WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сучасні вимоги до професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів та шляхи підвищення його професійного рівня - Реферат

Сучасні вимоги до професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів та шляхи підвищення його професійного рівня - Реферат

Сучасні вимоги до професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів та шляхи підвищення його професійного рівня

Відомо, що розвиток освіти багато в чому визначає майбутнє суспільство.

Освіта формує людину озброює її знаннями, виховує громадянські якості, вміння думати й працювати, спілкуватися і відпочивати, брати участь у суспільному житті і водночас бути індивідуально неповторною особистістю.

Які ж головні потреби визначають парадигму розвитку освіти у XXI столітті?

На думку вчених, майбутнє буде ерою інформаційних технологій, глобальної комп'ютеризації, розповсюдження системного програмування, широкого використання мікропроцесорів, мікроелектроніки, лазерної техніки і світлопровідних ліній зв'язку. Універсального значення набудуть комп'ютерні способи прийняття рішень, телекомунікаційні комп'ютерно-дослідницькі й експериментальні системи, кабельне телебачення зі зворотнім зв'язком, телесистеми з двобічною взаємодією, здатні передавати відеофаксимільні дані. Будуть відкриті нові джерела енергії.

Все це змінить ритм і стиль суспільного та індивідуального життя людини. Воно стане більш інтенсивним, індивідуально-відповідальним, творчим. Життя вимагатиме інтелектуальної особистості, базовим компонентом духовного світу якої стануть саме фундаментальні знання і здатність до самоосвіти в контексті постійно зростаючої інформації.

Останнє обумовлює першу й головну тенденцію освіти - фундаменталізацію, що базується на найновіших наукових досягненнях, інтегрованій інформації й новітніх педагогічних технологіях.

Наступна, не менш важлива тенденція - гуманізація освіти.

Гуманістично спрямованою й визначеною може вважатися лише та освітня діяльність, у якій викладач зуміє не просто ознайомити, але й переконати слухача в моральності та життєздатності саме гуманістичних інтересів.

"Людина - міра всіх речей" - цей знаменитий вислів античного філософа Протагора дійшов до нас через тисячоліття. Дійшов як перша теоретична настанова гуманізму, але не більше. "Міра" людини і людяності надто важко впроваджується у практику. Не є винятком і практика навчання і виховання.

Викладаючи конкретну навчальну дисципліну, викладач деколи замикається на її предметності, забуваючи при цьому про людину. У результаті цього інтелектуально підготовлена людина може вийти в життя "злим генієм".

Запобігти цьому можна тільки добром, точніше, освітою та вихованням людини в дусі гуманістичних фундаментальних цінностей.

У зв'язку з цим гуманізація освіти є не лише потребою, але й необхідною передумовою цивілізованого входження людства у XXI століття.

Зовнішній світ змінюється на наших очах. На передній план виходить взаємозв'язок і взаємообумовленість світового порядку. Як спосіб організації влади, всього суспільного життя, внутрішнього стану й світогляду утверджується демократія - провідна характеристика майбутнього.

Ця характеристика стилю життєдіяльності ставить нові вимоги до людини як особистості. Провідною з них є вимога навчатися жити в умовах демократії. У XXI столітті освіта має стати своєрідною школою демократії. А це, у свою чергу виявляє ще одну тенденцію розвитку освіти - демократизацію.

Таким чином, основними стратегічними напрямками модернізації освіти слід вважати:

-фундаменталізацію;

-гуманізацію;

-демократизацію.

Для виконання Указу Президента України Міністерством освіти і науки разом з Академією педагогічних наук розроблено Національну доктрину розвитку освіти України, основною метою якої є якість освіти. Якісна освіта має задовольнити ті вимоги, які ставить до кожної особи швидко змінюване суспільство.

Сучасний зміст якості освіти багатокомпонентний. Основними складовими його є:

. отримання нових знань впродовж усього життя;

. застосування сучасних педагогічних технологій;

. технічна і технологічна забезпеченість навчального процесу;

.мовна політика;

. створення потужної інформаційної бази навчально-виховного процесу;

. національне і громадське виховання;

. наукове забезпечення функціонування і модернізація освіти.

Які ж шляхи реалізації цих складових, які завдання і проблеми сьогодні стоять перед нами?

В умовах інформаційного суспільства самооцінка знань змінюється. Знання, які отримуються в середній і вищій школі, дуже швидко старіють. Навчальні програми перепрацьовуються кожні 2-3 роки і, незважаючи на це, завжди відстають від вимог сьогодення. Навчальні посібники приречені бути відстаючими порівняно з розвитком знань. Класичні технології навчання стають вже практично неможливими для користування, тому що не дозволяють повною мірою використовувати досягнення в галузі інформаційних технологій. Світ вступає в інформаційну епоху. Тому пріоритетним стає набуття освіти впродовж всього життя.

Звідси висновок: ми повинні переорієнтувати навчальний процес на формування у студентів бажання і вміння самостійно оволодівати знаннями з різних джерел інформації, виробити вміння критично мислити.

Реформування системи освіти неможливе без впровадження сучасних педагогічних технологій, які являють собою системний метод проектування, застосування та оцінювання всього процесу навчання і засвоєння знань, врахування людських і технічних ресурсів, взаємодії між ними для досягнення найефективнішої форми освіти.

Педагогічне проектування - одна з найважливіших сторін діяльності викладача вузу. Воно складається з вивчення планових документів; опрацювання навчального матеріалу, дослідження навчально-виховної ситуації, формування творчого бачення майбутніх занять, передбачення подальшого руху та результатів навчальної діяльності, використання ефективних дидактичних методів навчання, розробки комплексів навчальних ситуацій та аналізу практичної діяльності педагогів.

Викладач найповніше реалізує власні творчі спроможності, коли процедура повсякденної підготовки до навчальних занять науково обгрунтована, раціонально виважена та доцільно впорядкована.

Для того щоб заняття найбільш ефективно реалізовували освітні та виховні функції, необхідно під час його проектування співвідносити всебічний аналіз навчального матеріалу з компонентами навчально-пізнавальної діяльності. Тобто обгрунтовано визначати цільову настанову заняття.

За результатами проведених досліджень встановлено, що основними причинами зниження якості навчально-виховного процесу є низький рівень наукового обгрунтування навчально-виховних цілей. У результаті цього навчання не реалізує функції виховання та розвитку особистості у навчально-пізнавальній діяльності. Усунення даного недоліку можливе у разі розроблення наукових засад встановлення цілей у проектуванні навчальних занять.

Наступна складова якості освіти - технічна і технологічна забезпеченість навчального процесу. Тут відверто слід визнати наше відставання від провідних навчальних закладів, особливо в комп'ютеризації та застосуванні сучасних інформаційних технологій. Застосування цих технологій у навчальному процесі дозволяє:

- зробити випускника ВУЗу конкурентноздатним у більшості сфер життєдіяльності; -здійснити індивідуалізацію навчання;

- формувати планетарну свідомість;

- проводити дистанційну освіту.

Особливу роль у здобутті якісної освіти відіграє мовна політика. У своїй доповіді на II Всеукраїнському з'їзді працівників освіти міністр освіти та науки відзначив, що мовна політика в галузі освіти повинна реалізовуватися як:

- навчальна дисципліна;

- основний засіб комунікації і здобуття знань;

- засіб розвитку і саморозвитку слухача;

- творче самовираження і ствердження особистості в суспільстві.

А володіння українською мовою потрібно вважати одним із основних критеріїв оцінки професійної придатності викладачів, керівників навчальних закладів.

Інформатизація освіти є тенденцією об'єктивною, атому й незворотною. Більше того, вона є стратегічним ресурсом розвитку освіти. Створення потужної інформаційної бази навчального процесу дасть змогу перейти на нові педагогічні технології (систему кейсового навчання, інформатизацію, новітні засоби візуального супроводження, забезпечення навчального процесу дидактичними матеріалами нового покоління - лекції в Internet, подання матеріалу на компакт-дисках, дискетах, випереджаюче вивчення літератури для самостійного опрацювання навчального матеріалу), що допоможе істотно скоротити аудиторне навантаження.

Однією з найвагоміших і найактуальніших проблем є патріотичне виховання студентів. Ми повинні готувати не тільки висококваліфікованих спеціалістів, а й патріотів своєї держави.

Успішне вирішення цих завдань можливе лише за умови створення комплексного, навчально-методичного забезпечення та оволодіння викладачами якісними технологіями виховного процесу.

Викладачі вузу є однією із соціально-професіональних груп, на яку суспільством покладено два найважливіших і взаємопов'язаних завдання.

По-перше - збереження та примноження культурної та науково-технічної спадщини суспільства і цивілізації в цілому.

По-друге - соціалізація особистості на відповідальному етапі її формування, яка вимагає вищого рівня освіти.

Процес підготовки спеціаліста - це високорозвинута, багатоаспектна система, основним призначенням якої є вироблення, передача та розповсюдження знань.

Проведений аналіз функціональних обов'язків професорсько-викладацького складу дозволяє зробити висновок, що викладач повинен володіти здібностями організатора, оратора, "майстра на всі руки", аналітика, психолога, володіти логікою педагогічного процесу і виховання, літературною усною та письмовою мовою, бути компетентним спеціалістом у своїй галузі та ерудитом у інших областях знань. Такої багатопланової, розвинутої кваліфікаційної характеристики не має майже ніяка інша професія. Від викладача вимагаються не тільки певні природні здібності, але й фізичні, тимчасові та емоційно-вольові затрати.

Роль викладача у формуванні, становленні спеціалістів нового типу особливо важлива у наші дні, коли все більш відчутне протиріччя між ростом освіченості та інформованості студентів з одного боку і проявом бездуховності та захоплення сурогатними формами псевдокультури - з іншого.

В умовах плюралізму думок викладачу необхідно відшукати найбільш ефективні шляхи ідейно-морального впливу на слухачів. Якщо вчора найбільш "важкими", з точки зору виховання, вважались недостатньо встигаючі, то сьогодні ними виявились начитані, добре інформовані, нерідко самовпевнені студенти. У таких умовах роль особистості викладача в процесі навчання виключно велика. Жодні програми не зможуть замінити особистості викладача у справі виховання. Тільки характером можна сформувати характер. Взаємовідношення викладача з тими, кого він навчає, є показником ефективності навчання та виховання.

Loading...

 
 

Цікаве