WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовий статус експерта в адміністративному процесі - Реферат

Правовий статус експерта в адміністративному процесі - Реферат

Експерти, які беруть участь в адміністративних провадженнях, наділені певними повноваженнями. Найбільш повно ці повноваження відображені в ч.3 ст.273 КУпАП. Так, експерт у справах про адміністративні правопорушення має право знайомитися з матеріалами справи, але не з усіма, а лише з тими, що стосуються предмету експертизи, тобто з такими матеріалами, які необхідні для дачі відповіді на поставлені питання. Знайомство експерта з матеріалами справи поза цими межами може викликати сумнів в об'єктивності його висновку. Експерту надається також право заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку. Таке клопотання експерт може заявити як після ознайомлення зі справою, так і в ході проведення дослідження. Але він повинен вказати, які саме і для проведення яких досліджень йому необхідні додаткові матеріали. Самостійно збирати ці матеріали експерт не має права. У випадку відмови в клопотанні, він зобов'язаний продовжити дослідження, а якщо дати висновок на основі наявних матеріалів неможливо - повідомити про це10. Вважаємо, що було б доцільно закріпити законодавчо право експерта на відмову від дачі висновку, якщо наданих матеріалів недостатньо.

Експерт користується також правом бути присутнім при розгляді справи і з дозволу відповідного органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа, ставити запитання особі, яка притягується до відповідальності, потерпілому, свідкам. Мається на увазі, що такими діями він буде сприяти забезпеченню повноти експертизи.

І, нарешті, експерт має право на відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертизи та викликом до органу (посадової особи), в провадженні яких перебуває справа. Таке відшкодування здійснюється у відповідності із законодавством11.

Отже, законодавство, яке регламентує провадження у справах про адміністративні правопорушення, належним чином закріплює права експерта (за винятком права на відмову від дачі висновку при недостатності наданих матеріалів). Більш-менш повно розкриваються і права експерта при проведенні екологічної експертизи 12. Права ж експерта у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції, виписані недостатньо. Закон "Про захист економічної конкуренції" закріплює лише право експерта відмовитись від дачі висновку якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку (п.5 cт.43). Закріплення порядку відшкодування витрат на експертизу опосередковано вказує про право експерта на таке відшкодування. Але законодавець не передбачає право експерта заявляти клопотання про надання матеріалів, необхідних для дачі висновку. Встановлено лише, що орган Антимонопольного комітету, якщо це необхідно для дачі висновку, може надати експерту для ознайомлення матеріали справи.

Таким чином, права експерта у справах, які розглядаються антимонопольними органами, потребують більш детального закріплення. Насамперед, необхідно внести доповнення до ст.43 Закону "Про захист економічної конкуренції", передбачивши право експерта заявляти клопотання про надання матеріалів, необхідних для дачі висновку. Також доцільно було б закріпити (за аналогією з цивільним та кримінальним процесами) право експерта вказувати у висновку на обставини, які мають значення для справи, але у відношенні яких йому не були задані питання. Чітке законодавче закріплення прав експерта, як одного з учасників провадження у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції, стане дієвою гарантією тому що в розпорядження антимонопольного органу, який призначив експертизу, надійде об'єктивний та достовірний експертний висновок.

Порівнюючи статус експерта в адміністративному процесі з його статусом в цивільному та кримінальному процесах, необхідно зупинитись і на проблемі відповідальності експерта. Так, ЦПК України передбачає, що за злісне ухилення від явки до суду експерт несе адміністративну відповідальність, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків - кримінальну відповідальність(cт.58).Кримінально-процесуальний кодекс теж містить подібну норму, але з деяким доповненням (враховуючи специфіку кримінального процесу) - експерт несе адміністративну відповідальність за ухилення від явки не лише до суду а і до органів попереднього слідства і дізнання (ст.77).

Адміністративно-процесуальне законодавство прямо не закріплює відповідальність експерта. Стаття 273 КУпАП встановлює лише обов'язок експерта з'явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об'єктивний висновок на поставлені перед ним питання. Правда, слід зазначити, що стаття 185-3 КУпАП дає нам підставу зробити висновок, що існує можливість притягнути до відповідальності експерта адміністративного провадження, але зробити це можна лише тоді, коли справа про адміністративне правопорушення розглядається судом. За дачу ж завідомо неправдивого висновку ніяких санкцій для експерта не встановлено (навіть коли він бере участь у судовому розгляді).

Думка про необхідність встановлення санкцій у відношенні до експерта, який дав завідомо неправдивий висновок, вже довгий час існує в літературі, присвяченій адміністративному процесу. Але у вчених немає єдиної думки щодо характеру таких санкцій. Так, А.Луньов, який ще у 1962 році у статті "Вопросы административного процесса" висловлювався за введення відповідальності експерта, зазначав, що це повинні бути адміністративні санкції13. А на думку І.Крилова до експерта доцільно застосовувати кримінально-правові санкції14. Така позиція ґрунтується на тому, що не можна встановлювати відмінності у відповідальності залежно від виду процесу, бо в такому випадку для цивільного процесу довелось би вводити цивільно-правову відповідальність. Погоджуємося з думкою М.Тищенка, який вважає більш прийнятною першу точку зору15, адже адміністративний проступок відрізняється від злочину ступенем суспільної небезпеки, тому недоцільно в провадженні у справах про ці проступки вводити для експертів такі ж санкції, як і для експертів, які беруть участь у кримінальному процесі. Також слід зважувати і на те, що якщо на особу-порушника у справі про адміністративне правопорушення накладаються адміністративні стягнення, то навряд чи доцільно застосовувати заходи кримінальної відповідальності до експерта, який покликаний своєю участю лише сприяти розгляду даної справи.

Отже, питання відповідальності експерта, який бере участь у розгляді адміністративних справ, повинні бути врегульовані адміністративними нормами. Тому необхідно внести відповідні доповнення до КУпАП. Також вважаємо, що положення статті 96 проекту Адміністративного процесуального кодексу України16 повинно бути конкретизовано щодо виду відповідальності, яка застосовується до експерта (як це зроблено в Кримінально-процесуальному та Цивільному процесуальному кодексах).

Вказівка на вид відповідальності повинна міститися і у спеціальному законодавстві з обов'язковою конкретизацією у відповідних кодексах. Так, згідно Закону "Про захист економічної конкуренції", експерт за розголошення інформації з обмеженим доступом чи іншої інформації, розголошення якої заборонено, дачу неправильного висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків несе кримінальну відповідальність відповідно до закону" (ст.43). Як бачимо, експерт може нести відповідальність:

Loading...

 
 

Цікаве