WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Порушення прав і свобод громадян як джерело правового нігілізму - Реферат

Порушення прав і свобод громадян як джерело правового нігілізму - Реферат

Порушення прав і свобод громадян як джерело правового нігілізму

Сучасна правосвідомість значної кількості українських громадян вкрай деформована, нестійка, еклектична. У ній багато як застарілих стереотипів, так і найновіших віянь і тенденцій. Вона складно, суперечливо відображає характер нашого часу умонастрої й позиції різних прошарків населення. Але, мабуть, найбільш примітною рисою сучасної правосвідомості є такий соціально-юридичний феномен, як правовий нігілізм, що знайшов свій вираз у скептичному, негативному, зневажливому відношенні до права, законів, нормативного порядку, їх ігноруванні або в недооцінці їх регулюючої, соціальної ролі. І справа не просто в юридичній необізнаності, хоча, безумовно, і в ній також. Мова йдеться про більше - про неповагу до права, невіру в його високе призначення, потенціал, можливості і, нарешті, взагалі в необхідність існування цього явища. Право у загальній системі загальнолюдських цінностей сприймається не як базова, фундаментальна ідея, а як другорядне явище, що, в свою чергу, характеризує міру цивілізованості суспільства, стан його умонастроїв, соціальних почуттів, звичок.

Що ж виступає джерелом правового нігілізму? Яким чином його можна подолати?

Найважливішим джерелом цього соціально-юридичного феномену є порушення прав і свобод людини та громадянина, особливо таких як право на життя, честь, гідність, житло, майно.

Саме слабка правова захищеність особи підриває її віру в закон, у здатність держави захистити людину від злочинних посягань, забезпечити порядок і спокій у суспільстві . Невіра у право й закон досить часто досягає такого ступеня, що людина відмовляється від реалізації своїх законних інтересів, аби не "мати справи з правом"1. Так, на даний момент значна частина громадян, що зазнали злочинних посяганнь (зґвалтування, хуліганство, спричинення тілесних ушкоджень, крадіжки, грабежі і т. ін.), не звертаються ні в міліцію, ні в суд, ні в прокуратуру, так як не вірять в їх здатність захистити, знайти й покарати винних. Тобто правоохоронна система, що несе основний тягар контролю за злочинністю, переживає кризу, зумовлену зниженням довіри населення.

Людина перестає поважати право, так як не бачить у ньому свого надійного гаранта й опори. Визнання та закріплення в конституції України основних прав і свобод людини поки що не супроводжується адекватними мірами по їх зміцненню та практичному втіленню в життя, навпаки, на кожному кроці ми стикаємося з порушеннями прав людини, і найстрашнішим є те, що в значній частині випадків порушником стає сама держава. Всі порушення прав людини складають величезний масив цивільних, адміністративних, дисциплінарних провин та кримінально караних діянь2. Злісний, корисний карний кримінал є найбільш грубим і небезпечним видом правового нігілізму, і саме з ним пов'язують найбільшу небезпеку для суспільства і, зокрема, особи, адже він посягає на її власність, економічні, політичні, культурні й особисті права. Повсюдне порушення прав, неможливість здійснити своє право, у зв'язку з відсутністю належних умов для його реалізації, породжує в особі відчуження від нього, правове розчарування, скепсис, а іншими словами - правовий нігілізм.

За останні роки намітилась тенденція до збільшення кількості зареєстрованих злочинів, їх кількість у 2000 році зросла на 1,5 % у порівнянні з 1999 роком. Кількість тяжких злочинів збільшилась у 2000 році у порівнянні з 1999 роком на 0,5 %, умисних вбивств аж на 4 %. А коли зневажається фундаментальне право людини на життя, коли держава не може гарантувати особі це право, то всі інші права нічого не варті.

Криміногенна ситуація в нашій країні на сучасному етапі оцінюється не інакше як за допомогою епітетів розгул, обвал, "беспредел". Закони відкрито та цинічно порушуються. Недоліки системи кримінальної юстиції, в основному породжувані її перевантаженням, призводять до росту рівня безкарності винних у скоєнні злочинів і відтворенню злочинності, яка стає все більш організованою та професійною. Істотно збільшилась й зростає агресивність вчинених злочинів і заподіяна ними шкода, підвищується рівень самозахисту злочинців від викриття, у протиправну діяльність залучаються все нові учасники. Крім того, за останні роки злочинність набула мафіозно-організованого характеру, відбулося її зрощування з корумпованою частиною державного апарату, внаслідок чого виникли мафіозні структури3.

В таких умовах навіть у законослухняних громадян виробляються антиправові установки та стереотипи, з'являється недовіра до існуючих інститутів, а у деяких і почуття вседозволеності, яке підштовхує окремих особистостей до скоєння злочину. Адже будь-який злочин - це перш за все вчинок, а вчинок виступає плодом помислів, тому саме за вчинками можна судити про реальну наявність і наслідки правового нігілізму в суспільстві.

Таким чином, порушення прав і свобод громадян, з одного боку виступає джерелом правового нігілізму, а, з другого боку є його наслідком, формою вираження, продуктом хворого на нігілізм суспільства.

Тому ні в кого не повинно викликати сумнівів те, що охорона та захист від порушень прав і свобод громадян, створення належних умов для їх реалізації, вживання заходів щодо їх зміцнення та практичного втілення в життя, поновлення порушених прав, в разі необхідності, є найбільш дієвими засобами подолання правового нігілізму. Адже цей соціально-юридичний феномен буде існувати в суспільстві до того часу, поки людина не зможе здійснювати права, проголошені та закріплені в законодавстві, поки вони будуть масштабно повсюдно і, що дуже важливо, безкарно порушуватись - все це, на жаль, спостерігається в сучасній Україні.

Подолання ж правового нігілізму з максимальною ефективністю, в ідеалі, можливо лише тоді, коли кожен громадянин реально відчуває, що його права й свободи непорушні і надійно захищаються.

Література

1 Туманов В.А. О правовом нигилизме // Советское государство и право. - 1989. - № 10. - С. 24.

2 Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны "одной медали" // Правоведение. - 1994. - № 2. - С. 8.

3 Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны "одной медали" // Правоведение. - 1994. - № 2. - С. 8.

Loading...

 
 

Цікаве