WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Імунітет свідків: використання досвіду Сіна - Реферат

Імунітет свідків: використання досвіду Сіна - Реферат

Особа не може бути присутньою на слуханнях про надання їй імунітету. Рішення про надання імунітету обов'язково оголошується особі, якої це стосується. Підсудний має право ознайомитися із списком осіб, яким надано імунітет.

Свідок не може відмовитися від наданого йому імунітету. Законодавство встановлює обов'язок свідка дати показання і представити іншу інформацію.

Вважається, що покладання даного обов'язку не порушує конституційного права особи на захист від самозвинувачення. Це мотивується тим, що становище свідка в цьому разі не погіршується, а залишається таким самим, як і в тому випадку коли, б він відмовився свідчити. Свідок не може скористатися згаданим правом, мотивуючи це можливістю видачі (екстрадиції) його іноземній державі або переслідуванням з боку іноземного правосуддя у випадках, коли не існує триваючого в даний час або можливого у майбутньому обвинувачення проти нього, чи вимоги видати дану особу, чи коли питання стосується її поведінки на території США, а не іноземної держави.

Загальне правило, згідно з яким особа може вільно користуватися послугами адвоката, не застосовується до свідків, які дають показання, користуючись імунітетом. Але суд може дозволити користуватися послугами адвоката у певних випадках.

Надання свідкові імунітету відповідно до федерального законодавства США не означає повного скасування обвинувачення проти нього. Зважаючи на це, свідок повинен бути повністю захищений від можливого використання проти нього доказів, одержаних прямо або опосередковано завдяки його показанням. Обвинувачення має право представляти докази вини даної особи, але у кожному випадку має бути доведено, що ці докази одержані із джерел, повністю незалежних від показань свідка.

Свідок користується наданим йому імунітетом при новому розгляді справи і при розслідуванні інших кримінальних справ. У разі відмови свідка давати показання він підлягає відповідальності за невиконання судового рішення. В. Бернхем відзначає, якщо свідок відмовляється свідчити, його можна обвинуватити у зневазі до суду і покарати відповідним чином. Ефективним засобом примушування давати свідчення є ув'язнення свідків доти, поки вони не погодяться свідчити7. У разі, коли свідок не виконує своїх обов'язків, дає завідомо неправдиві показання, він підлягає відповідальності за ці дії. Лише в цих випадках показання свідка можуть бути використані для доказування його вини у цих злочинах.

Можливий і інший шлях законодавчого розвитку норми, передбаченої ч. 2 ст. 14 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю". Це так звана "угода з правосуддям". На думку В.О.Образцова, вирішення питання на законодавчому рівні стосовно договірних відносин між злочинцем і органами правопорядку повинно бути диференційованим стосовно двох ситуацій:

1. особа, яка вчинила злочин, визнає свою вину і приймає прискорений порядок провадження по справі, але без права претендувати на повне звільнення від покарання;

2. особа, яка вчинила злочин, не тільки визнає свою вину але й активно сприяє органам правопорядку у відшкодуванні заподіяної шкоди, викритті співучасників, у виявленні і розкритті злочинів інших осіб, про які йому відомо.

Ці два способи є досить різними, головна відмінність між ними імунітетом свідків, на нашу думку, полягає в тому що прийняття рішення про надання свідкові імунітету не залежить від його волевиявлення. Можна сказати, що надання свідкові такого імунітету з ініціативи правоохоронних органів пов'язане із застосуванням своєрідних заходів процесуального примусу стосовно дачі ним свідчень при одночасному наданні гарантій захисту його конституційних прав.

Н.А. Гуторова вважає, що характер і ступінь суспільної небезпечності злочину, в учиненні якого така особа брала участь, можуть бути настільки великими (наприклад, при вчиненні вбивства), що навіть наступне викриття цією особою організованої злочинної групи не може служити підставою для звільнення від кримінальної відповідальності. В таких випадках відповідно до п. 9 ст. 41 КК (мова йде про КК УРСР 1960р. - С.В.) щиросердечне розкаяння і явка з повинною, а також сприяння розкриттю злочину є обставинами, що пом'якшують відповідальність, і повинні бути враховані при вирішенні питань про кримінальну відповідальність і призначення покарання.

Підсумовуючи наведене, слід відзначити, що вирішення проблеми розвитку кримінально-процесуальних інститутів, які, по суті, є новими для вітчизняного правознавства і практики, потребує вивчення досвіду зарубіжних країн, його творчого переосмислення.

Законодавче закріплення відповідних норм має проводитися шляхом внесення змін і доповнень як до КК, так і до КПК України. Слід погодитися з позицією Ю.М.Грошевого, згідно з якою "...єдиним джерелом кримінально-процесуального регулювання повинен бути кодифікований акт - закон... "Розтаскування" кримінально-процесуальної матерії по багатьох законодавчих актах, що зараз має місце, не сприятиме ефективності правозастосовної практики".

Література

1. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю. Закон України від 30 червня 1993 р. № 3341-XII в ред. від 23 березня 2000 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1993. -№ 35. - Cm. 358.

2. Бернхем В. Вступ до правової системи США. - К: Україна, 1999. - 554 с.

3. Грошевий Ю.М. Конституція України і проблеми кодифікації кримінально-процесуального законодавства //Матеріали науково-практичної конференції "Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: Проблеми, досвід, перспективи". 25 червня 1997 p., Київ / Упорядник Ю.М.Грошевий. -Харків: Право, 1998. - С.181-182.

4. Гуторова H.A. Добровольный отказ и освобождение от уголовной ответственности участника организованной преступной группы //Проблеми провадження правових реформ в Україні. Збірник наукових праць. - Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 1996. - С.101-107.

5. Девід ПКаррі. Конституція Сполучених Штатів Америки. Посібник для всіх /Пер. з анг. -К: Веселка, 1993. - 192 с

6. Образцов В.А. Выявление и изобличение преступника. - М.: Юристъ, 1997. - 336 с.

7. United States Code Service. Loyers edition. - Title 18. - 694 p.

Loading...

 
 

Цікаве