WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Законодавча діяльність центральної ради в галузі освіти і культури: історичний досвід і його значення для сучасної розбудови України - Реферат

Законодавча діяльність центральної ради в галузі освіти і культури: історичний досвід і його значення для сучасної розбудови України - Реферат

Так, в резолюції з'їзду було підкреслено: "щоб усі громадяни мали право на безплатну нижчу, середню і вищу освіту з забезпеченням учнів підручниками, одягом, продуктами харчування і т.д."

Керуючись законами Центральної Ради, рішеннями Генерального Секретаріату було закладено надійний фундамент української національної школи.

Так, протягом березня-серпня 1917р. тільки на Київщині було засновано 18 українських гімназій, на Полтавщині - 16, на Поділлі - 5, а всього було відкрито 53 українські середні школи. Як відмічає український історик - емігрант І.Нагаєвський, "це був дуже успішний початок, він, безсумнівно, свідчить про велику любов українського народу до своєї рідної культури"

Влітку 1917 р. у Києві було засновано перший український народний університет. Пізніше подібні навчальні заклади було відкрито в Миколаєві, Одесі, Харкові, а також розроблені проекти і виділені кошти на створення національних університетів у Кам'янці-Подільському і Умані.

Центральна Рада, органи місцевого самоврядування багато сил і енергії віддавали створенню національної системи освіти на селі. Освіта в сільській школі була обов'язковою: щоб усі юнаки і дівчата віком до 15-16 років мали відповідну освіту. У кожній волості чи групі сіл з населенням в 10 тисяч чоловік повинна функціонувати середня школа. Ці школи повинні давати не лише загальну освіту, але й бути кузнею підготовки кадрів для органів місцевої влади, для потреб народного господарства. В них сільська молодь повинна "вчитись жити, працювати і правити державою"

На жаль, Центральній Раді не вдалося підготувати власну багаточисельну еліту, яка повинна була бути організатором і керівником української держави. Українська національна еліта доби української революції 1917-1920 pp. не була консолідованою і багаточисельною, не мала досвіду державотворчої діяльності. Це потрібно враховувати і сьогодні для нашої молодої незалежної держави, коли українське суспільство знову потребує політичної сили, в основі багаточисельної, консолідованої і науково підготовленої національної еліти, котра поведе його за собою. Історичний досвід Центральної Ради в галузі побудови національної системи освіти має дуже велике як теоретико-пізнавальне, так і практичне значення. І сьогодні ми повинні глибоко аналізувати і враховувати як позитивний досвід, так і допущені помилки, уникати їх у розбудові сучасної України. І завжди пам'ятати, що незалежність нашої України без всебічного розвитку освіти і культури неможлива.

Минуло одинадцять років незалежної України. Наша рідна мова почала відроджуватись. Про це свідчить те, що нині нею щоденно спілкується понад 30 млн. громадян. Статус української мови законодавчо закріплений у ст.10 Конституції України. На основі Конституції України було підготовлено Верховною Радою України Закон "Про розвиток і застосування мов в Україні". Прийнято багато законодавчих актів спрямованих на розвиток народної освіти, але вони часто не виконуються.

Як зазначили Голова парламентського Комітету з питань науки і освіти С.НІколаєнко, міністр освіти В.Кремень на парламентських слуханнях у жовтні 2002 року, "законодавча освітянська база в основному створена, однак це тільки часткове вирішення проблеми"12

Українська держава постійно економить на освіті. Для її потреб у бюджеті повинно бути виділено 10 відсотків від ВВП, ареально маємо близько 4.13

Відродження України завжди починалось з села. А що ж відбувається в нашому селі сьогодні? Руйнується його соціальна інфраструктура. Це особливо яскраво видно з даних Держкомстату України. Майже половина із 28,6 тис. сіл вже не мають шкіл, 2/3 дошкільних закладів, 40% клубів і будинків культури.14 Сільська школа в холоді і бідності. Більше 30 тисяч сільських учителів не мають житла. Станом на 18 січня 2002 року в 12 областях України борг по зарплаті вчителів досяг 63 млн. гривень. Занепад навчальної бази, злиденне становище педагогів змушує їх на проведення страйків, щоб привернути увагу громадськості, органів влади до проблем школи.

"Коли вже учителі змушені виходити на майдани, це знак біди, який завис над суспільством" - заявив з трибуни Верховної Ради Б.Олійник.15

А взяти таку проблему, як випуск підручників, художньої і наукової літератури, газет і журналів українською мовою. Тут також може пригодитися досвід діяльності Центральної Ради. Так, незважаючи на матеріально-технічні та фінансові труднощі, в Україні відкривалися видавництва: "Товариство шкільної освіти", "Українська школа", "Українське видавництво",

"Вік", "Сіяч", "Кооперативний союз", "Дніпросоюз" і т.д. В 1917 р. було видано в Україні 677 назв українських книжок. Загальна кількість друкованих органів, які видавалися в Україні в період Центральної Ради різними політичними партіями та організаціями, сягала близько 350 назв. Так, лише в Києві з березня по грудень 1917р. видавалося 65 газет різних політичних напрямів, в Одесі - 72 газети, В Єлисаветграді - більше 60, на Поділлі - 20.

Крім того, чимало українських видань виходили за межами України. Так, "Звенигородська зоря" підкреслювала, що на травень 1917р. в Росії читач одержував 16 газет та часописів українською мовою.16

Це було тоді. А що сьогодні?

На одного мешканця України нині випускається близько 1 книжки, тоді як у Російській Федерації - 3-4, у Білорусі - 6-7, у західних країнах - 10-12.17

Аналізуючи уроки історії, думається, що досвід проведення і здобутки в розвитку української школи і культури в добу Центральної Ради може бути творчо використаний у наш час національного відродження, розбудови незалежної, демократичної української держави.

Література

1 Грушевський М. На порозі Нової України. - К., 1991. - С.41.

2 Винниченко В. Відродження нації. В 3ч. 4.1. - Київ - Відень, 1920. - С.269.

3 Історія української культури. Збірник матеріалів та документів. - К., 2000. С.264.

4 Українська Центральна Рада. Документи і матеріали у двох томах. Т.2. - К., 1997. - С.75.

5 Історія української культури. Збірник матеріалів та документів. - С.269.

6 Там само. - С.271.

7 Українська Центральна Рада. Документи і матеріали у двох томах. Т.2. - С182.

8 Український історичний журнал. - 1997. - №6. - С.81.

9 Історія української культури. Збірник матеріалів та документів. - С.267.

10 Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. - К.,1994. - С.385.

11 Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. - К.,1991. - С.151.

12 Цюпа Н. Бюджетні перегони // Сільські вісті. - 2002. - 18 жовтня.

13 Там само.

14 С. Ніколаєнко Відродження України почнеться з села // Сільські вісті. - 2002. - 19 лютого.

15 Цюпа Н. Бюджетні перегони // Сільські вісті. - 2002. - 18 жовтня.

16 Український історичний журнал. - 1999, - № 4. - С.30

17 Литвин В. На шляху державного самоствердження України // Віче. - 2002. - №9. - С.11.

Loading...

 
 

Цікаве