WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання пред'явлення векселя до платежу як умова виконання вексельних зобов'язань - Реферат

Правове регулювання пред'явлення векселя до платежу як умова виконання вексельних зобов'язань - Реферат

Правове регулювання пред'явлення векселя до платежу як умова виконання вексельних зобов'язань

Як і для інших цінних паперів, для векселя є характерним те, що отримання виконання зобов'язань по векселю за загальним правилом можливе тільки при умові пред'явлення векселя. Право векселедержателя на отримання платежу реалізується при пред'явленні векселя зобов'язаній особі.

Вексель може бути пред'явлений до платежу лише у межах встановленого вексельним законодавством строку. Строки для пред'явлення векселя до платежу встановлюються ст. ст. 34, 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року (далі - Уніфікований закон).

Так, відповідно до ст. 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі держатель векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати видачі чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель до платежу або в день, коли він має бути оплачений, або в один із наступних двох робочих днів.

Для векселів строком платежу за пред'явленням ст. 34 Уніфікованого закону встановлює, що вони повинні бути пред'явлені до платежу протягом року з дня його складання. Однак векселедавцю надане право скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк, а індосантам надається право скоротити цей строк. У випадку, якщо трасант встановить, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати, строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

За загальним правилом, встановленим ст. 167 ЦК України, зобов'язання повинно бути виконане в тому місці, яке зазначено в законі, договорі, акті планування, на підставі якого виникло зобов'язання, або виходячи з суті зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 75 Уніфікованого закону обов'язковим реквізитом векселя є місце платежу по векселю. Тобто місце виконання зобов'язання по векселю повинно спеціально визначатися в тексті документу, за виключенням випадку, зазначеного в ст. 2 Уніфікованого закону, а саме, у разі відсутності зазначення місця платежу у векселі, місце, позначене поруч з найменуванням трасата, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання трасата. Отже, в будь-якому випадку, вексель повинен пред'являтись до платежу в місці платежу яке вказане на векселі.

В більшості випадків місце платежу співпадає з місцем знаходження боржника (акцептанта). Однак вексельне законодавство передбачає випадки, коли місце платежу не співпадає з місцем знаходження боржника, а також, коли платіж за боржника повинен бути здійснений іншою особою. Так, ст. 27 Уніфікованого закону встановлює, що якщо трасант зазначив у переказному векселі місце платежу, відмінне від місця проживання трасата, не вказавши при цьому третьої особи, за адресою якої повинен бути здійснений платіж, то трасат може вказати на таку особу в момент акцепту. При відсутності такої вказівки вважається, що акцептант зобов'язався сам здійснити платіж за векселем у місці платежу. Якщо вексель підлягає оплаті за місцем проживання трасата, останній може вказати у своєму акцепті будь-яку адресу у тому ж місці, в якому повинен бути здійснений платіж. У тому разі, якщо місце платежу не співпадає з місцем проживання платника, має місце так званий доміцильований вексель. Особа, яка вказана на векселі для здійснення платежу, називається доміциліатом.

Таким чином, у випадку, якщо на векселі вказана особа, яка повинна здійснити оплату векселя (доміциліат), вексель для платежу повинен бути пред'явлений за місцем платежу на векселі і саме особі, яка вказана у векселі для здійснення платежу по векселю (доміциліату).

Крім того, вексельне законодавство допускає пред'явлення векселя до платежу не боржнику або доміциліату, а в певну установу. Так, ч. 2 ст. 38 Уніфікованого закону встановлено, що пред'явлення векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню до платежу. Статтею 6 Додатку № 2 до Конвенції, якою запроваджений Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, встановлено, що країни, які приєднались до Конвенції, визначають установи, які, відповідно до її національного закону, повинні розглядатися як розрахункові палати.

Статтею 7 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що функції розрахункових палат згідно зі статтею 38 Уніфікованого закону виконують установи банків та органи Державного казначейства України, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями. При цьому порядок здійснення функцій розрахункових палат для органів Державного казначейства України визначається Кабінетом Міністрів України, а для установ банків визначається Національним банком України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Порядок виконання функцій розрахункових палат установами банків встановлюється Положенням про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 25.09.2001 р. № 403, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2001 р.за№ 934/6125 (далі-Положення).

Процедура пред'явлення векселя в розрахункову палату згідно з Положенням складається з двох етапів:

1) виявлення векселедержателем наміру (шляхом подання відповідної заяви) пред'явити вексель у розрахункову палату при настанні строку платежу за цим векселем;

2) пред 'явлення векселя у розрахункову палату в строк платежу з подальшим посвідченням цього факту розрахунковою палатою.

При цьому розрахункова палата має право відмовити держателю векселя у посвідченні факту пред'явлення векселя до платежу у випадку, якщо держатель не подавав попередньо до розрахункової палати заяву про намір пред'явити вексель до платежу Статтею 4 гл. 1 Розділу II Положення встановлюється, що із заявою про намір векселедержатель може звернутись у розрахункову палату в такі строки:

- для векселів із строком платежу "на визначену дату", "у визначений строк від пред'явлення", "у визначений строк від дати складання" - не раніше 14 і не пізніше 3 робочих днів до настання строку платежу;

- для векселів із строком платежу "за пред'явленням" - у будь-який день протягом строку для пред'явлення, але не пізніше 3 робочих днів до закінчення останнього дня цього строку.

Якщо розрахункова палата і платник за векселем розміщені в різних регіонах України, то заява про намір подається в розрахункову палату не пізніше, ніж за 14 робочих днів до строку платежу.

Розрахункова палата може прийняти заяву про намір і сам вексель пізніше встановлених строків (але не пізніше закінчення строку платежу за векселем) у разі наявності в неї змоги повідомити платника за векселем і одержати від нього згоду (відмову) оплатити вексель протягом строку платежу за векселем.

Після прийняття заяви про намір пред'явити вексель до платежу розрахункова палата повинна повідомити про це платника за векселем (векселедавця - в простому векселі або трасата (акцептанта) - в переказному векселі).

В разі неоплата векселя в строк платежу розрахункова палата посвідчує факт пред'явлення до платежу шляхом виконання на векселі спеціального напису після останнього індосаменту та складання акту про пред'явлення векселя до платежу в розрахункову палату.

На нашу думку Положення не враховує особливостей вексельного законодавства з питань виконання вексельних зобов'язань та потребує в зв'язку з цим внесення відповідних змін і доповнень.

Так, встановлений Положенням порядок для пред'явлення векселя до платежу в розрахункову палату не враховує випадків, коли вексель підлягає оплаті у місці платежу відмінному від місця знаходження боржника за векселем та спеціальним платником (доміциліатом). Як зазначалось вище, у випадку, коли має місце доміцильований вексель, він повинен бути пред'явлений саме особі, яка призначена спеціальним платником по векселю. Положення зобов'язує розрахункові палати у випадку звернення до них векселедержателя з заявою про намір пред'явити вексель до платежу направити повідомлення платнику по векселю, яким Положення визнає векселедавця в простому векселі або трасата (акцептанта) в переказному векселі, однак не передбачає обов'язку повідомлення про цей факт доміциліата.

Оскільки у разі, коли вексель буде доміцильований і боржник, на підставі договору доміциляції векселя з банком, перерахує кошти на оплату векселя саме банку, в якому доміцильований вексель, боржник може відмовити в оплаті векселя з посиланням на те, що вексель підлягає пред'явленню до оплати саме в банк, вказаний у векселі, як доміциліат. Проте розрахункова палата посвідчить в такому разі факт пред'явлення векселя до платежу та неотримання коштів в оплату, і платник буде вимушений звертатись до нотаріуса за вчиненням протесту в неоплаті.

Loading...

 
 

Цікаве