WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принцип розподілу державної влади - Реферат

Принцип розподілу державної влади - Реферат

Виконавчої влади України" (ст.19) , діюча Конституція уникла прямого закріплення за Президентом статусу глави виконавчої влади. Проте, це не означає послаблення взаємозв'язку між інститутом Президента та виконавчою владою. Навпаки, цілий ряд нових норм, введених до Конституції, значно розширили можливості Президента по контролю за діяльністю органів виконавчоївлади, аряд найбільш відповідальних структур виконавчої влади напряму підконтрольні главі держави (наприклад, Рада національної безпеки і оборони України, силові міністерства).

Таким чином, аналіз повноважень Президента України дозволяє назвати його керівником виконавчої влади. Широта і характер владних повноважень, наданих Президенту діючою Конституцією, є характерною якраз для глави виконавчої влади. До цього висновку схиляє також і конституційне визначення "правового статусу" Кабінету Міністрів України (розділ VI Конституції). Аналіз конституційних норм зазначеного розділу дає всі підстави для висновку про те, що виконавча владна діяльність не "замикається" лише на Уряді та Прем'єр-Міністрові. До неї "причетний" і Президент.

Розглянемо основні аспекти взаємодії Президента України з іншими органами, які здійснюють державну владу в Україні. їх аналіз, на наш погляд, розкриває проголошений Конституцією "розподіл влади" як основи здійснення державної влади в Україні.

Розподіл влади передбачає не лише "взаємостримування" законодавчої, виконавчої і судової гілок влади, але і їх збалансування.

В цьому зв'язку слід відмітити, що серед повноважень Президента України проглядаються такі функції, які прямо не пов 'язані з "розподілом влади", а тому "стримування і противаги" не будуть впливати на них. Серед таких функцій: забезпечення узгодженої (збалансованої) роботи і взаємодії органів державної влади, здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави і представництво держави в міжнародних відносинах, здійснення керівництва у сферах національної безпеки та оборони держави, забезпечення (гарантованість) державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України стає при виконанні зазначених функцій "арбітром" для інших органів, які здійснюють державну владу. В наукових колах вчених - державотворців це викликає як позитивну, так і негативну реакцію.

Автор не погоджується з останніми. Безумовно, повноваження Президента України є широкими, але його "арбітражна місія" аж ніяк не "являє собою чогось надзвичайного" в конституційно-правовому статусі Президента. В даній роботі вже відмічалось, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову ( ст. 6 Конституції). Забезпечення належного функціонування і взаємодії всіх органів державної влади є однією із функцій Президента України як глави держави і гаранта Конституції. Сама по собі вона не встановлює ні президентських повноважень, ні процедур їх здійснення. А втім, не встановлюються вони і в інших статтях Конституції України (відносно всіх гілок державної влади). І, на нашу думку, їх доцільно обумовити, маючи на увазі узгоджувальні процедури, подібно тому як вони названі в ст. 6 Конституції з метою усунення будь-яких розбіжностей між ними. В світовій практиці наділення президента "арбітражною функцією" по відношенню до інших органів державної влади, як відомо, має місце (наприклад, у Франції і Греції).

Вважається, що в плані узгоджених (збалансованих) дій органів державної влади певне значення мають звернення Президента України з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України11. Незважаючи на те, що юридично воно не потребує затвердження, але його схвалення (чи навпаки) має, зрозуміло, вагоме позитивне значення. Президентські послання переслідують інформаційну ціль, а також - оприлюднення щорічної програми дій виконавчих органів. При цьому, природно, виявляються думки і позиції всіх суб'єктів державної влади, політичних партій і соціальних груп суспільства.

Діючи в рамках Конституції Президент як глава держави більше уваги приділяє все ж питанням, які відносяться до компетенції органів виконавчої влади. Є наглядною роль Президента в питаннях кадрової політики виконавчої гілки влади. Так, Президенту належить вирішальне слово при формуванні Кабінету Міністрів України, персональний склад якого призначається його указами. Прем'єр-Міністр України призначається Президентом зазгодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Насамкінець, Президент приймає рішення про відставку Прем'єр-Міністра України, що має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

Про нерозривний зв'язок інституту Президента України з виконавчою гілкою влади свідчить порядок тимчасового заміщення посади Президента. "У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 Конституції виконання обов'язків Президента України покладається на Прем'єр-міністра України" (ст. 112 Конституції України). Передбачається, таким чином, що лише Прем'єр-міністру України, який керує роботою Кабінету Міністрів України, можуть бути тимчасово з відповідними обмеженнями передані повноваження Президента. Для порівняння зазначимо, що у Франції функції Президента Республіки тимчасово виконуються Головою Сенату, а якщо останній в свою чергу не в стані виконувати ці функції - Урядом. Виняток складає право Президента передати на референдум законопроекти і право розпуску Національних зборів.12 В українській дійсності тимчасове заміщення Президента України Прем'єр-Міністром України свідчить про його єдність з виконавчою владою.

Суттєвим додатком до контролю над виконавчими органами є право Президента України на скасування актів Кабінету Міністрів України та актів міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 106, п. 16 Конституції).

Незважаючи на зазначене, навряд чи варто переоцінювати "залежність" урядової влади (особливо її апарату, міністрів та відомств) від Президента. Негативною стороною системи "стримувань і противаг" в обстановці поглибленої "недуги" органів державної влади, є низька виконавча дисципліна і загальна розхлябаність, звідки і немала кількість президентських розпоряджень (як і урядових постанов) потопає в узгодженнях і осідає в кабінетах оперативних структур.

Конституційні повноваження Президента України дозволяють йому в різних формах приймати участь у законодавчому процесі і таким чином впливати на законодавчий орган і його політику, створювати нові політичні традиції. Президенту України належить право законодавчої ініціативи (ст. 93). Відповідно до Конституції "законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово" (ст. 93, ч.2). На відміну наприклад, від Президента Фінляндії, який вносить до парламенту лише законопроекти, які підготовлені Державною Радою13, Президенту України надано право безпосередньо розробляти і вносити до Верховної Ради проекти законів.

Аналізуючи наведене, слід ще раз підкреслити, що в розвитку соціально-політичного життя держави і суспільства укази і розпорядження Президента України займають далеко не останнє місце. Вони є обов'язковими до виконання на території України (ст. 106, ч.3 Конституції).

Розглядаючи особливості форм проявлення основоположного принципу правової держави в умовах Української дійсності, слід звернутися і до положення судової гілки влади. Конституційні основи її реформування закріплені в розділі VIII Конституції. Даний процес в Україні триває. Необхідність проведення судової реформи обумовлена Актом проголошення незалежності України, прийняттям у червні 1996 року Конституції, потребою реального забезпечення прав і свобод людини, що випливає з цих документів, утвердження верховенства права. Початок же процесу створення в Україні якісно нової судової системи було покладено прийняттям Верховною Радою України в липні 1990 року Декларації про державний суверенітет України і проголошенням нею принципу поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову.

Президент України приділяє постійну увагу питанням підвищення ефективності діяльності судової системи, поліпшення соціального та матеріально-технічного забезпечення судів та суддів.

Loading...

 
 

Цікаве