визначенні арбітражного процесу.

За відсутності особливої угоди сторін, арбітри самостійно визначають правила ведення арбітражного процесу. В інституційних арбітражах арбітри зобов'язані дотримуватися регламентів, які, як правило, залишають досить великі можливості для розсуду як арбітрам, так і сторонам.

В разі обрання арбітражу ad hoc сторонам арбітражної угоди рекомендується використовувати Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ 1976 p., що створює визначеність для функціонування арбітражу.

Повноваження арбітрів вирішувати спори за справедливістю або як дружні посередники

У країнах Західної Європи історично використовувався арбітраж, у якому арбітрам надавалася роль посередників, мета якого полягала насамперед у досягненні компромісу і справедливого врегулювання спору. Здійснюючи таку функцію, покладену на них сторонами, арбітри не були зобов'язані строго виходити із букви закону і могли завжди відступити від будь-яких законодавчих положень для того, щоб досягти справедливого в конкретній справі рішення. В даний час таке застереження в арбітражній угоді означає, що сторони, уповноваживши арбітрів вирішувати спір за справедливістю чи як дружніх посередників, наділили арбітрів повноваженнями відступати від норм права чи зовсім не застосовувати їх, приймати рішення, керуючись здоровим глуздом, практикою, звичаями і розумінням справедливості. Можливість вирішувати спір за справедливістю передбаченау Європейській конвенції 1961 р. (ст. VII (2)), Типовому законі про МКА (ст. 28, ч. 3). Арбітри можуть вирішувати спір по справедливості чи як дружні посередники лише тоді, коли вони прямо були уповноважені на це сторонами.

Інші питання

У ряді випадків у сторін виникає бажання в самому арбітражному застереженні чи в третейському записі обумовити питання, що або мають досить важливе значення для долі арбітражного рішення, або впливають на витрати сторін на арбітражне провадження. До першого відноситься так зване застереження про виключення оскарження (exclusion agreement).

Згідно з Типовим законом про МКА і національних законодавчих актів арбітражне рішення може бути скасоване судом країни, в якій відбувся арбітражний розгляд. Подання клопотання про скасування арбітражного рішення — єдиний засіб оскарження арбітражного рішення. Законодавство деяких країн передбачає право сторін виключити можливість оскарження арбітражного рішення. Для цього сторони повинні чітко зазначити про це в арбітражній угоді. Відповідно до статті 192 Закону про МПП Швейцарії 1987 p., сторони мають можливість передбачити або в арбітражному застереженні, або в третейському записі положення про те, що оскарження арбітражного рішення виключається з усіх чи деяких підстав, передбачених у законі (exclusion agreement). Відповідно до згаданого закону право укласти угоду про виключення оскарження арбітражного рішення належить тільки сторонам, жодна з яких не має доміцілія, чи місцезнаходження комерційного підприємства на території Швейцарії. Одинзновітніх арбітражних актів — Англійський закон про арбітраж 1996 р. - також передбачає можливість виключити компетенцію англійського суду на розгляд клопотання про скасування чи перегляд арбітражного рішення з підстав неправильного застосування англійського права, шляхом досягнення угоди про це між сторонами. Більш того, якщо арбітри були уповноважені сторонами винести рішення без зазначення мотивів, на яких воно засноване, те це розцінюється як угода про відмову від оскарження у відповідності зі статтею 69 (2). Ухвалення немотивованого рішення є також підставою для виключення процедури скасування арбітражного рішення в Німеччині.

Порядок розподілу арбітражних витрат

Питання про розподіл арбітражних витрат не другорядне, якщо врахувати, що до арбітражних витрат входять крім арбітражного збору витрати сторін у справі, у тому числі і на оплату юридичних послуг. В цілому сторони можуть домовитися про те, що кожна зі сторін несе власні витрати. Відповідно до арбітражних регламентів і національних законів, якщо сторони не обумовили порядок розподілу витрат, то рішення про це буде прийнято складом арбітражного суду. Як правило, у цих випадках витрати будуть покладені на сторону, що програла, або розподілені між сторонами у визначеній пропорції. Однак, відповідно до Англійського закону про арбітраж 1996 p., угода сторін, укладена до виникнення спору, про те, що всі чи частина витрат будуть покладені на одну із сторін, незалежно від результату арбітражного розгляду, є недійсною.

Література

ВІСНИК Хмельницького інституту регіонального управління та права

Loading...

 
 

Цікаве