WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принцип розподілу державної влади - Реферат

Принцип розподілу державної влади - Реферат

В своєму Посланні до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році" Президент України зазначив, що судова реформа має сприяти створенню умов для забезпечення реального захисту прав та свобод людини і громадянина, що неможливо без системного, ефективного і логічного взаємозв'язку між судовою, законодавчою і виконавчою гілками державної влади.

Особливість взаємодії законодавчої і виконавчої влади із судовою полягає в необхідності безумовного забезпечення незалежності судової влади, ефективного, всебічного і неупередженого судового захисту. Жодний орган влади, жодна посадова особа не повинні втручатися у судовий процес, вдаватися до будь-яких дій, які можуть вплинути на прийняття суддею рішення, або в інший спосіб заважати нормальній роботі суду під час здійснення правосуддя.

При цьому незалежність судової влади має базуватися не лише на суто правових гарантіях - таких, як незмінюваність та недоторканність суддів, а й на відповідних матеріальних і фінансових засадах. З іншого боку, судовій владі належить винятково важлива роль у забезпеченні системи стримувань і противаг між різними гілками державної влади. Вона має юридичну можливість впливати на рішення та дії законодавчої і виконавчої влади, врівноважувати й навіть контролювати їх.

У демократичних державах створено механізми забезпечення верховенства права, контролю за додержанням виконавчою владою вимог закону. Важливими складовими цього механізму є суди, які виконують контрольні функції щодо актів і дій відповідних органів та посадових осіб. Судовий контроль у цій сфері здійснюється при розгляді судами конкретних справ, передусім пов'язаних з оскарженням громадянами рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб14.

Відповідно до положень діючої Конституції Президенту України належить визначна роль в формуванні, утвердженні і функціонуванні судової гілки влади. Він, зокрема: утворює суди у визначеному законом порядку (ст.106, п.23), здійснює перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років (ст. 128), призначає третину складу Конституційного Суду України (ст.106, п.22).

В Україні судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції (ст. 124 Конституції). Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди (ст. 125 Конституції), зокрема, господарські суди.

Суд (розділ VIII Конституції) і прокуратура (розділ VII Конституції) у нашому суспільстві не можуть в повній мірі виконувати свої контрольні функції, доки не буде реального розподілу влади і реального пріоритету закону над підзаконними актами.

Розглядаючи принцип "розподілу влади", необхідно відмітити горизонтальну і вертикальну складову. Так, розподіл влади відбувається не лише по горизонталі на законодавчу, виконавчу і судову гілки. Ця концепція має також поділ влади по вертикалі, тобто між територіальними рівнями.

Особливої уваги, на думку автора, заслуговує реалізація принципу розподілу влади на місцевому рівні. Відповідно до статті 140 Конституції України органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади і, таким чином, формально до них не може бути застосовано принцип розподілу влад. Однак, на думку автора, зазначене положення є невірним за своєю суттю. Тому що влада, якого б рівня вона не була, на наш погляд, наділена незмінним змістом і повинна бути поділеною на різні функціональні гілки. І місцеве самоврядування тут не є винятком. Фактично в структурі місцевих органів влади завжди повинен бути присутнім поділ на виконавчу і судову, виключаючи законодавчу, яка є пріоритетною для вищих ланок влади.

Назакінчення, узагальнюючи матеріал, наведемо деякі висновки:

- "розподіл влади" не заперечує єдності влади, не заперечує єдиновладдя. Інакше кажучи, воно передбачає не лише поділ, але і координацію влади;

- на нашу думку, цю функцію координації різних гілок влади повинен виконувати інститут президентства, де Президент як глава держави, покликаний уособлювати і забезпечувати державну цілісність і єдність, ефективність функціонування усіх гілок влади;

- діалектика розподілу і єдності влади передбачає і межу того й іншого. Не може існувати розподіл влади, доведений до розколу, в рівній мірі як і об'єднання, яке призвело б до злиття гілок влади і втрати різновиду між ними. Також їх єдність не повинна розумітися чисто механічно, як деяке "змішування" гілок влади. Виходячи з наведеного, "розподіл влади" передбачає і межі в компромісах задля досягнення взаєморозуміння і узгодженості всіх гілок влади;

- встановлення дійсного розподілу влади на всіх рівнях дозволить досягти реального верховенства закону. Вся влада не може бути ні в законодавчих, ні у виконавчих, ні тим більше у судових органах. Якщо влада носить не плюралістичний, а моністичний характер, тоді контрольні органи, в тому числі державні, є фікцією чи ширмою, за якою прикриваються реальні процеси;

- принцип розподілу влади має статус загальносоціальної цінності, оскільки сприяє встановленню дійсно демократичного і вільного громадянського суспільства на базі будь-яких державних устроїв;

- розподіл державної влади проходить не лише по горизонталі на законодавчу, виконавчу і судову гілки, а також по вертикалі, тобто між територіальними рівнями;

- теорія розподілу влади не може бути реалізована в повному об'ємі. Вона може бути застосована як загальний принцип керівного начала, яким слід керуватися при створенні структури державних органів і визначення контурів їх повноважень;

- значну роль в реалізації принципу "розподілу влади" буде відігравати особлива система "стримувань і противаг", яка закріплена в законодавчій формі як засіб забезпечення його діяльності;

- виходячи із базового положення про цілісність державної системи, уявляється неможливим стверджувати пріоритет будь-якої гілки влади чи "рівня" влади;

- зміст реалізації принципу "розподілу влади" полягає в недопущенні зосередження усієї влади в єдиній суспільно-політичній чи адміністративній структурі;

- реалізація принципу "розподілу влади" не повинна приводити до ізоляції відокремлених її гілок, а навпаки, покликана втілити гармонічну триєдність державної влади.

Література

1 Монтескье Ш. Избранные произведения - М., 1955. - С. 290.

2 Там само.

3 Медведчук В. Державна влада в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку // Право України. -1998. - № 4. - С.8.

4 Маклаков В.В. Конституции буржуазных стран - М., 1968. - С. 10.

5 Осавелюк A.M. Современный механим системы сдержек и противовесов в зарубежных государствах // Государство и право - М., 1993.

6 Медведчук В. Державна влада в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку // Право України. -1998. - № 4. - С.8

7 Бачило И.Л. Факторы, влияющие на государственность // Государство и право - 1993. - № 7. - С. 28

8 Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. - 2-е изд. - Т.5. - С. 203.

9 Декларація про державний суверенітет України // Зібрання законодавства України. - К.: Міністерство юстиції. - 1991. - Т. 1.-С.2 (1-Д-1).

10Лазарев Б.М. Должностное лицо // Энциклопедический словарь правовых знаний - М., 1965. -С. 119-120.

11 Див.: Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році. Послання Президента України до Верховної Ради України. - К., 2001.

12 Конституции буржуазных государств - М., 1982. - С. 91, 93.

13 Конституція Фінляндської Республіки. - ст. 18.

14 Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році. Послання Президента України до Верховної Ради України. - К., 2001.

Loading...

 
 

Цікаве