WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові системи сучасності: поняття та проблеми класифікації - Реферат

Правові системи сучасності: поняття та проблеми класифікації - Реферат

. мати в своїй основі постійні, фундаментальні, а не тимчасові і випадкові фактори;

. по можливості бути достатньо виразними ознаками-критеріями;

. мати сталий об'єктивний, а не суб'єктивний характер;

. у випадках, коли за основу класифікації правових систем береться не один, а декілька ознак-критеріїв, то один з них, безумовно, повинен бути основним, домінуючим; при дослідженні загальних рис правових систем і відповідно до цього критеріїв їх класифікації потрібно враховувати і певні суб'єктивні фактори, що впливають на процес їхнього формування.

Саме такі вимоги щодо критеріїв класифікації правових систем сучасності сформулювали російські вчені6. Якщо абстрагуватися від названих вимог, то ми будемо мати ситуацію, яку можна охарактеризувати так: скільки авторів, стільки і класифікацій.

Однак як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі дані вимоги щодо критеріїв класифікації не спрацьовують, а звідси і різноманіття думок щодо визначення конкретних видів критеріїв.

Перші класифікації правових систем в західній компаративістиці акцентували увагу на такому єдиному критерії, як історичні особливості розвитку права. Так, учасники першого Міжнародного конгресу порівняльного права в 1900 році розрізняли французьку, англо-американську германську, слов'янську і мусульманську правові сім'ї.

До середини XX ст. в західній науці домінувала спрощена класифікація, при якій типологія будується на одному критерії. Обмеженість даної класифікації виражається в великому розпорошенні власне самих типів правових систем. Прикладами подібного підходу були класифікація А. Євмена, що базувалася тільки на історичних особливостях формування правових систем, та Г. Созер-Холл, який в основу своєї класифікації поклав расові ознаки. Для А. Леві-Ульмана критерієм класифікації правових систем була роль різних джерел права, у відповідності з чим він виділяв правову систему континентальних країн і право ісламу.

На думку прихильників марксистської доктрини, критерієм класифікації може виступати "загальність економічних систем", на базі яких виникають і розвиваються обумовлені ними правові системи.

Як простий критерій пропонують розглядати правові традиції, загальні для всіх згрупованих в одну сім'ю національних правових систем. При цьому під правовими традиціями в західній літературі розуміється сукупність глибоко вкорінених у свідомості людей і історично обумовлених їх відносин до ролі права у суспільстві, природи права і політичної ідеології, а також до організації і функціонування правової системи. В радянській літературі під правовими традиціями розумілися "елементи соціальної і культурної спадщини, що передаються з покоління в покоління... В якості традицій можуть виступати певні суспільні установки, норми поведінки, цінності, звичаї, обряди"7.

Відомі західні спеціалісти в галузі порівняльного права Дж. Меррімен і Д. Кларк поклали в основу класифікації правових систем саме правові традиції. Вони зробили висновок про те, що у сучасному світі існують три основні правові системи: цивільна, яку вони ототожнювали з романо-германською або континентальною, загальна (англосаксонська) і соціалістична. Системи, які не підпадають під дану класифікацію, вони назвали достатньо абстрактно - "всі інші". До їх складу входять ісламське, індуське, єврейське, японське, а також африканське право8.

В послідуючому, починаючи з популярної роботи французького компаративіста Рене Давіда під назвою "Основні правові системи сучасності" (1953 р.), в основу класифікації покладено декілька факторів. Тим не менше в загальному конгломераті факторів першопочаткове значення надається певним факторам, або одному з них, що має визначальний особливий зміст. Р. Давід в своїй роботі органічно поєднує два критерії9. Це юридична техніка, якою користуються юристи в правозастосовчій діяльності. Причому елементом юридичної техніки він вважав також і джерела права як основні елементи права. У тому випадку, якщо методи роботи юристів різних країн, джерела права і категоріальний апарат різних правових систем ідентичні один одному, то такі системи належать до однієї правової сім'ї.

Однак названий критерій не можна назвати в повній мірі достатнім. Потрібен ще один додатковий критерій, а саме: однакові політичні, економічні, філософські, релігійні, соціальні принципи (структури), на які спирається відповідна правова система.

Керуючись даними критеріями - юридичною технікою і правовою ідеологією, автор виділяє три основні правові системи (сім'ї): романо-германську (континентальну), англосаксонську, або сім'ю "загального" права, і соціалістичну. До них фактично приєднується і четверта, що отримала назву "релігійні чи традиційні системи".

В якості конкретних критеріїв класифікації оперують і такими явищами, як правова свідомість, традиції і звичаї народів. Виходячи з того, що будь-яка правова система - це перш за все "невід'ємна складова частина культури країни" і що глибоке розуміння останньої допомагає виявити найважливіші специфічні риси і особливості першої і навпаки - виділяють дві групи правових систем сучасності. Це континентальне (романо-германське) і загальне (англосаксонське) право. Кожна з цих двох правових систем за своєю природою є європейською правовою сім'єю здійснюючи вплив на формування і розвиток правової картини усього світу. Поряд з цими основними правовими сім'ями існують і інші. Це - ісламське, індуське, китайське право та інші правові сім'ї.

Значно більшу кількість критеріїв, об'єднаних загальним поняттям "правовий стиль", поклали в основу класифікації правових систем німецькі вчені К. Цвайгерт і X. Кейтц. На їхню думку, "стиль права" складається з п'яти факторів: 1) походження і еволюція правової системи; 2) своєрідність юридичного мислення; 3) специфіка правових інститутів; 4) природа джерел права і способи їх тлумачення; 5) ідеологічні фактори10.

Відповідно до цих критеріїв вони виділяли романську, германську, скандинавську, соціалістичну, загальну, ісламську, індуську правові сім'ї та право країн Далекого Сходу.

Російський вчений А.Х. Саідов зробив спробу поєднати соціально-економічний (формаційний, марксистсько-ленінський) критерій з особливостями історичного розвитку правових систем та їхньою структурою. На основі такого підходу він визначив слідуючу групу критеріїв: 1) історія правових систем; 2) система джерел права; 3) структура правової системи - провідні інститути і галузі права. Однак виділені ним два типи правових систем (буржуазний та соціалістичний) і відповідно чотири та вісім підвидів всередині кожного типу не відповідають новітній історичній дійсності. Зберігає актуальність виділення лише восьми правових сімей в рамках буржуазного типу права. На основі поєднання марксистсько-ленінської типології і внутрішньотипової класифікації правових систем А.Х. Саідов запропонував таке уявлення про правову карту світу: поруч з сім'єю соціалістичного права існують наступні вісім правових систем буржуазного типу права: романо-германська, скандинавська, латиноамериканська, загального права, мусульманська, індуська, звичаєвого права і далекосхідного11. Видами соціалістичного типу права є: радянська правова система, правова система соціалістичних країн Європи, правова система соціалістичних держав Азії та правова система республіки Куба.

Необхідно віддати належне теоретикам права - авторам підручників з теорії держави і права, котрі спеціально присвятили розділ "правові системи світу" і запропонували критерії типології правових систем.

Нині на основі домінуючих критеріїв класифікації виділяють п'ять типів правових систем: романо-германську, англо-саксонську, релігійно-правову, соціалістичну і систему звичаєвого права; деякі автори - чотири: романо-германську, англо-саксонську, мусульманську і соціалістичну; окремі дослідники - три (англо-саксонську, романо-германську і мусульманську), не безпідставно розглядаючи соціалістичну як різновид романо-германської правової системи.

Окрім названих критеріїв класифікації правових систем і варіантів їхнього групування, в західній і вітчизняній порівняльно-правовій літературі пропонуються і інші критерії групування правових систем. До них відносяться такі критерії, як: 1) расові і мовні ознаки; 2) особливості правової культури; 3) сутність і зміст права; 4) правова ідеологія; 5) особливості джерел права; 6) спільність історичного коріння; 7) подібність стилю або моделі правового мислення; 8) близькість основних правових інститутів та інші.

На основі даних критеріїв усі існуючі національні правові системи поділяють на чотири правові сім'ї: англо-саксонську (сім'ю загального права), романо-германську (сім'ю континентального права), соціалістичну правову сім'ю і правову сім'ю змішаної юрисдикції.

Тривалі дискусії серед компаративістів мають місце і по інших питаннях стосовно вибору критеріїв і визначення їхнього змісту. Зокрема дебатується проблема щодо особливостей факторів, які безпосередньо впливають на формування загальних рис правових систем, азначить і на вибір критеріїв їх класифікації. Західні спеціалісти в галузі порівняльного права ставлять питання і таким чином: чи потрібно при відбиранні цих факторів брати до уваги фактори об'єктивного характеру, чи поряд з ними враховувати і фактори суб'єктивні.

Більшість авторів вважає, що на увагу заслуговують лише фактори об'єктивного характеру оскільки вони є сталими і довготривалими. Інші ж дослідники виходять з того, що всі без винятку фактори (об'єктивні і суб'єктивні) необхідно враховувати як такі, що прямо впливають на формування спільних рис різних правових систем.

Loading...

 
 

Цікаве