WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Імунітет свідків: використання досвіду Сіна - Реферат

Імунітет свідків: використання досвіду Сіна - Реферат

Імунітет свідків: використання досвіду Сіна

У дослідженні проблем імунітету небезпідставний інтерес викликають законодавство і практика зарубіжних країн. В юриспруденції досить поширеним є визначення імунітету як права особи або винятку з загальних правил щодо звільнення від певного обов'язку чи покарання.

Визначаючи основні правові засади боротьби з організованою злочинністю, її попередження і ліквідації, законодавець для вирішення цих завдань передбачив можливість використання учасників організованих злочинних угруповань. Зокрема, в ч. 2 ст. 14 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" встановлено, що учасник організованого злочинного угруповання може бути частково або повністю звільнений від кримінальної відповідальності та покарання, якщо він у процесі оперативно-розшукової діяльності, попереднього розслідування чи судового розгляду справ сприяє викриттю організованих злочинних угруповань та вчинених ними злочинів, притягненню винних до відповідальності, відшкодуванню шкоди фізичним та юридичним особам і державі.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КК України звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті (Створення злочинної організації - С.В), якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю.

Крім додаткової можливості одержання доказової та іншої інформації, сутність застосування подібних правових норм визначається ще й тим, що руйнуються єдність і взаємна довіра між учасниками злочину, що само по собі спричиняє шкоду будь-якій організації, в тому числі злочинній. Певною мірою має місце стимулювання суспільно-корисної життєвої і соціально-корисної орієнтації осіб, які раніше вчинили злочин, є, по суті, заохоченням законослухняної поведінки.

Для того щоб дана правова норма приносила очікувану користь у ході кримінально-процесуальної діяльності, необхідно розробити і законодавчо закріпити механізм її реалізації. Сьогодні можна почути багато нарікань стосовно того, що закони не виконуються, відсутній механізм їх реалізації і т.ін.

Потрібно створити чітко формалізовану процедуру прийняття відповідних рішень компетентними органами, законодавчо визначити процесуальний статус відповідних суб'єктів, забезпечити дотримання прав громадян і юридичних осіб.

У дослідженні проблем імунітету свідків небезпідставний інтерес викликають законодавство і практика зарубіжних країн. У такій ситуації необхідним є вивчення досвіду країн зі сталими демократичними традиціями. В цьому разі йтиметься про один з моментів цієї складної проблеми, а саме: про правове регулювання імунітету свідків федеральним законодавством Сполучених Штатів Америки.

Конгрес США, встановлюючи правові норми про національну безпеку, має право заборонити кримінальне переслідування осіб у справах про злочини, по яких вони дають свідчення2.

П'ята поправка до Конституції США проголошує: "Ніхто не повинен бути змушуваний свідчити проти себе при обвинуваченні у будь-якому злочині3". Це положення передбачає важливу гарантію забезпечення права звинувачуваної особи на захист, так званий привілей проти самозвинувачення. Заарештована особа може відмовитися відповідати на будь-яке питання, якщо це свідчення викриває її у вчиненні злочину або може бути використане для одержання доказів проти неї.

Імунітет свідків розглядається як своєрідний компроміс між правом правоохоронних і судових органів одержувати показання, з одного боку, і конституційним правом особи відмовитися відповідати на питання відповідно до П'ятої поправки до Конституції США - з іншого. Призначення правових норм щодо імунітету свідків у цьому разі полягає в можливості досягнення завдань боротьби зі злочинністю і забезпеченні права особи на захист від самозвинувачення.

Зміст імунітету в законодавстві кожного штату і федеральному законодавстві США неоднаковий. Федеральне законодавство не передбачає можливості надання особі повного імунітету від кримінального переслідування. Йдеться про те, що показання та інша інформація, які були одержані відповідно до рішення (ордеру) суду про надання імунітету, не можуть бути використані для звинувачення даного свідка під час розслідування чи судового розгляду будь-якої кримінальної справи. Аналогічно не можуть бути використані у названих цілях й інші докази, прямо чи опосередковано одержані завдяки цим свідченням. Виняток становить кримінальне переслідування відповідної особи за дачу завідомо неправдивих показань чи невиконання рішення суду про надання імунітету4.

Потреба в наданні імунітету виникає, як правило, в ході розслідування та судового розгляду складних кримінальних справ, наприклад стосовно організованої злочинності, в яких особи, що виступатимуть як свідки, фактично є співучасниками злочину.

Існують певні передумови надання свідкові імунітету. Рішення про надання свідкові імунітету може бути прийняте лише в тому разі, коли показання чи інша інформація необхідні в інтересах суспільства і відповідна особа відмовляється або, ймовірно, відмовиться свідчити чи надати іншу інформацію, скориставшись правом на захист від самозвинувачення. Іншими словами, метою надання особі імунітету є досягнення цілей, що ставляться перед обвинуваченням у справах, які іншим шляхом розкрити неможливо.

Передбачена відповідна процедура прийняття рішення про надання особі імунітету, додержання якої є обов'язковим. Рішення про надання особі імунітету приймає окружний суд. Право звертатися до суду з вимогою про надання певній особі імунітету мають лише органи виконавчої влади, в цьому випадку - це законодавчо визначене коло вищих посадових осіб Аторнійної служби.

Цей державний орган не має аналогів у правових системах інших країн. Його повноваження у сфері кримінального судочинства аналогічні функціям нашої прокуратури. Тому для зручності таких посадових осіб будемо називати прокурорами. Саме прокурор вирішує питання про те, чи задовольняється вимога закону про надання імунітету в інтересах суспільства. Суд зобов'язаний надати особі імунітет на вимогу прокурора, якщо ця вимога повністю відповідає чинному законодавству. Суд не уповноважений робити висновки стосовно доцільності чи недоцільності надання імунітету. Він має право призначити додаткове слухання для з'ясування обгрунтованості вимоги прокурора.

Право звертатися до окружного суду з вимогою про надання імунітету має право лише прокурор даного округу. Він зобов'язаний одержати згоду на це від Генерального прокурора СІЛА або його помічника чи заступника, коло яких визначене законом. Відповідальність за надання особі імунітету покладається на відповідного прокурора.

Вирішення питання про надання імунітету свідкам захисту повністю залежить від волі прокурора. Законодавство не покладає на обвинувачення обов'язку надати імунітет на клопотання захисту. Надання імунітету свідкові захисту можливе лише у разі існування "надзвичайних обставин", наявність яких визначає обвинувач за матеріалами конкретної кримінальної справи.

Loading...

 
 

Цікаве