WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Питання про межі державної влади (критичні замітки) - Реферат

Питання про межі державної влади (критичні замітки) - Реферат

Короткий зміст суті деяких інших теорій і шкіл походження і розуміння права, викладений в роботі, приводить авторів до висновку про те, що можлива спроба використати такі теорії для визначення меж державного втручання неминуче приведе до суб'єктивних оцінок, оскільки за своїм змістом ці теорії і школи лише відображають загально світоглядні та загальнофілософські позиції їх розробників.

Отже, залишається, як видно з роботи, тільки природно-правова теорія. Саме вона дає змогу авторам монографії відповісти на питання, якому присвячено це дослідження: "межею законодавчого втручання держави у суспільні справи виступає окреме право індивіда чи сукупність цих прав".

У зв'язку з цим в контексті сказаного вище про суб'єктивне і об'єктивне напрошується запитання: чому природно-правова теорія, якщо бути послідовними, не є суб'єктивним баченням суспільних явищ, а розглядається в роботі як об'єктивний, незалежний від волі держави суспільний феномен, що визначає зміст законодавства?

На наш погляд, не можна силу природного права зводити до абсолюту. Ще Томас Гоббс писав, що "всі закони, писані і неписані, мають свій авторитет і свою силу від волі держави. Природне право, стверджує Т. Гоббс, може і повинно бути урізано і обмежено громадянським законодавством, оскільки закон принесли у світ для того, щоб обмежити свободу окремих людей в ім'я загальної користі"12.

Інколи некритичне відношення і надмірне захоплення вченням про природні права людини приводить до парадоксальних висновків при спробі застосувати це вчення на практиці. Так, в наш час окремі представники філософської науки, поділяючи думку, що не можна називати правом прийняті державою законодавчі акти, які суперечать принципам природного права, радять суддям не визнавати їх юридично обов'язковими. Більше того, подати у відставку, щоб не бути примушеними реалізовувати подібні норми13. Видається, що коментувати подібні поради, принаймі в юридичній літературі, немає потреби.

На негативні практичні наслідки возведения теорії природного права на висоту незаперечного критерію в оцінці правомірності тих чи інших нормативно-правових актів, а отже, і меж державного втручання, звертає увагу відомий вчений-юрист В.М. Кудрявцев.

Полемізуючи з B.C. Нерсесянцом і Р.З. Лівшицем, які визнають справедливими, гуманними і демократичними лише ті закони, які відповідають принципам природного права, він писав: "оскільки існує інтуїтивне "хороше право", то можна ігнорувати будь-який закон, будь-який правовий припис. Якщо сьогодні можна відкласти на бік Конституцію, то завтра - Кримінальний кодекс. Важливо, лишень, вирішити, чи є той чи інший юридичний акт дійсно гуманним, демократичним, справедливим"14.

Викладене, на наш погляд, викликає сумнів щодо можливості визначити межі державного втручання через окреме право індивіда чи сукупність цих прав, які є продуктом не позитивного (писаного), а природного права. Такий підхід не може дати очікуваних наукових наслідків.

Якщо в центр уваги ставити не реальні суспільні інтереси, а сукупність природних прав індивіда, не загальне соціально-економічне становище різних прошарків населення, а орієнтуватись хоча і на матеріальні інтереси, але тільки окремих індивідів, то можна допуститися серйозних помилок.

Повертаючись до питання про співвідношення законодавства та права в процесі визначення меж державного втручання, слід наголосити, що, очевидно, і право і законодавство, оскільки вони є суспільними категоріями, однаково мають (не можуть не мати) соціальний зміст.

Сьогодні загальновідомо, що в нових умовах розвитку цивілізації, культури і державності становлення саме соціально орієнтованої, правової держави є об'єктивним процесом. Мова йде про збагачення природи правової держави соціальними засадами в інтересах вирівнювання соціальної нерівності.

Межа втручання в даному напрямку повинна визначатись тим, що саме соціальна держава бере на себе відповідальність за стан справ в суспільстві, за впровадження принципу справедливості, який в ринкових умовах не може вийти за межі забезпечення кожному індивіду достатнього рівня життя.

Тому глибоко правий В.Н. Кудрявцев, коли пише, що "не вірно вихолощувати соціальний зміст з поняття закону, перетворювати його в пусту формальність і насичувати цим змістом тільки поняття права. Видається, пише він, ніде немає тільки "хорошого права" і тільки "поганих законів". В кожній правовій системі є і те і інше".

Не підлягає сумніву, що лише з позицій того чи іншого суб'єктивного розуміння права і закону без врахування (або недостатнього врахування) реально існуючих економічних і соціальних факторів розвитку суспільства, визначити фактори, що обумовлюють межі державного втручання, практично неможливо. Тим більше, попередньо не зробивши глибокий аналіз соціального становища населення в тій чи іншій країні, яке, як відомо, знаходиться в прямій залежності від рівня економічного розвитку.

Функції держави і межі її втручання у справи суспільства, як вже було сказано, - питання, що тісно пов'язані. В наш час проблема визначення функцій держави у сфері внутрішнього життя країни жваво обговорюється, особливо в країнах, що стали на шлях ринкових реформ.

З точки зору сучасних ліберально-демократичних доктрин, втручання держави у приватне і суспільне життя своїх громадян повинно бути мінімальним. Прихильники цієї доктрини вважають, що і сьогодні є актуальними слова Адама Сміта, написані більше 200 років тому. Після падіння феодалізму, - писав він, - кожній людині, якщо вона не порушує законів, справедливості, надається можливість цілком вільно переслідувати на власний розсуд свої інтереси, вступаючи в конкуренцію своєю працею і капіталом з працею і капіталом будь-якої іншої особи. Держава повинна лише забезпечити недоторканість такої економічної діяльності людей.

А що залишається за державою? 1.Оборона країни; 2.Визначення міри свободи кожного шляхом встановлення однакових для всіх правил поведінки; 3.Забезпечення правосуддя як засобу вирішення соціальних конфліктів між членами суспільства; 4.0рганізація таких установ, які не можуть бути створені окремими людьми, але які потрібні всім (міліція, пошта тощо)16.

В одному з підручників з теорії держави і права справедливо звертається увага на те, що доктрина лібералів на практиці себе не виправдала. Вільному ринку, який функціонував при повному невтручанні держави, прийшлося витримати жорстокі економічні кризи (1929-32; 1937 pp.), внаслідок яких світове виробництво скоротилось більш ніж на 40 %.

Ці руйнівні економічні катаклізми привели світову громадську думку, яка шукала шляхи оздоровлення економіки, до висновку про необхідність регулювати ринкові відносини. Правильно пише Л.І. Спиридонов, що "оскільки таке регулювання - загальна справа населення, постільки і здійснювати його може тільки орган, для цього призначений - держава"17.

В полеміці щодо посилення чи, навпаки, послаблення ролі держави у формуванні ринкових відносин звертають на себе увагу міркування доктора економічних наук Ерлен Лясковець, опубліковані в "Урядовому кур'єрі" від 18 травня 1995 р. Автор називає відомого американського економіста Дж. К. Гелбрейта видатним вченим і, зокрема, звертає увагу читача на те, що в січні 1990 р. Дж. К. Гелбрейт, звертаючись до тодішніх соціалістичних країн Східної Європи, торкнувся проблеми побудови економічної системи, до якої останні хотіли б перейти.

Дж. К. Гелбрейт, зокрема, писав: "... Ті, хто говорить, - а багато хто говорить про це жваво і не задумуючись, - про повернення до вільного ринку часів Адама Сміта, неправі такою мірою, що їхня точка зору може бути сприйнята як психічне відхилення клінічного характеру. Це те явище, якого у нас на Заході немає, яке б ми не стали терпіти і яке не могло б вижити".

Продовжуючи тему про межі державного втручання, хотілося б звернути увагу на опубліковану в пресі ("Известия" від 27.09.1997 р.) статтю "Всемирный банк преподал России китайский урок". Йдеться про висновки проведеної в Гонконзі щорічної сесії Всесвітнього банку і Міжнародного валютного фонду, на яку були запрошені макроекономісти з усіх країн світу. Спираючись на китайський досвід, учасники сесії дійшли висновку, що доктрина вільного ринку без кордонів засвідчила свою повну неспроможність і вимушена здати позиції".

"Поступовий перехід від командної економіки до ринкової за допомогою державних важелів, - говориться в статті, - дозволив Китаю уникнути шоку і хаосу. Оспорювати цей факт безглуздо. Перед очима тріумфально прямував під прапором регульованого ринку Китай, а на узбіччі кульгала Росія, підкошена розбурханою ринковою стихією".

Повчальною в плані підходу до вирішення проблеми встановлення меж державного втручання є також практика ринкових реформ в країнах Латинської Америки. В.Коломойцев, один із дослідників, який вивчав і узагальнив досвід економічних і соціальних перетворень в цих країнах, дійшов висновку, що головним і визначальним фактором успіху у проведенні реформ у більшості латиноамериканських країн було те, що на відміну від України початку 90-х років роль держави в процесах реформування економіки зростала, а не зменшувалася.

Важливість, а головне, складність проблеми, яку вирішують автори монографічного дослідження, диктує, на наш погляд, постановку одного надзвичайно важливого питання: якою взагалі повинна бути роль держави в суспільстві, яка в силу відомих історичних причин робить лише перші кроки на шляху до становлення соціально орієнтованих ринкових відносин?

Слід, очевидно, визнати, що різко негативне відношення до тоталітарної держави не може бути причиною до мінімізації ролі держави в перехідний період. Було б помилкою переоцінювати об'єм і межі саморегульованого громадянського суспільства. Без сильної правової держави, що спирається на право і права людини, не можуть вирішуватися складні проблеми посттоталітарного суспільства: перебудова економіки, формування ринкового господарства, боротьба із злочинністю.

Література

1 Межі державної влади / О.І. Верник, П.В. Куфтирєв, А.Д. Машков та ін. - К., 2001. - 216 с.

2 Там само. - С.7.

3 Там само. - С 20. 4Там само. - С 15

5 Там само. - С 9.

6 Там само. - С 23-24.

7 Там само. - С 26.

8 Там само.

9 Там само.

10 Там само. - С 29-30. 11Там само. - С 32.

12ГоббсТ. Левиафан. - М., 1936. - С 210.

13 Петрова Л.В. Про природне і позитивне право. // Государство и право. - 1995. - № 2. - С. 39-40.

14 Кудрявцев В.Н. О правопонимании и законности. // Государство и право. - 1994. - № 3. - С.5-6. 15Там само. -С. 5-6.

16 Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Кн. 1-3. - М., 1993. - 572 с.

17 Спиридонов Л.И. Теория государства и права. - М., 1995. - С. 42-43.

18 Коломойцев В. Новий курс України // Голос України. - 1997. - 16 вересня.

Loading...

 
 

Цікаве