WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принцип розподілу державної влади - Реферат

Принцип розподілу державної влади - Реферат

Право Президента на розпуск парламенту достатньо широко використовується в державах з різними формами організації державної влади.

Розподіл влади - явище, так би мовити, багатоцільове, яке має позитивні і негативні "заряди". Ще Монтеск'є висловлював занепокоєння щодо об'єднання всіх трьох гілок влади. В такому розумінні принцип "розподілу влади" відіграв в свій час прогресивну роль в боротьбі проти абсолютизму і сваволі королівської влади. В іншому (позитивному) смислі використовується принцип "розподілу влади" при створенні Конституції СІЛА 1787 року. Перед творцями американської Конституції не стояло завдання щодо обмеження чиєїсь влади, оскільки держава створювалась заново. Принцип "розподілу влади" закладався в Конституцію США на майбутнє. Цей принцип послужив обгрунтуванням сильної президентської влади в значній мірі незалежно від Конгресу. В той же час принцип "розподілу влади" створив надійні юридичні перешкоди проти будь-яких дій президентської влади, які суперечать американській Конституції (так звана система "стримувань і противаг").

Світовій державно-правовій практиці відомі різні "ступені" розподілу влади і, відповідно, різне "дозування" владних повноважень вищих органів державної влади. В юридичній літературі утвердилося наступне положення: "Єдність і цілісність державності не дозволяє ставити питання про те, яка влада є важливішою і більш "владною". Жодна з них не може існувати без двох інших. В цьому смислі безпідставні намагання зосередити виконавчі функції на рівні влади законодавчої і навпаки.. .". Це положення є вірним від початку і до кінця, проте, хотілося б супроводити його невеличким коментарем. По-перше, принцип "розподілу влади" не направлений на те, щоб одна із гілок влади існувала без двох інших. Всі три гілки влади -законодавча, виконавча і судова - існують завжди і скрізь. Однак вони можуть зосередитися в тій чи іншій мірі в одній особі чи органі. Саме таке положення заперечує принцип "розподілу влад". По-друге, в загальній формі дійсно необгрунтовано ставити питання про те, "яка влада є важливішою і більш "владною?" Проте, все ж у вищих державних структурах влади окремі органи або посадові особи відіграють більш значну роль, ніж інші. Як відомо, в президентських республіках найбільш владними повноваженнями наділений Президент. Навпаки, для парламентських республік є характерним верховенство парламенту і більш значна роль Прем'єр-міністра, в порівнянні з Президентом. Таким чином, на практиці спостерігається залежність пріоритету будь-якої гілки влади від форми державного устрою.

Принцип "розподілу влади", на нашу думку, не протистоїть єдності державної влади. Він не заперечує "єдності влади", але заперечує "єдиновладдя". Звичайно, необхідно розрізняти ці поняття. Єдність влади, яка випливає із принципу "розподілу влади" виражається в наступному: по-перше, в участі всіх державних структур у здійсненні основних функцій держави, тобто найбільш загальних напрямках її діяльності. Інакше кажучи, основні функції держава здійснює трьома гілками влади, що передбачає їх взаємодію; по-друге, в тому що принцип "розподілу влади" розводить гілки влади не за змістом їх діяльності, а за її формами - законодавство, управління, правосуддя. Зміст їх діяльності може і перетинатися, що при нечіткості правового врегулювання, природно, породжує спори про компетенцію, повноваження і т.п.

Зазначені положення дозволяють нам сформувати висновок про те, що смисл принципу "розподілу влади" полягає в першу чергу не в розмежуванні функцій (компетенцій, повноважень), а в недопущенні зосередження всієї влади в одній із гілок, встановлення її "єдиновладдя", а кажучи інакше, диктатури. Звичайно, принцип "розподілу влади" не діє автоматично; він потребує (як і будь-який правовий принцип) засобів забезпечення у вигляді певних правових гарантій і механізмів, системи "стримувань і противаг", що вже відмічалось.

Таким чином, принцип "розподілу влади" за одвічним своїм призначенням є заслоном, перепоною на шляху до перевищення влади, свавілля і авторитаризму. Тільки при такому значенні "розподіл влади" представляє собою демократичний принцип, який забезпечує дійсну єдність державної влади і нормальну "цивілізовану" взаємодію всіх трьох гілок влади.

Розподіл влади має на меті й іншу ціль - визначення функцій, компетенцій і повноважень кожної із гілок влади і проведення їх розмежування (не функцій держави, а функцій органів державної влади). На наш погляд, навряд чи можна розглядати реалізацію принципу розподілу влади лише як організаційно-технічну операцію Відома на цей рахунок характеристика "розподілу влади", яку дав Ф.Енгельс. За його словами, "розподіл влади" являє собою "... не що інше, як прозаїчний діловий розподіл праці, застосований до державного механізму з метою спрощення і контролю"8. Перегляд протилежних поглядів про "розподіл влади", визнання і конституційне закріплення як основи державної влади в Україні (ст. 6) дозволяє стверджувати, що цей принцип є розподілом не праці, а якраз розподілом влади.

Відповідно до Конституції України, державну владу в Україні складають: Верховна рада України (розділ IV), Президент України (розділ V), Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади (розділ VI) і суди (розділити VIII та XII).

Відповідно до Конституції України "Президент України є главою держави і виступає від її імені" (ст. 102), тобто він є найвищою посадовою особою держави. "Посадова особа" - в адміністративному праві - державний службовець, наділений правом вчиняти офіційні дії, які породжують, ініціюють або припиняють конкретні правовідносини. Законні вимоги посадової особи носять обов'язковий характер".

Проаналізувавши діюче законодавство, автор приходить до висновку, що президентська влада безперечно не є законодавчою владою. За Конституцією України єдиним органом законодавчої влади в державі є парламент - Верховна Рада України (ст. 75). Також безперечно президентська влада не є судовою владою. За Конституцією України правосуддя в державі здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (ст. 124). Залишається виконавча влада. Чи слід якраз до неї віднести президентську владу? На це запитання не можна отримати однозначну відповідь. Воназалежить, перш за все, від форми правління держави. Проте, швидше всього, президентську владу все ж слід віднести до виконавчої влади в президентських і напівпрезидентських республіках. Практика зарубіжних країн світу показує, що в державах, в основі влади яких лежить принцип "розподілу влади", інституту президента може відводитися різний статус, повноваження і функції. Так, Президенти СІЛА, Мексики, Єгипту, Сирії та ряду інших країн безпосередньо зв'язані з виконавчою гілкою влади, яка орієнтується на главу держави і підконтрольна йому. В інших державах, таких як Франція, Туреччина, інститут президента має менш тісні зв'язки з виконавчою владою, але є більш суттєвою його політична взаємодія із законодавчими органами. Інакше відбувається в парламентських республіках, де виконавча влада зосереджена в руках уряду, а сам уряд і його діяльність практично виведені за межі прерогатив президента.

Таким чином, мабуть, буде правомірним відрізняти здійснення Президентом державної влади як глави держави і як керівництва виконавчої влади (тут, природно, не маються на увазі парламентські республіки). Той же підхід є прийнятним, на наш погляд, для визначення місця і ролі Президента України в структурі вищої державної влади з урахуванням проголошеного в Конституції України 1996 року принципу "розподілу влади". При зіставленні традиційних функцій і повноважень Президента в президентській і напівпрезидентській республіках з функціями і повноваженнями Президента України, автор приходить до висновку, що останній "один в двох обличчях" - глава держави і керівник виконавчої влади, при тому, що в тексті Конституції Президент України нібито "дистанційований" від виконавчої влади.

На відміну від Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" 1995 року, в якому було зазначено, що Президент є "главою держави і главою державної

Loading...

 
 

Цікаве