WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовий статус експерта в адміністративному процесі - Реферат

Правовий статус експерта в адміністративному процесі - Реферат

■ за розголошення відповідної інформації;

■ за дачу неправильного висновку;

■ за відмову від виконання покладених обов 'язків.

Розглянемо дані випадки більш детально. Кримінальний кодекс встановлює відповідальність за розголошення комерційної таємниці (cт.232) та державної таємниці (cт.328), а також за розголошення даних досудового слідства або дізнання (cт.387). Аналіз змісту цих статей та врахування характеру відносин, які регулюються конкурентним законодавством, дозволяють нам зробити висновок, що до експерта, залученого до участі у справі антимонопольним органом, у разі розголошення певної інформації швидше буде застосована ст.232, за якою об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення господарської діяльності в частині забезпечення чесної конкуренції між її суб'єктами 17. Але відповідальність за цією статтею настає лише тоді, коли:

■ розголошено комерційну таємницю;

■ розголошення здійснено навмисно, без згоди власника і з корисливих чи інших особистих мотивів;

■ розголошенням завдано істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності.

Якщо ми порівняємо положення даної статті Кримінального кодексу України з п.7 ст.43 Закону "Про захист економічної конкуренції", то побачимо, що вони не є рівнозначними, адже кримінальне законодавство ставить більш жорсткі рамки для відповідальності. Так, обов'язковим елементом об'єктивної сторони злочину є завдання шкоди (причому істотної). Обов'язково також враховуються такі ознаки суб'єктивної сторони як умисел і мотив. Закон же таких застережень щодо шкоди, умислу і мотиву не робить. Не співпадає і обсяг понять "комерційна таємниця" і "інформація з обмеженим доступом чи інша інформація, розголошення якої заборонено", адже однією з ознак комерційної таємниці є те, що склад і обсяг її визначає керівник підприємства, а правом встановлювати заборону на розголошення інформації згідно п.16 "Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції " наділений державний уповноважений, голова відділення.

Отже, враховуючи вищенаведене, можемо зробити висновок, що продекларована в Законі "Про захист економічної конкуренції" можливість застосування кримінальної відповідальності до експерта за розголошення інформації не знайшла адекватного відображення у кримінальному законодавстві. Подібний висновок можна зробити і при аналізі законодавчого закріплення відповідальності експерта за дачу неправильного висновку або за відмову від виконання покладених обов'язків. Адже, хоча Кримінальний кодекс і встановлює відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок (ст.384) і за відмову без поважних причин від виконання покладеного обов'язку (ст.385), та об'єктом злочину в обох випадках виступає правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі. Експерт може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за подібні дії лише тоді, коли вони зроблені під час провадження дізнання, досудового слідства або проведення розслідування тимчасовою слідчою або тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або у суді. Отже, якщо справа розглядається антимонопольними органами, то до експерта, який приймає участь у розгляді справи, дані статті Кримінального кодексу взагалі не можуть бути застосовані.

Таким чином, положення п.7 ст.43 Закону "Про захист економічної конкуренції" в частині кримінальної відповідальності експерта за розголошення інформації, не повністю відповідають положенням відповідних статей Кримінального кодексу, а проголошення кримінальної відповідальності експерта за дачу неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків взагалі є декларативним. Вважаємо, що дана проблема повинна бути врегульована в Конкуренційному процесуальному кодексі, а до його прийняття доцільно було б доповнити п.7 ст.43 Закону "Про захист економічної конкуренції" положенням про те, що експерт несе не лише кримінальну, а і адміністративну відповідальність. Потребують певних змін і положення Закону щодо призначення експертизи. Так, п.2 ст.43 закріплює право антимонопольного органу при призначенні експертизи на запит пропозицій сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На нашу думку, доцільно було б закріпити дане положення не у вигляді права, а у вигляді обов'язку антимонопольного органу. У той же час, коло прав осіб, які беруть участь у справі, доцільно доповнити правом надавати пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу. Вважаємо, що названі зміни слугуватимуть додатковими гарантіями дотримання принципу законності при вирішенні конкретних справ які підпадають під сферу адміністративного процесу.

Використана література

1 Юридична енциклопедія: В 6 т. Т.2 / Редкол. Ю.С.Шемшученко та ін. - К.: Укр. енцикл. - 1999. - С 332.

2 Безлепкин Б.Т. Уголовный процес России. - М.: Международный университет бизнеса и управления, 1998. - С. 103.

3 Уголовно-процессуальное право Российской Федерации: Учебник / Отв. ред. П.А. Лупинская. - М.: Юристъ, 1998. - С. 211.

4 Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. –К.: Ін Юре, 1997. - С. 270.

5 Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. № 2210-III // ОВУ. -2001. - № 7. - Ст. 260.

6 Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. ( в ред. від 12 лютого 2002 p.).

7 Тищенко Н.М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблемы теории и пути совершенствования. - Харьков: Право, 1998. - С. 150.

8 Крыгин Е.В. Криминалистическая експертиза в административном процессе: Дис. на соиск. науч. ст. канд. юрид.наук. - X.: 1982. - С. 27-28.

9 Про схвалення Концепції Конкуренційного процесуального кодексу України: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2002 р. № 145-р // ОВУ. - 2002. - №2. - Ст. 607.

10 Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). -X.: Одиссей, 2000. - С. 902.

11 Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат і виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів: Затверджено постановою KM України від 1 липня 1996 року.

12 Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 р. № 45/95-ВР // ВВРУ. - 1995. - № 8. –Ст. 53.

13 Лунев А.Е. Вопросы административного процесса // Правоведение. - 1962. - № 2. - С.49.

14 Крылов И.Ф. Административная экспертиза // Сборник научно-практических работ судебных медиков и криминалистов. - Петрозаводск: Карельское книжное издательство, 1966. - Вып.3. - С. 193.

15 Тищенко Н.М. - Вказана робота. - С.154.

16 Адміністративний процесуальний кодекс України (проект): Додаток до №5(27) 2001 журналу "Вісник Верховного Суду України". –К.: Ін Юре, 2001. - С. 48-49.

17 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. - К.: Каннон, 2001. - С 616.

Loading...

 
 

Цікаве