WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → "Торгівля людьми” в контексті проблематики правового закріплення поняття - Реферат

"Торгівля людьми” в контексті проблематики правового закріплення поняття - Реферат

"Торгівля людьми" в контексті проблематики правового закріплення поняття

Конституція України (ст. 21) проголошує, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Вчинення по відношенню до людини злочину є грубим порушенням її прав та свобод.

Серед найболючіших порушень прав людини в сучасному світі актуальним є злочин, який має багато назв та облич -"біле рабство", "торгівля людьми", "контрабанда людьми". Багатьом він здається атрибутом далекого минулого – елементом древньоєгипетської чи римської культури, негритянського рабства чи слов'янського кріпацтва. Насправді, найсучасніші демократії до цього часу не можуть позбавитись цього ганебного явища.

На початку 90-х років минулого століття і Україну спіткала проблема торгівлі людьми. Використовуючи складну економічну ситуацію, високий рівень безробіття та правову недосконалість захисту громадян молодої держави, нечисті на руку ділки почали організовувати кримінальний бізнес - запрошують українських громадян працювати за кордоном, де вони зазнають жорсткої експлуатації, заробляючи великі гроші для організаторів цього бізнесу. Експорт "живого товару" здійснюється в Росію, Туреччину Італію, Іспанію, Німеччину, колишню Югославію, Угорщину, Грецію, Чехію, Арабські Емірати, Ізраїль, США та інші країни.

З подібними процесами Україна зіткнулася вперше, тому ще невідпрацьовані ефективні засоби протидії їм, не вистачає об'єктивних оцінок та аналізу кількісних і якісних характеристик цих процесів.

Боротьба з цим злочином вимагає об'єднання зусиль міжнародної спільноти та громадськості кожної країни.

На міжнародному рівні протягом XX століття була прийнята ціла низка конвенцій, спрямованих на боротьбу та запобігання цьому явищу. Розпочалися відповідні процеси і в Україні: в 1998 році до Кримінального кодексу України включена стаття, яка передбачає кримінальну відповідальність за торгівлю людьми, а в 1999 році Кабінетом Міністрів України прийнято Програму запобігання торгівлі жінками та дітьми.

Щодо самого визначення поняття "торгівля людьми", продовжують вестися дискусії. Якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів з проблеми, то ми побачимо, що найчастіше використовується поняття "торгівля жінками". Більш того, говорячи про торгівлю людьми, абсолютна більшість користувачів цього терміну веде мову про торгівлю жінками до використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо. Такий підхід закріплено в багатьох міжнародних документах .

Гаазька міністерська декларація 1997 року визначає торгівлю жінками як "будь-які дії, спрямовані на легальний або нелегальний ввіз, провіз, перебування або вивіз з території країни жінок з метою їх прибуткової сексуальної експлуатації, з використанням примусу, зокрема насильства, погроз або обману зловживання службовим становищем або іншого тиску, в наслідок якого особа не має ніякого реального та задовільного вибору як тільки скоритися цьому тиску або вчиненим протиправним діям"2. Дане визначення не відповідає сутності цього явища, тому що торгівля людьми не вимагає пересування через кордони. Сьогодні значна частина торгівлі людьми полягає у переміщенні осіб із одного регіону країни в інший. Шкода, яка завдається особам, які перемішуються всередині країни, не є меншою від шкоди, яка заподіюється особам, що перетинають кордони.

Зведення поняття торгівлі людьми до торгівлі жінками характерне і для Конвенції ООН "Про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами" 1949 року. Маючи в своїй назві поняття "торгівля людьми", вона фактично зводиться до боротьби з торгівлею жінками з метою використання їх в проституції. Це пояснюється тим, що саме торгівля жінками з метою примусового використання в проституції як один з найбільш прибуткових видів бізнесу отримала широке розповсюдження в сучасному світі. Таким чином, створюється враження, що саме торгівля жінками з метою використання в примусовій проституції покриває собою весь феномен торгівлі людьми. Таке сприйняття проблеми стало досить стійким і продовжувало закріплюватись в міжнародних документах, національному законодавстві багатьох країн світу. Насправді поняття "торгівля людьми" охоплює більш широке коло соціальних явищ, тому що об'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку.

Останнє за часом міжнародно-правове визначення торгівлі людьми наводиться в Протоколі про попередження та запобігання торгівлі людьми, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року. У відповідності до статті 3 цього Протоколу торгівля людьми означає "здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, переховування або отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примушування, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи уязвимістю положення, або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод, для отримання згоди особи, яка контролює іншу особу".

В чинному законодавстві України поняття "торгівля людьми" закріплене в статті 149 Кримінального кодексу України 2001 року як "продаж, інша оплатна передача людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці".

Як видно з визначення, переміщення через державний кордон потерпілої особи є обов'язковою ознакою лише однієї із трьох форм торгівлі людьми, а не усіх, що відповідає сучасному міжнародно-правовому розумінню суті цього явища.

Найбільш повне, на нашу думку, визначення цього явища дається в Правозахисних стандартах ставлення до жертв торгівлі людьми 1999 року розроблених неурядовими організаціями: Всесвітнім альянсом проти торгівлі жінками (Таїланд), Фундацією проти торгівлі жінками (Нідерланди) та Міжнародною юридичною групою (США), в відповідності до яких торгівля людьми є "будь які дії та посягання на дії, спрямовані на добір, перевезення в межах кордонів або за їхні межі, купівлю, продаж, передачу, приймання чи притулювання особи із використанням обману, примусу (включаючи застосування сили чи погрози силою або зловживання службовим становищем) чи боргової кабали з метою поневолення чи тримання такої особи за плату чи без такої у недобровільному рабстві (домашньому сексуальному чи репродуктивному), в умовах примусової чи кріпосної праці або умовах подібних до рабства у будь-якому місці, за винятком місця, де така особа мешкала на час первинного обману, примусу чи боргового поневолення" .

Загальні теоретичні дискусії навколо визначення понять мають суттєві практичні наслідки для формування стратегій боротьби, викоренення та запобігання такому явищу, як торгівля людьми. Нечітке визначення понять призводить до розмитості розуміння, до того, що під одним поняттям розуміються різні явища, що в свою чергу веде до неузгодженості або практичної відсутності дій.

Використана література

1 Левченко К.Б. "Торгівля людьми" то "торгівля жінками": проблеми формування термінології сучасних документів // Вісник Університету внутрішніх справ.- Харків, 2000.- №11.- С.24.

2 Гаазька міністерська декларація європейських рекомендацій до ефективних заходів по запобіганню та боротьбі з торгівлею жінками з метою сексуальної експлуатації // Довідник з проблем запобігання торгівлі жінками для консультантів "телефонів довіри". - К., 1998. - Вип. 2. - С 26.

3 Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами // Збірка матеріалів з питань боротьби з торгівлею жінками та дітьми. Книга 1. - К., 2000. - С 161.

4Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми. Навчальний посібник. -Київ-Харків.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2001. - С 10-11.

5 Кримінальний кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - С 72.

6 Правозахисні стандарти ставлення до жертв торгівлі людьми // Збірка матеріалів з питань боротьби з торгівлею жінками та дітьми. Книга 2. - К, 2000. - С 10-11.

Loading...

 
 

Цікаве