WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Адміністративно-правовий аспект захисту прав платників податків - Реферат

Адміністративно-правовий аспект захисту прав платників податків - Реферат

Адміністративно-правовий аспект захисту прав платників податків

Як один із видів суспільних відносин, податкові відносини пов'язані із зміною форми власності, з передачею частини їх в користь держави або з перерозподілом самої державної власності, а тому вимагають чіткої правової регламентації, дальшого вдосконалення і зміцнення гарантій прав платників податків. Правові відносини з приводу утримання податків виникають між органами стягнення і платниками податків. В цих відносинах в силу різних причин іноді порушуються права останніх. Аналіз матеріалів практики показує, що основними недоліками, які породжують порушення податкового законодавства, є помилки в обрахуванні податків, неправильне їх утримання через низьку кваліфікацію бухгалтерських працівників, несвоєчасне доведення фінансовими органами до підприємств і організацій інструктивних вказівок Міністерства фінансів України та Державної податкової адміністрації України про зміни в законодавстві, а також слабка організація контролю за роботою бухгалтерського апарату по нарахуванню податків з боку окремих фінансових органів, зокрема, органів податкової адміністрації. Отже, на лице порушення прав платників податків в податкових правовідносинах.

Реалізація прав платників податків немислима без їх належної юридичної охорони і захисту.

Захист суб'єктивних прав платників податків слiд розглядати як застосування уповноваженими на те юрисдикцiйними органами спецiальних правових заходiв, якi б забезпечували платникам податкiв реальну можливiсть здiйснення їх суб'єктивних прав.

Право на захист свого права означає право платника податку звернутися до компетентного державного органу за примусовим захистом порушеного права. Даному праву кореспондує обов'язок компетентного органу або посадової особи прийняти заяву платника податку, розглянути її і винести відповідне рішення. Тут немає безумовного обов'язку компетентного органу задовольнити правові вимоги платника податку, так як не виключається необґрунтованість таких вимог, але є безумовний обов'язок розглянути заяву і прийняти відповідно до закону рішення.

Слід відзначити, що поруч із судовою формою захисту прав платників податків існує більш зручний адміністративний порядок захисту, що видається оперативнішим та результативнішим в умовах діяльності господарюючих суб'єктів.

Законом України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон) на законодавчому рівні врегульовано оскарження в адміністративному порядку рішень органів державної податкової служби. Механізм реалізації норм зазначеного Закону щодо оскарження рішень податкових органів передбачено Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом ДПА України від 02.03.2001 р. № 82 (далі - Положення).

Відповідно до цих нормативно-правових актів кожна особа має право оскаржити рішення органів державної податкової служби, якщо вони обмежують її права, установлені законами України, в адміністративному або в судовому порядку.

Не акцентуючи увагу на самому порядку подання та розгляду скарг платників податків органами податкової служби, зупинюся на кількох важливих нюансах такої процедури.

• В Положенні дається досить розширений перелік дій і актів податкової інспекції, які можуть бути оскаржені. Однак цей перелік вичерпний, тобто в адміністративному порядку можна оскаржити лише ті ситуації, які в ньому відображені. На практиці це повинно реалізовуватися таким чином: тепер податківці зможуть відмовити у прийнятті чи розгляді скарги лише у випадку, якщо предмет оскарження не зазначений у переліку.

• Передбачено, що первинна скарга буде розглядатися органом державної податкової служби, який, на думку платника податків, неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом.

Видається, що така позиція законодавця є не цілком логічною. Адже посадова особа, дії якої оскаржуються, навряд чи змінить свою думку. Однак існує точка зору, що насправді ж все те, що відбувається з моменту подачі скарги (призупинення нарахування пені, поява загрози відшкодувати підприємству заподіяну шкоду тощо), повинно послужити для інспектора приводом для роздумів: а чи не варто виправляти власну помилку, якщо вона дійсно (умисно чи з необережності) була допущена.

Але, на мою думку, розгляд скарг на рішення органів державної податкової служби взагалі в системі цих же органів не приведе на практиці до забезпечення повної об'єктивності при захисті прав і законних інтересів платників податків. Перспективу удосконалення і гарантування найвищого правового забезпечення захисту прав платників податків я бачу у створені відповідних судових структур адміністративної (податкової) юстиції.

• В Положенні та Законі чітко передбачені строки подання та розгляду скарг платників податків, а також наслідки їх недотримання.

По-перше, визначено, що слід вважати моментом початку процедурного строку по подачі скарги. Зокрема, із вищезгаданих нормативно-правових актів однозначно випливає, що 10-денний строк подачі скарги на рішення і дії органів податкової служби починається з дня отримання платником податків податкового повідомлення чи іншого рішення органу податкової служби, а не з дня прийняття податківцями рішення.

По-друге, Положення передбачає чіткі умови, за яких цей строк може бути продовжений. Крім того, строк подачі скарги збільшується до 30 днів, якщо податкове зобов'язання визначається не платником податків, а працівниками податкової служби (але викликано це не порушенням законодавства).

По-третє, строк прийняття рішення по скарзі становить 20 календарних днів з дня її отримання. Знову ж таки цей строк може бути продовжено до 60 днів.

Однак найважливішим є те, що якщо рішення за скаргою не надсилається платнику податків протягом цього строку, така скарга (заява) вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем цих строків. Скарга вважається також повністю задоволеною, якщо рішення про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

Право на захист створює впевненість платників податків щодо недоторконасті їх прав, в захищеності правом їх законних інтересів. Воно свідчить не тільки про загально-соціальне, але й про конкретно-індивідуальне призначення демократії, воно покликане забезпечити гармонійне поєднання конкретного індивідуального і суспільного інтересу.

Література

1. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-III // Урядовий кур'єр. - 21 лютого 2001р.

2. Про внесення змін до Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями України від 3 березня 1998р.: Наказ ДПА України від 02.03.2001 р. № 82.

3. Коновалова М. Подання апеляцій до органів держподатслужби (що слід знати платникові податків) //Баланс. - 2001. - №31 (364). - 31 липня

4. Кощій В. ДПАУ пропонує не судитися//Компаньон. - 2001. - №14 (218). - 9-13 квітня с.14.

5. Лонюк І. Адміністративний порядок оскарження рішень органів державної податкової служби // Вісник податкової служби України. - 2001р. -№16. - квітень. - с 17

6. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. Посібник- К: Юрінком Інтер, 1999

Loading...

 
 

Цікаве