WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Теоретичні аспекти регулювання міських ринків праці в регіоні - Реферат

Теоретичні аспекти регулювання міських ринків праці в регіоні - Реферат

В умовах децентралізації влади, розвитку самоврядування і ринкових відносин міські управлінські структури мають проводити власну, самостійну політику, спрямовану на забезпечення зростання рівня і якості життя населення.

На нашу думку, міська політика - свідома, регулююча дія на економічні, соціальні та інші процеси, що відбуваються у міському середовищі, з метою досягнення сформульованих цілей. Реалізація міської політики вимагає енергійних дій з боку владних структур, швидкого вибору варіанту вирішення проблем розвитку міста.

Міську політику зайнятості можна розглядати як комплекс заходів регулюючої дії на міські соціально-економічні та інші процеси, що здійснюються органами місцевої влади або з їх участю, і спрямований на формування та розвиток ринку праці, забезпечення ефективної зайнятості населення. Важливарисаміськоїполітикизайнятості-їїнайбільштіснийзв'язокзінституційними змінами в економіці (приватизацією, конверсією, утворенням ринкової інфраструктури), а також фінансовими, промисловими, інвестиційними, податковими, земельними та іншими політиками, що проводяться на рівні певного міста та системи міст регіону.

Визначальною умовою проведення ефективних змін у сфері зайнятості населення і регулювання ринку праці системи міст регіону є організаційно-управлінський механізм. Він виступає у формах узгодженої нормативно-законодавчої бази, гнучкого поєднання мобілізаційних економічних, фінансових, організаційних та інших інструментів регулювання.

Об'єктами регулювання в сфері зайнятості виступають окремі групи населення (зайняті, незайняті, частково зайняті, тимчасово зайняті), підприємства і організації всіх форм власності, господарської орієнтації і профілю.

При цьому вони можуть бути об'єктами регулювання як з боку органів влади центрального і регіонального рівнів, так і органів місцевого самоврядування. Суб'єктами, що виробляють і реалізують політику в сфері зайнятості населення, виступають державні і муніципальні інститути, що приймають відповідні господарсько-політичні рішення і, тим самим, діють на хід економічних і соціальних процесів.

Нині задача реалізації політики зайнятості полягає у формуванні інститутів ринку праці. Інститут ринку праці - досить широке поняття, до якого входять як зведення законів про зайнятість, про трудові відносини, регламентації прав і обов'язків робітників, роботодавців, так і, власне, багаточисельні суб'єкти ринку праці. Останні покликані регулювати зайнятість у сфері зайнятості, діяти на ринок праці.

Принциповим напрямком реалізації державної політики зайнятості має залишатися збереження достатньо відчутної ролі центральних, регіональних та місцевих владних структур у забезпеченні і регулюванні зайнятості.

Очевидно до повноважень органів місцевого самоврядування в сфері зайнятості та формування ринку праці слід віднести такі:

- визначення основних напрямків міської політики зайнятості;

- прийняття нормативних актів, що конкретизують центральні закони в сфері зайнятості;

- координація політики в сфері зайнятості з іншими видами міської політики;

- експертиза нормативних актів, що приймаються, на предмет їх впливу на зайнятість населення;

- формування системи аналізу і прогнозу ринку праці в системі міст регіону, що завбачає моніторинг соціально-трудової сфери і прогноз економічних, демографічних та інших процесів, прогноз безробіття і т.п;

- оцінка міського середовища з позиції наявності або відсутності в ній достатніх умов для забезпечення зайнятості (затрати на освіту, професійну підготовку, перепідготовку, охорону здоров'я і т.п.)

- розробка організаційних процедур прийняття і реалізації цільових програм щодо сприйняття зайнятості населення, збереження робочих місць;

- розробка медичного забезпечення в частині: аналізу і прогнозу ринку праці; економічного прогнозу; визначення стратегії розвитку системи міст регіону, оцінки ефективності та ступеня реалізації прийнятих короткострокових, середньострокових і довгострокових програм;

- розробка і оцінка індикаторів зайнятості, що сигналізують про стан економіки в системі міст регіону, наприклад таких, як: рівень зайнятості населення у зв'язку з показниками середньодушового доходу; рівень звітної неповної зайнятості (офіційно реєстрованої) та неврахованого безробіття і т.п.;

- розробка нормативів порогових значень ("сигналів занепаду") названих показників, що необхідні для збалансованого регулювання всіх елементів ринку праці (попиту і пропозицій робочої сили, ціни праці, звільнення працівників, форм реалізації економічної активності працездатного населення) з урахуванням реальних умов міст регіону.

Конкретні дії органів влади з формування міського ринку праці є явними і відкритими, прямими і побічними, загальними і ефективними. Найважливішими інструментами регулювання міських ринків праці регіону є переважно економічні. Серед них:

- створення тимчасових робочих місць в державному і муніципальному секторах економіки (програма громадських робіт);

- створення постійних робочих місць в державному і муніципальному секторі економіки;

- цільове субсидування зайнятості в приватному секторі (у т.ч. і на основі муніципального замовлення);

- професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працюючих і безробітних (у т.ч. і на основі цільових програм);

- стимулювання приватних та інших інвестицій переважно шляхом змін в системі оподаткування та інших протекційних заходів.

Важливим напрямком реалізації управлінських рішень у сфері зайнятості населення є удосконалення функціонування територіальних підрозділів центральної служби зайнятості. Всебічна оцінка ефективності їх функціонування може бути дана на основі виконання системи взаємопов'язаних показників, що характеризують кінцеві результати її роботи. Серед показників оцінки ефективності міських служб зайнятості регіону слід виділити:

- частину чисельності незайнятих громадян, працевлаштованих при сприянні служб зайнятості в загальній чисельності прийнятих на роботу в місті; в загальній чисельності незайнятих трудовою діяльністю громадян, що звернулися в центр з питань працевлаштування;

- частину безробітних, які пройшли професійне навчання при сприянні служб зайнятості;

- рівень запобігання безробіттю, що розглядається як відношення кількості збережених і створених робочих місць до економічно активного населення;

- кількість працевлаштованих безробітних з розрахунку на одного працівника зайнятості (без молодшого обслуговуючого персоналу) за рік.

Важливою ланкою міської політики стає моніторинг, який дає змогу акумулювати виконання прийнятих програм, відстоювати поточні положення стану ринків праці міст регіону і готувати інформацію для прийняття рішень на перспективу.

Література

1. Адамов Б.І. Організаційно-економічні основи управління розвитком міст -К: Грот, 1998.-215 с

2. Данилов В. Регулирование развития крупных городских промышленных центров: использование новых организационно-хозяйственных форм// Российский экономический журнал. - М. - 2000.-С.44-52

3. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком.- К.: Вища школа, 2000. - 226 с.

4. Финагин В.В. Формирование экономики города (теория и практика) Автор дис. д. э. н. -Размещение производительных сил, экономика районов СССР. - К., 1991. - 40 с.

Loading...

 
 

Цікаве