WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові системи сучасності: поняття та проблеми класифікації - Реферат

Правові системи сучасності: поняття та проблеми класифікації - Реферат

Правові системи сучасності: поняття та проблеми класифікації

Питаннями правових систем сучасності та їхньої класифікації активно займаються вітчизняні та зарубіжні дослідники права. В останнє десятиріччя ця проблема розглядається не тільки в науковій, але й в учбовій юридичній літературі, зокрема авторами підручників з теорії держави та права.1

Необхідність і важливість цього питання обумовлена наступним. По-перше, суто науковими, пізнавальними причинами. Пізнання правової картини світу на рівні її глибокого і різноманітного аналізу потребує як загального розгляду даної проблеми, так і вивчення її з точки зору особливого, тобто окремих, вбираючих в себе схожі правові системи, частин. Тільки вивчення останніх, взятих спочатку самих по собі, а вже потім – в їх взаємозв'язку і взаємодії, дозволяє дати адекватну правовій дійсності правову картину світу.

По-друге, суто практичними цілями - необхідністю уніфікації діючого законодавства і удосконалення національних правових систем. Вже на першому Міжнародному конгресі порівняльного права в 1900 році була зроблена спроба згрупувати національні правові системи, а потім класифікувати їх саме через призму їхньої можливої уніфікації, особливо в галузі чинного законодавства. Американський дослідник П. Круз вказує на те, що однією з найважливіших причин (чи не найголовнішою) класифікації правових систем було прагнення юристів "забезпечити якщо не повну, то по крайній мірі, хоча б часткову, основну, найбільш суттєву частину процесу уніфікації усіх цивілізованих правових систем".2

При будь - якій науковій класифікації існуючого багатоманіття явищ та процесів спочатку виникає проблема загального характеру - в межах якої системи, а точніше, відповідно до якого системного утворення, необхідно провести таку класифікацію. Щодо теми означеної статті, то йдеться про таке багаторівневе, системне утворення як правова система. Всі інші питання, а саме такі, як критерії класифікації, їх особливості та види, зміст цих критеріїв, якими вони повинні бути з точки зору тривалості у часі - тимчасовими чи постійними, що характеризують правові системи на усіх етапах розвитку, можна ставити "на порядок денний тільки після визначення базового, фундаментального поняття "правова система". Не можна торкатися загальних питань, не з'ясувавши суті часткових.

Право - багаторівневе, системне утворення. Саме тому при його науковому аналізі поняття "система" використовується достатньо часто і в різних значеннях (система права, система джерел права, система природного, система позитивного права тощо). Особливе і самостійне місце у цьому переліку займає поняття "правова система". Як відомо, суспільство - це складна система: економічна, політична культурна, релігійна, а також правова. В рамках загальної теорії права, правова система розглядається як одна з підсистем суспільства. Саме такий підхід, як значиться в літературі, дозволяє вивчати правову систему у взаємодії, взаємозв'язку з соціальними факторами, що визначають її розвиток і функціонування.3

Правова карта сучасного світу виглядає достатньо строкато і включає в себе понад 200 національних правових систем, які суттєво різняться між собою. І це є закономірним, оскільки правові системи (право) різних держав формуються під впливом різноманітних об'єктивних і суб'єктивних факторів. На цей процес впливають: економічний устрій, політична система, пануюча ідеологія, моральні цінності, релігійні переконання, соціальний устрій життя людей, юридична наука, правова культура тощо.

Всі національні правові системи своєрідні, мають свої як позитивні риси так і недоліки, але разом з тим їм притаманне дещо спільне. Певні риси загального характеру, що притаманні ряду правових систем, дозволяють, по-перше, формулювати глобальні закономірності і тенденції розвитку права, по-друге, об'єднувати їх у споріднені групи, в так звані правові сім'ї або типи правових систем.

Існує окрема наука - порівняльне правознавство, або компаративістика (лат. comparativus - порівняльний), яка займається дослідженням загальних і специфічних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування сучасних правових систем світу. Компаративістика дозволяє класифікувати державно-правові явища, які притаманні правовим системам різних країн, з'ясувати їх історичну послідовність, генетичні зв'язки між ними, ступінь запозичення окремих елементів (норм, принципів, форм права) однією правовою системою у іншої.

Для співставлення процесів походження права, його соціально-економічної, національно-культурної і політичної обумовленості, використовують ряд понять.

Термін "правова система" є найбільш об'ємним поняттям в порівняльному правознавстві, оскільки охоплює широке коло правових явищ (все, що пов'язано з правом або є похідним від нього). Це поняття включає нормативні, організаційні, соціокультурні та інші аспекти права. Саме в силу об'ємності за цим терміном не існує достатньо конкретного змісту. В сучасній юридичній науці, під ним розуміється правова дійсність, яка включає різні компоненти (елементи): право розуміння, правові норми та їх види, системи права, джерела права, нормативно-правові акти, правозастосовчі акти, правозастосовчу діяльність, правовідносини, принципи і функції права, правові установи, юридичну техніку та інше.

Названі елементи правової діяльності поділяють на три основні групи правових явищ:

. юридичні норми, інститути і принципи (нормативна сторона);

. сукупність правових установ (організаційна або інституціональна сторона);

. сукупність правових поглядів, ідей, уявлень, притаманних даному суспільству (доктринально-філософська або ідеологічна сторона).

Окремі дослідники виділяють і четверту групу правових явищ, так званий соціологічний аспект або сторону правової системи у вигляді правовідносин, застосування права, юридичної практики. Подібний погляд є достатньо переконливим, оскільки без названих елементів правової дійсності не можна уявити будь-яку правову систему.

В світлі викладеного правову систему розглядають як наукову категорію, що дає багатомірне відображення правової дійсності конкретної держави на її ідеологічному, нормативному, інституціональному і соціологічному рівнях.

Таким чином, термін "правова система" виражає конкретно-історичний, реально існуючий комплекс взаємопов'язаних юридичних засобів і явищ держави. Правова система - це сукупність усіх правових явищ, існуючих в даному суспільстві в конкретний момент, що включає норми, інститути, галузі права, законодавство, доктрину права, правові традиції, правову культуру, правову свідомість, правопорядок тощо. Саме в цьому розумінні даний термін використовується більшістю авторів.

Дане розуміння правової системи часто розглядається як її розуміння в широкому значенні4. Виходячи з цього, поняття "правова система" відображає історичні особливості процесу виникнення права, його розвитку під впливом соціально-економічних, культурних, національних, релігійних, політичних факторів. Таке розуміння правової системи дозволяє охопити усі юридичні явища не тільки в їх сукупності, але й у взаємодії та взаємовпливі. При такому підході визначити правову систему можна як сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих юридичних засобів, що забезпечують правове регулювання суспільних відносин і виражають якісний стан правової організації того чи іншого суспільства.

Таким чином, поняття правової системи охоплює увесь комплекс правових явищ суспільства і дозволяє мати уявлення про правову дійсність, про рівень правового розвитку відповідної держави.

В той же час не всі правознавці поділяють розглянуте трактування правової системи. Відомий російський вчений B.C. Нерсесянц стверджує, що подібне трактування, по сутності, означає підміну загального поняття права якимось доволі умовним словосполученням "правова система". "Спроби такої підміни, - вважає B.C. Нерсесянц, - що почалися за радянських часів, переслідували ціль під завісою нових словосполучень зберегти сутність офіційного радянського праворозуміння і за допомогою подібних словесних новацій всіляко протидіяти в нашій науці юридичному ... праворозумінню"5.

У зв'язку з цим необхідно відзначити, що поняття правової системи не дає підстав припускати, що має місце "підміна" загального поняття якимось іншим "умовним сполученням". У даному випадку має місце спроба поставити під сумнів визнану і теоретично обгрунтовану юридичну категорію.

Певні загальні риси, притаманні ряду національних правових систем, дозволяють об'єднати їх у споріднені групи, в так звані правові сім'ї. Поняття "правової системи" введено в науковий обіг відомим французьким компаративістом Р. Давидом. Це необхідно розуміти як сукупність правових систем, які характеризуються спільністю основних параметрів: доктрини, структури, джерел права, юридичної техніки та ін.

Встановлення типів (різновидів) правових систем сучасності здійснюється шляхом їх класифікації або типології. Типологія (або наука класифікації) - це вчення про типи правових систем. Питаннями типології правових систем займаються спеціалісти в галузі науки порівняльного правознавства. Існує безліч класифікацій правових систем. Як стверджує французький правознавець Р. Додь'єр, класифікацій правових систем існує практично стільки ж, скільки і компаративістів. Це пов'язано з тим, що кожний дослідник використовує різні фактори як критерії класифікації, починаючи від расових, релігійних, і завершуючи юридичною технікою і правовим стилем.

Основними питаннями, що виникають в процесі класифікації правових систем, є питання вимог до критеріїв (ознак) класифікації та їхньої кількості. Скільки таких критеріїв повинно бути: один-єдиний чи декілька? Окремі автори схиляються до думки, що типологія правових систем повинна базуватися на одному критерії.

Для того, щоб критерії класифікації правових систем не залежали від особистих уподобань того чи іншого вченого і в максимальній мірі відповідали цілям класифікації, вони повинні відповідати слідуючим вимогам:

Loading...

 
 

Цікаве