WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Можливість заподіяння при затриманні смерті особі, що вчинила злочин - Реферат

Можливість заподіяння при затриманні смерті особі, що вчинила злочин - Реферат

Можливість заподіяння при затриманні смерті особі, що вчинила злочин

1. Ухилення від затримання, як правило, виражається у втечі злочинця з місця вчинення злочину. При небажанні здатись добровільно виникає необхідність застосування до особи, що вчинила злочин, додаткових заходів, які здатні перешкодити втечі. Такими заходами виступають заподіяння злочинцю особистої шкоди і (або) шкоди майну, що перебуває в його володінні. Якщо можливість (необхідність) заподіяння злочинцю майнових збитків не викликає сумнівів, то позбавлення життя особи, що вчинила злочин, багато дослідників вважають неприпустимим, тому що позбавлення життя злочинця і мета затримання -доставления його відповідним органам влади - виключають одна одну (А.О. Пінаєв, Т.Г. Шавгулідзе тощо). Інші вчені (Ю.В. Баулін, Г.В. Бушуєв, І.С. Тишкевич та інші) обстоюють можливість за певних умов заподіяння смерті злочинцю.

2. Розділом VIII Кримінального кодексу 2001 року (КК) затримання особи, що вчинила злочин, віднесено до обставин, що виключають злочинність діяння. Суб'єктивне право потерпілого та інших осіб на затримання злочинця передбачено ст.38 КК України. Суб'єктивне право - це вид і міра можливої поведінки суб'єкта права. Суб'єктами затримання злочинця є потерпілий та інші особи (ч. 1 ст. 38 КК), які діяли безпосередньо після вчинення злочину з метою затримання злочинця і доставления його відповідним органам влади. Видом поведінки суб'єкта, що затримує злочинця, є короткочасне позбавлення волі особи, що вчинила злочин, та при необхіднсоті заподіяння їй шкоди, яка відповідає небезпечності посягання та обстановці затримання злочинця. Мірою цієї поведінки виступає відповідність заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин, небезпечності посягання та обстановці її затримання.

3. З огляду на це, необхідно оцінити правомірність позбавлення життя злочинця при його затриманні. Така оцінка може бути зроблена на базі логічного та систематичного тлумачення відповідних норм КК. Так, ст.118 КК передбачає кримінальну відповідальність за умисне вбивство при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця. Звідси можна зробити висновок: якщо таке перевищення не мало місця, а злочинець був свідомо позбавлений життя, то дії громадянина в такому випадку повинні визнаватись незлочинними. При цьому, однак, треба встановити, щоб було дотримано вимог щодо співмірності заподіяння смерті злочинцеві небезпечності вчиненого ним злочину та обстановці його затримання.

4. Вчинений злочин повинен бути умисним, тяжким або особливо тяжким (ч.4 та 5 ст. 12 КК). Звичайно, це злочин, пов'язаний з посяганням на життя людей та інші особливо важливі цінності. Крім того, обстановка затримання злочинця, що вчинив такий злочин, повинна бути несприятливою для громадянина, який здійснює затримання. Такою визнається обстановка, при який співвідношення сил, можливостей особи, що затримує і злочинця більш-менш рівне, а також у випадку фізичної переваги злочинця над особою, що затримує. Нарешті, заподіяння смерті злочинцю повинно бути єдиним, крайнім, останнім способом його затримання. При цьому слід мати на увазі, що закон передбачає наявність у особи, яка затримує злочинця, саме наявності мети доставления його відповідним органам влади, а не фактичне її досягнення. Тому заподіяння смерті злочинцю та наявність зазначеної мети його затримання не виключають одне одного.

5. На мій погляд, позиція щодо можливості позбавлення життя злочинця не суперечить, зокрема, Міжнародному пакту про громадянські і політичні права (ч. Ill ст. 6), де записано, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. В Конституції України теж забороняється лише "свавільне" позбавлення життя (ст. 27). Європейська конвенція з прав людини у ч. 1, ст.2 закріпила: "Право кожної людини на життя захищається законом". Частина 2 ст.2 зазначає: "Позбавлення життя не розглядається як порушення цієї статті, коли воно є наслідком неминучої потреби застосувати силу", зокрема, при захисті будь якої людини від незаконного насильства тощо.

6. Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що правомірне заподіяння смерті особі, що вчинила злочин, є соціально допустимою поведінкою, відповідає вимогам міжнародного і вітчизняного права і моральним засадам суспільства.

Література

В. Крижанівський,аспірант Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Loading...

 
 

Цікаве