WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Окремі аспекти механізму валютного контролю в Україні - Реферат

Окремі аспекти механізму валютного контролю в Україні - Реферат

Окремі аспекти механізму валютного контролю в Україні

Cеред сфер, в яких відбулися значні зміни у зв'язку з економічними реформами в Україні, важливе місце посідає сфера фінансів. Процес створення ринкової системи фінансово-економічних відносин проходить разом із процесом формування правової держави. Насамперед, це пов'язано з тим, що фінансово-економічні відносини повинні мати юридичне оформлення, а правові відносини - опиратися на ринкові структури.

Однією із базових сфер фінансово-економічних відносин, структурою сучасної економіки, є система валютних відносин. Механізм правового регулювання є невід'ємною частиною загально-правового механізму регулювання і повинен бути цілісним фінансово-правовим полем.

Регулювання у сфері валютних відносин слід здійснювати за допомогою специфічних фінансово-правових методів. Одним із таких методів є метод валютного контролю як елемент економічної політики держави. При цьому ми розглядаємо валютний контроль як систему контрольних заходів органів валютного контролю, що спрямовані на забезпечення проведення валютних операцій резидентами та нерезидентами згідно з діючим валютним законодавством.

Здійснення валютного контролю не суперечить статуту Міжнародного валютного фонду. Україна як незалежна держава ще у 1992 році ратифікувала Угоду про Міжнародний валютний фонд, чим взяла на себе певні зобов'язання щодо організації власної валютної системи. Статтею 8 Угоди про Міжнародний валютний фонд передбачено, що держава-член МВФ має право запроваджувати заходи контролю (у тому числі і дискримінаційні) щодо руху капіталів (як відпливу його, так і надходження його з-за кордону). Отже, член МВФ, підписавши всі зобов'язання перед Фондом, залишає за собою право валютного контролю за операціями з капіталом.

Валютний контроль може поширюватися як на всі операції, передбачені платіжним балансом країни, так і на їх частину. Як правило, він поширюється на рух капіталів для захисту стабільності грошової системи та валютних резервів у період реформування економіки і є одним з невід'ємних елементів перехідної фінансової політики держави. Валютний контроль як інструмент стабілізації руху капіталів у малих відкритих економіках обмежує коливання процентних ставок та обмінних курсів до того часу поки не буде сформовано розвинену ринкову інфраструктуру.

Відповідно до законодавства України, зокрема Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 року сфера валютного контролю охоплює валютні операції за участю резидентів і нерезидентів, а також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України [1, ст 184].

Ефективність валютного контролю залежить у значній мірі від якості інформації, якою володіють відповідні уповноважені державні органи щодо торгівельних потоків та обсягу зобов'язань і боргів. Ця інформація може забезпечуватися наявністю у резидентів зобов'язань стосовно здійснення будь-якої зовнішньоекономічної операції через уповноважених посередників (банки), які повинні звітувати про це перед відповідними органами держави [2, 289].

Згідно ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, визначених статтею 13 цього Декрету, а також про майно, що підлягає декларуванню згідно з пунктом 1 статті 9 цього Декрету (тобто валютні цінності та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України) [1, cт. 184].

Ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" містить перелік органів валютного контролю та закріплює їх повноваження у цій сфері. До органів валютного контролю належать такі органи, як Національний банк України, уповноважені банки, Державна податкова адміністрація України, Міністерство зв'язку України та Державний митний комітет України. Головним органом валютного контролю є Національний банк України, який здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що здійснюються резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України. Міністерство зв'язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України [1, 184]. Аналіз вищезазначених положень законодавства свідчить про те, що спостерігається розосередження функцій у галузі валютного контролю між різними державними органами. Така ситуація є однією з причин чисельних випадків незаконних переказів та пересилань валютних цінностей, приховування валютних коштів, проведення незаконних валютних операцій. Зважаючи на це, вбачається за необхідне створення загальнодержавного органу валютного контролю. Це повинен бути центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, наприклад, Державна служба валютного контролю. Така служба має виконувати функції з реалізації державної політики та міжгалузевої координації з питань контролю за дотриманням національного законодавства у сфері валютних операцій.

Для налагодження чіткого механізму валютного контролю потрібна система відповідних законодавчих актів, спрямованих на захист інтересів держави від протиправних дій, пов'язаних зі здійсненням валютних операцій. Тому вважається за необхідне прийняття відповідних нормативно-правових актів, які б урегульовували дану сферу відносин, зокрема, Закону України "Про валютний контроль". Даний нормативний акт повинен, перш за все, закріпити чітке визначення поняття валютного контролю, визначити систему та повноваження органів валютного контролю, врегулювати правове становище єдиного державного органу валютного контролю, встановити чіткі фінансові санкції за порушення валютного законодавства. Для підвищення ефективності валютного контролю необхідно поліпшити обмін даними між організаціями валютного контролю на основі системи інформаційного обміну під координацією єдиного державного органу валютного контролю.

Вважаємо, що зменшення питомої ваги валютного контролю у сфері валютного регулювання у списку заходів лібералізації фінансової політики може відбуватися лише після створення умов, коли національний капітал може бути утриманий у межах країни за допомогою сучасних конкурентноспроможних фінансових механізмів.

Література

1. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 // Відомості Верховної Ради. - 1993. - N 17. - Cm. 184.

2. Экономика и право: Учеб. Пособие для вузов /A.M. Никитин, Ю.А. Цыпкин, Н.Д. Эриашвили. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 1999. - С. 711.

Loading...

 
 

Цікаве