WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → "Права за якими судиться малоросійський народ"- памятник права українського народу - Реферат

"Права за якими судиться малоросійський народ"- памятник права українського народу - Реферат

Розділ 10 відкриває найбільшу - цивільну - частину Кодексу, присвячену шлюбному праву. Крім кількох загально декларативних артикулів, це в основному норми, що стосуються права власності подружжя, частково перекриваючи і спадкове право. Земельна власність як база економічної сили та політичної влади, як умова незалежності до військового стану, а у нашому випадки навіть просто вільного стану, визначила всі сфери соціальних відносин, у тому числі і шлюбно-спадкові.

Решта нормативів 10 розділу присвячено переважно інститутам приданого і віна та регламентації успадкування останніх, що тісно пов'язано з розглянутим вище. Практично весь розділ побудований на матеріалі Литовського статуту та Саксону

11 розділ присвячений інституту опіки. Слід зазначити, що 18-ліття для чоловіка на відміну від Литовського статуту є віком набуття повної дієздатності, а, отже, і право повного розпорядження нерухомим майном включно з правом, що, відповідно, тягне за собою і обов'язкове несення військової служби. Кодекс визначає кілька категорій осіб, які підлягають опіці а саме: сироти, марнотратники, божевільні.

Регулюються обов'язки опікуна та процедура його звітності, зміна опікуна, який заподіяв шкоду підопічному, і відповідного відшкодування збитків.

Розділ 12, 13 присвячені спадковому праву: 12 - успадкуванню за заповітом, 13 - успадкуванню на підставі кровної спорідненості. Кодекс чітко регламентує випадки відчуження майна за заповітом. Основним принципом тут є збереження отчини у володінні роду.

Арт. 2 визначає категорії осіб, які не мають права заповідати ця заборона спричинена частковою чи повною не дієздатністю, або частковим чи умовним (обмеженням) правом власності.

Невеликий за обсягом розділ 15, заснований цілком на німецькому праві, присвячується договорам найму та оренди нерухомого майна. Арт. 1 зрівнює акт письмового або усного договору найму з законом. Зобов'язання, відповідно, випливають безпосередньо з договору, і лише порушення договору, права власності або володіння, заподіяння шкоди засобам виробництва, передається у регулювання закону.

16-ий "О долгах, закладах, поруках, поклаже и о аресте" - один з най більших у Кодексі, продовжує трактувати зобов'язальне право, торкаючись, зокрема, і застави. Переважна більшість нормативного матеріалу запозичена з німецького права.

Три наступні розділи присвячені праву земельному у загальному розумінні: розділ 17 - земельному праву, розділ 18 -водному, 19 - містить норми, що торкаються лісів та лісних промислів і угідь, а також міських сервітутів.

Невеликій розділ 18, розглядає питання про судноплавні та портові ріки, межі на річках, греблі, млини, стави і сіножаті.

Розділ 19. Більшість нормативів розділу стосуються сервітутів, тобто права користування чужим майном, сервітутів проходу та проїзду через чужі землі і ліси та користування останніми. Категорично заборонено цілеспрямований поруб дерева та полювання у межах чужих фрунтів. Міститься сусідське право та право міських сервітутів. Включаються протипожежні правила та говориться про навмисних підпалювачів.

Наступні шість розділів - з 20 по 25 - в цілому присвячено кримінальному праву. Лише розділ 22 частково містить ще й процесуальні і адміністративні норми, а розділ 25 - процесуальні.

Система покарань тісно пов'язана з системою класифікацій самих злочинів. Так, Кодексу відомі три категорії вбивства - навмисне, ненавмисне та випадкове, у свою чергу, навмисні розподіляються на звичайні та кваліфіковані. На кваліфікацію злочину позбавлення життя впливає відношення суб'єкта злочину до об'єкту: станова належність, родинний та службовий зв'язок. На кваліфікацію тяжкості злочину впливали також і спосіб (підступ, таємність, насильство), засоби (небезпечне або незвичайне знаряддя, отрута) і обставини (вночі, у банді). Обтяжуючими визнаються моменти професійності та рецидиву наявності злої волі ("зі злоби і ярості"). Хоча практично будь–яке вбивство і тягнуло за собою для злочинця позбавлення життя, обтяжуючі обставини впливали на суворість смертної кари.

Збезчещення, або "безчестя", Кодекс розподіляє на три категорії: зневага словесна, письмова та діями.

Слід відзначити ще й норму про подвійну головщину та плату за безчестя жінці, що є очевидним пережитком, пов'язаним з поглядом на жінку як на потенційного "виробника вояків".

Розділ 26 містить засади адміністративного права міст та містечок на магдебурзькому праві, що надано державою або власниками. "Права" традиційно поділяють такі поселення на "упривілейовані" та "ратушні".

Розділ 27 регулює відносини між господарем та слугою. Більшість норм стосується найманців, тобто особисто вільних осіб, які відправляють службу на підставі договору за певну зарплатню.

Підставою для складення норм розділу були в основному Jus Municipal та Литовський статут.

У шести артикулах розділу 28 сконцентроване торговельне право. Тут міститься регламентація "купецьких" договорів (контрактів), торгівлі на ярмарках і торгах, купівлі і продажу рухомих речей для них, відшкодування та повернення товарів з дефектами.

Розділ 29 регламентує сільський судовий порядок, зокрема, забороняє розгляд справ хліборобів під час жнив та косовиці, встановлює права сільської громади щодо суду над сторонніми особами у дрібних справах, кругову поруку за борги, виправлені на громадські потреби, та відповідальність за шкоду, заподіяну худобою. Арт. 3 містить цілий статут про громадських пастухів та стадників, орачів, погоничів.

Нарешті 30 розділ Кодексу визначає правове становище циган, татар, євреїв та інших "невірних". Зокрема, встановлюється покарання за вбивство, поранення та образу честі як з боку "невірних" щодо християн, так і навпаки. У цілому спостерігаємо суттєве обмеження в правах цих категорій населення держави, яке, втім, тягнеться з часів Литовського статуту.

Процесуальне (судове) право поділяється на дві загальні частини - судовий устрій та судовий процес. Принциповою засадою у процесуальному праві є відсутність поділу на процес цивільний і кримінальний, що можна пояснити домінуванням приватного інтересу взагалі та в процесі зокрема.

Судовий устрій за Кодексом передбачає дві категорії судів - загальні та спеціальні. До першої належать (за обсягом компетенцій та принципом зверхності): 1) сільські; 2)ратушні; 3)магістратські; 4)сотенні; 5)полкові; 6)полкові; канцелярії; 7)Генеральний суд; та 8)Генеральна військова канцелярія. Серед судів спеціальних кодекс виділяє 1)третейській, 2)полюбовний чи мировий, 3)духовний, 4)ярмарковий (або торговельний) суд. Серед судових урядовців, крім суддів, Кодекс називає судового писаря та водного, тобто судового виконавця. До складу судової системи треба віднести і повірених, тобто адвокатів.

Література

ВІСНИК Хмельницького інституту регіонального управління та права

Loading...

 
 

Цікаве