WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Молодіжні громадські об'єднання хмельницької області та їх вплив на формування політичної культури сучасної молоді - Реферат

Молодіжні громадські об'єднання хмельницької області та їх вплив на формування політичної культури сучасної молоді - Реферат

Молодіжні громадські об'єднання хмельницької області та їх вплив на формування політичної культури сучасної молоді

У демократично організованому суспільстві з вільним змаганням різноорієнтованих політичних сил, що відбивають і прагнуть реалізувати певні суспільні інтереси (а утвердження саме такого суспільства задекларовано в Україні) є нагальною потреба в здійсненні державою зваженої молодіжної політики.

У посттоталітарному суспільстві значна частина молоді, з одного боку втрачає орієнтацію на колишні ідеали, піддає їх сумніву, або взагалі відкидає, а, з другого, не має тих ідейних орієнтирів, яких бажала б досягти. Отже, проблема ідеалів молоді, її світогляду, громадської позиції, національної свідомості, нині є чи не найголовнішою.

Державні молодіжні структури, громадські молодіжні організації та об'єднання займають належне місце в політичній структурі суспільства.

Політичне виховання молоді здійснюється шляхом впливу на неї сім'ї, школи, громадських об'єднань, усього оточуючого середовища, та все ж найефективніший вплив на формування політичної свідомості, як і політичної культури особи взагалі, має її безпосередня участь у суспільно корисній, громадсько-політичній діяльності. Така діяльність може бути різною за рівнем активності, спрямованістю.

На активність та спрямованість громадсько-політичної діяльності великий вплив мають традиції регіону. Так, на думку Ю.Саєнка "У пам'яті "західного" і "східного" українця закарбовані різні моделі виживання. Перший ще пам'ятає роль господаря своєї землі та справи, роль вояка проти сталінізму, пам'ятає жах винищення та депортації українців. У пам'яті другого - здебільше радянські образи: "колгоспи", "партбюро", "Стаханов"...

Граничне розташування Хмельниччини зумовило поєднання "західної" та "східної" субкультур. А тому помітною є проблема, коли надто багато громадян, особливо молодих, виявилося психологічно не готовим до розбудови своєї держави. Прикро, але факт, що на сьогодні ми не спостерігаємо вибуху патріотизму.

Фактично можна виділити 2 способи накопичення у свідомості знань про політику: колективний і особистий. До першого способу можна віднести: розповсюдження інформації, знань через ЗМІ, шляхом організації політичного виховання у навчальних закладах (в т.ч. набуття професійної юридичної, політологічної, історичної освіти, тощо).

До особистого відноситься: самовиховання та особиста зацікавленість у політичній інформації.

Виховання політичної культури необхідне. Воно не повинно бути занадто заідеологізованим, а носити, в першу чергу, характер оволодіння, особливо молоддю, об'єктивними закономірностями розвитку природи, суспільства, оточуючого середовища.

Поняття політичної культури є багатоаспектним. Воно відображає складний зміст реального соціального явища - політичної культури суспільства, і може розглядатися як на рівні особистості, коли акценти зміщуються у бік особистих якостей людини, так і на рівні універсальних узагальнень, коли йдеться про політичну культуру суспільства в цілому.

Через це існує багато визначень поняття "політична культура". В умовах перетворення українського суспільства під політичною культурою необхідно розуміти обумовлений історичними, соціально-економічними й політичними умовами стан політичного життя суспільства, що відбиває рівень освоєння суб'єктом рівня політичних відносин, діяльності, цінностей і норм, розкриває ступінь соціально-культурного розвитку людини та міру її активності в перетворенні політичної дійсності.

Після розпаду таких ідеологічних інститутів, як комсомол та піонерська організація, стало цілком закономірним формування нової державної молодіжної політики. Це зумовило необхідність переосмислення ідеологічних основ та методології роботи з різними категоріями дітей, підлітків та молоді, а також матеріального та організаційного забезпечення.

Але поруч з цим матеріальна і організаційна база регіональних органів виконавчої влади, що безпосередньо здійснює молодіжну політику на місцях - ще знаходяться у стадії становлення. Формується також і сітка закладів що опікуються справами молоді (Молодіжні організації, біржі праці та ін.).

Основною проблемою на сьогодні є те, що молодіжна політика попередніх періодів формувалася в умовах командно-адміністративної системи управління суспільними процесами із складною структурою та наявністю досить великого штату працівників, що займалися питаннями молодіжної політики (від жовтенятських в школах, до комсомольських організацій на підприємствах та установах).

90-ті роки - період розбудови суверенної держави. Для цього періоду характерним є те, що відбувається переосмислення існуючих традицій та пристосування кращого досвіду до реалій сьогодення. Передові ідеологи зрозуміли, що найефективнішим буде поглиблений аналіз набутого досвіду функціонування державних структур, створення на законодавчому рівні оптимальних умов для їх побудови та функціонування.

Разом з тим в історії вітчизняного законодавства, що стосується молодіжних громадських об'єднань багато повчального. Принаймні сьогодні нормативні акти проходять перевірку практикою, а набутий досвід свідчить на користь детального державного регулювання діяльності об'єднань, яка має здійснюватись без нав'язливої опіки і нехтування загальновизнаними принципами свободи асоціацій. Така політика сприятиме не тільки посиленню соціальної захищеності молоді та розвитку її соціально-політичної активності, а й вихованню вільних, високо дисциплінованих людей, гідних громадян незалежної держави.

Правове забезпечення цілеспрямованої молодіжної політики складає низка законів. Основу становлять Закон України "Про об'єднання громадян", Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" , Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" та Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації-".

Зокрема, вищевказаною Декларацією проголошено, що молодіжна політика є пріоритетним і специфічним напрямком діяльності держави.

Встановлено, що державна молодіжна політика - це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самозабезпечення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.

Даним документом також визначені головні завдання, принципи і напрямки державної молодіжної політики в Україні.

Слід звернути увагу, що серед головних принципів державної молодіжної політики цими законодавчими актами спеціально передбачено "надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні та реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема".

Забезпечення поступового руху на демократичному шляху розвитку та побудови демократичної держави, коли на перший план висувається функція захисту прав та інтересів громадян, можлива за умови - підвищення політичної культури населення, в першу чергу молоді, яка є найважливішим інструментом суспільних перетворень. "У реалізації кадрової політики в регіоні велике значення мають юридичні та інші аспекти формування сучасної політичної культури української політичної еліти, її участь в державотворчих процесах, політичних кампаніях.. ."8. На даному етапі розвитку нашої держави тільки молода політична еліта здатна поєднати соціальні ідеали і практику, моральні і правові цінності з практично корисною діяльністю.

Loading...

 
 

Цікаве