WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Законодавча діяльність центральної ради в галузі освіти і культури: історичний досвід і його значення для сучасної розбудови України - Реферат

Законодавча діяльність центральної ради в галузі освіти і культури: історичний досвід і його значення для сучасної розбудови України - Реферат

Законодавча діяльність центральної ради в галузі освіти і культури: історичний досвід і його значення для сучасної розбудови України

У роки проголошення і розбудови незалежної України до історичного досвіду української революції 1917-1920рр., її державотворчої політики все більше і більше звертаються історики, політологи, представники різних політичних партій і рухів, державні діячі. Особливу цінність для розбудови незалежної України має історичний досвід діяльності Центральної Ради в галузі розвитку народної освіти і культури. Незважаючи на труднощі внутрішнього життя, складність міжнародного становища, Центральна Рада багато зробила цінного і повчального в галузі законодавчого забезпечення та реалізації розвитку народної освіти і культури. Цей досвід і сьогодні вчить, що українська незалежність без достатнього розвитку народної освіти і культури неможлива. Вона вимагає від державних органів влади до себе не меншої уваги, ніж економіка. Без розвитку народної освіти, духовної культури українська держава не буде сильною і могутньою, не буде мати майбутнього.

Науково-теоретичні засади розвитку освіти і культури були глибоко розроблені і обгрунтовані в працях визначних державних діячів української революції 1917-1920 pp. В.Винниченка, М.Грушевського, Д.Дорошенка, І.Стешенка, П.Христюка, М.Шаповала та інших.

Так, в збірнику статей і промов "На порозі Нової України", написаних і проголошених М.Грушевським протягом 1917-1918 pp., розкривається історична неминучість перемоги українського народу в боротьбі за державність і незалежність, окреслюються напрями розвитку всіх сфер життя Нової України, в тому числі культури і освіти. Через всю книгу червоною ниткою проходить ідея українізації школи, підготовки спеціалістів з вищою освітою для всіх сфер життя української держави.

М.Грушевський вважав за необхідне розумно, з великим тактом і терпінням проводити в Україні мовну політику, "не вносячи непотрібного і роздражнення, не обгострюючи відносини ґвалтовною українізацією, поступаючи розважливо й можливо м'яко в переведенню тих вимог, які дійсно ставляться принціпом української державності, становищем української мови як мови державної йт.ін.".

Основні правові напрямки в галузі освіти і культури Центральна Рада визначила у відозві до українського народу від 22 березня 1917р. та у резолюції Українського національного конгресу (квітень 1917р.). У цих історичних документах невідкладними завданнями ставилося відродження української мови і школи, створення національних загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладів, збільшення кількості українських періодичних видань, культурно-освітніх установ. В кінці червня 1917р. було засновано Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради -уряд, що мав за мету реалізувати завдання, закріплені в І універсалі Центральної Ради. "... Утворення Генерального Секретаріату, - за словами голови Генерального Секретаріату В.Винниченка, - було необхідним щаблем розвитку... представницького органу. Тому-то інститут Генерального Секретаріату має охоплювати всі потреби українського народу"

Генеральний Секретаріат у своєму складі мав спочатку біля 10, а пізніше 14 генеральних секретарів, у тому числі і в справах освіти. Цю посаду з самого початку діяльності уряду займав Іван Стешенко - громадський і політичний діяч, педагог, письменник і літературознавець. Він мав значний досвід педагогічної роботи. Довгий час викладав у середніх та вищих школах Києва. У 1915р. очолив Тетянівську гімназію для біженців. У лютому 1917р. - комісар з учбової частини і товариш голови Ради громадських організацій м.Києва. Влітку - окружний інспектор Київської шкільної округи. Засновник і співголова товариства шкільної освіти. Один із організаторів Української Центральної Ради, очолював її шкільну і редакційну комісію.

26 червня 1917р. на засіданні Центральної Ради була проголошена перша Декларація Генерального Секретаріату, яка визначала компетенцію кожного секретарства. Цим юридичним документом визначалися основні завдання секретарства в справі освіти: "В справі народної освіти Секретаріат має на меті насамперед з'єднати в своїх руках все керування шкільною освітою, а власне: догляд за переведенням на місцях українізації школи, організації видання підручників, відшукання і приготування учителів для шкіл та поміч в згуртуванні їх у професіональні товариства."

Цим же документом Генеральний Секретаріат освіти зобов'язаний був призначити в усі губернії і повіти своїх комісарів, які повинні здійснювати керівництво школами, дошкільними і позашкільними закладами освіти та виховання.

28 грудня 1917р. було прийнято Закон "Про скасування шкільних округ", на основі якого на території Української Народної Республіки скасовувались шкільні округи і створювались тимчасові комісаріати в складі чотирьох українців і трьох представників національних меншостей.

12 жовтня 1917р. Генеральний Секретаріат оприлюднив нову Декларацію, яка уточнювала компетенцію кожного секретарства та всього секретаріату в цілому. В Декларації підкреслювалося, що "на полі народної освіти на протязі цього академічного року може бути вироблений і по змозі здійснений проект нової по змісту і по формі школи на Україні, на підставах демократичних і національних..."

В Декларації проголошувалась необхідність заснування в м.Києві науково-педагогічної академії, народних університетів для підготовки національних педагогічних кадрів, а в містах і селах України - просвітних товариств, народних домів як центрів позашкільної просвітної роботи.

Хотілось би звернути увагу сучасних українських політиків, народних депутатів України на Закон Центральної Ради "Про державну мову", який був прийнятий в березні 1918р. В ньому підкреслювалося, що "всякого роду написи, вивіски тощо на торговельно-промислових, банкових та подібних закладах і конторах повинно писатися державною українською мовою, окрім інших мов..."

На виконання даного Закону Рада народних міністрів видала циркуляр губернським і повітовим комісарам, в якому підкреслювалося, що "винуваті в невиконанні даного закону будуть усуватися з посад і піддаватися під суд."7

Коментарі тут непотрібні. Думається, що подібного змісту закони і циркуляри потрібно видавати сьогодні проти тих, хто обклеює наші будинки, стадіони, дерева в парках вивісками чужою мовою.

Уже в перші місяці свого існування Центральна Рада заклала основи нової національної школи. Так, 6 квітня 1917р. в Києві відбувся І Всеукраїнський учительський з'їзд, на який з'їхалися близько 500 делегатів з усіх губерній України.

З'їзд звернув увагу на українізацію середньої та вищої школи, підготовку україномовних педагогічних кадрів, створення при Київському університеті і на курсах при шкільних округах кафедр українознавства та української мови.

У вчительських семінаріях, в усіх вищих навчальних закладах вводилось вивчення української мови, української літератури, географії та історії України. В російськомовних школах, а також у школах національних меншостей вводилось обов 'язкове вивчення української мови та інших українознавчих предметів.

Для здійснення заходів щодо створення національної системи освіти і виховання підростаючого покоління Учительський з'їзд запропонував Центральній Раді заснувати Головну українську шкільну раду.

АП Всеукраїнський учительський з'їзд, який відбувся 28-30 липня (10-12серпня) 1917р. в Києві прийняв розгорнуту програму національної системи освіти і виховання молоді.

Loading...

 
 

Цікаве