WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові обставини, що виключають матеріальну відповідальність військовослужбовців - Реферат

Правові обставини, що виключають матеріальну відповідальність військовослужбовців - Реферат

Дії військовослужбовця вважаються правомірними та виключають матеріальну відповідальність, якщо їх вчинення входить до кола службових обов'язків військовослужбовця. Так, військовим прокурором Чернівецького гарнізону 31 березня 1997 року внесено протест на наказ командира військової частини А-0271 № 179 від 31 грудня 1996 року про недостачу речового майна та покарання винних шляхом притягнення до матеріальної відповідальності. Наказ про притягнення до матеріальної відповідальності підписано командиром військової частини на підставі матеріалів розслідування по факту заподіяння шкоди військовому майну, яке проводилося у військовій частині 17 лютого 1996 року з порушенням вимог ст. 21 Положення 1995 року. У ході проведення розслідування за фактом заподіяння шкоди військовому майну не встановлено перебування речового майна військової частини, зокрема: 76-ти ковдр, 37-ми ватних матраців, 33-ох ватних подушок. При проведенні прокурорської перевірки за фактом притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, встановлено, що дане військове майно передано згідно з накладною військовій частині А-0278, а діями майора П. та підполковника Н., яких притягнуто до матеріальної відповідальності за втрату військового майна відповідно на суму 73 та 302 гривні не заподіяно прямої (дійсної) шкоди військовому майну, оскільки вони діяли правомірно.

Правомірними діями слід вважати також дії командира (начальника) в період ведення війни по знищенню чи приведенню у непридатність засобів ведення війни, якщо їм загрожувала безпосередня небезпека (ст. 427 Кримінального кодексу України), виконання до кінця службових обов'язків до врятування гинучого військового корабля (ст. 428 Кримінального кодексу України)10. Тому дії військовослужбовця, якими заподіяно шкоду військовому майну можуть бути визнані правомірними також тоді, коли вони вчинені в умовах військового стану, введеного в країні.

У відповідності з чинним законодавством виконання наказу старшого командира (начальника) є підставою для звільнення військовослужбовця від матеріальної відповідальності.

В юридичній літературі під наказом (службовим розпорядженням) розуміють обов'язкову до виконання вимогу командира (начальника) про вчинення підлеглими якої-небудь дії по службі11. Він обов'язковий для виконання та Грунтується виключно на законі12. Однак, на нашу думку найбільш прийнятним є універсальне визначення наказу дане СІ. Дячуком, який зокрема зазначає, що під наказом слід розуміти одноособову владну вимогу розпорядчого чи нормативно-правового характеру особи, якій надано владні повноваження у сфері управління, про вчинення або невчинення певних дій особою на яку покладено обов 'язок виконувати такі вимоги13.3 точки зору військових наук, наказом є письмове чи усне розпорядження начальника, обов'язкове для виконання підлеглими.

До видів діяльності, які засновані на покорі, насамперед відноситься військова служба. Тому "вирішення питання про виконання наказу як обставини, що виключає відповідальність, цілком залежить від того, за яким принципом побудована дисципліна в армії: за принципом безумовної обов`язковості (абсолютної покори) чи умовної обов`язковості (відносної покори).

Якщо прослідкувати історію розвитку військового законодавства, то вже у 1742 році Указ Петра І "О бытии подчиненных в послушании у своих начальников" зокрема визначав умови, при яких наказ командира є незаконним та підлягає невиконанню, якщо дія, яку вимагає командир від підлеглого є непристойною, не стосується служби та не принесе користі державі16. "Військові артикули" Петра I обов`язковість військової покори ставили у залежність від того, чи був наказ "пристойним і корисним державі". Дисциплінарний статут РСЧА 1919 року прямо приписував підлеглому не виконувати явно злочинний наказ і негайно доповідати про це по команді.

ПринципвідносноїпокоризакріплювавсявТимчасовому дисциплінарному статуті Робітничо-селянськоїЧервоноїармії 1925 року зазначаючи наобов'язковості виконання наказу командира, за винятком явно злочинного та Статуті внутрішньої служби Робітничо-селянської Червоної армії 1937 року. Лише з 1940 року Дисциплінарним статутом Червоної армії закріплений принцип абсолютної покори, повторений у Тимчасовому дисциплінарному статуті Збройних сил України 1993 року та збережений Дисциплінарним статутом Збройних сил України 1999 року.

Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних сил України право командира (начальника) -давати накази, а обов'язок підлеглого військовослужбовця (військовозобов'язаного) їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу. Тимчасовий дисциплінарний статут Збройних сил України 1993 року вимагав беззастережно підкорятися командиру (начальнику) при виконанні виданого ним наказу. Усю повноту відповідальності за відданий наказ несе командир (начальник) військової частини, який його віддав (ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних сил України).

Як відомо, накази віддаються в порядку підпорядкованості, хоча у випадку крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем ніж безпосередній начальник, може віддавати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові (ст. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України)20.

Виникає питання: якого характеру повинен бути наказ виданий старшим начальником військовослужбовцю: правомірного чи неправомірного, оскільки ст.37 Положення 1995 року можна тлумачити так, що заподіяння шкоди військовослужбовцем внаслідок виконання наказу старшого начальника можливе тільки при умові віддання наказу правомірного характеру. Однак, шкода військовому майну може бути заподіяна як при виконанні правомірного, так і при виконанні неправомірного наказу командира (начальника) військової частини. Тому в другому випадку до матеріальної відповідальності можна притягнути лише командира (начальника) військової частини відповідно до ст. 11 Положення 1995 року. За шкоду, заподіяну виконанням неправомірного наказу, виданого старшим командиром (начальником) його безпосередній виконавець відповідальності не несе, крім випадків, перевищення службових повноважень при виконанні наказу. За віддання та виконання явно злочинного розпорядження чи наказу передбачена юридична відповідальність (ч. 2 ст. 73 Конституції України1.

Саме з вищенаведених підстав чинне військове законодавство України потребує внесення змін шляхом визначення поняття "правомірного наказу" та його ознак. Заслуговує на увагу з цього приводу законодавство Російської Федерації, в якому зазначається, що командирам (начальникам) забороняється віддавати накази і розпорядження, які не мають відношення до виконання обов`язків військової служби або спрямовані на порушення законодавства Російської Федерації. Командири (начальники), які віддали зазначені накази і розпорядження, притягуються до відповідальності згідно з законодавством Російської Федерації (п. 3 ст. 37 Федерального закону Російської Федерації "Про статус військовослужбовців"). У Статуті внутрішньої служби Збройних сил Російської Федерації також закріплена норма, яка містить заборону віддавати військовослужбовцю накази і розпорядження, ставити завдання, які не мають відношення до військової служби.

Loading...

 
 

Цікаве