WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовий статус експерта в адміністративному процесі - Реферат

Правовий статус експерта в адміністративному процесі - Реферат

Правовий статус експерта в адміністративному процесі

Серед осіб, які сприяють здійсненню адміністративного процесу, особливе місце займає експерт. Саме його висновки часто виступають важливим способом встановлення фактичних даних, які мають значення для вирішення конкретної справи. На жаль, існуючі теоретичні розробки орієнтовані майже виключно на проблеми проведення судових експертиз у кримінальних та цивільних справах. Роль же експерта в адміністративному процесі висвітлюється досить рідко. Тому метою даного дослідження і є аналіз правового статусу експерта в адміністративному процесі взагалі, та, зокрема, у провадженні в справах про недобросовісну конкуренцію, в якому при доведенні фактів "змішування" діяльності суб'єктів господарювання висновок експерта нерідко є обов'язковим.

Юридична енциклопедія пропонує таке визначення експерта: "експерт - (французьке expert, від латинського expertus - досвідчений, випробуваний) - компетентна особа, яка має відповідну освіту, кваліфікацію, науковий або практичний досвід, володіє спеціальними знаннями"1. Так як саме наявність спеціальних знань виступає першочерговою передумовою залучення експерта до участі в процесі, важливо більш детально зупинитись на визначенні спеціальних знань.

У юридичній літературі відсутня єдина характеристика спеціальних знань. Сучасні дослідники кримінального процесу під спеціальними знаннями розуміють пізнання, які не відносяться до числа загальнодоступних і масово поширених2. Це знання, які виходять за рамки загальноосвітньої підготовки, життєвого досвіду і вимагають особливої підготовки, професійних навиків та можуть відноситись до будь-якої сфери людської діяльності: науки, техніки, мистецтва, ремесла3. У теорії цивільного процесу спеціальними знаннями, необхідними для призначення експертизи, вважаються такі, що знаходяться за межами правових знань, загальновідомих узагальнень, які випливають з досвіду людей, тобто є такими, якими володіє лише вузьке коло фахівців4.

Аналіз законодавчого закріплення можливості призначення експертизи показує, що найбільш детальна конкретизація знань дається у Цивільному процесуальному кодексі України. Так, згідно ст.57, експертиза може бути призначена для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла. Кримінальний процесуальний кодекс України, розкриваючи випадки призначення експертизи, наголошує на потребі наукових, технічних або інших спеціальних знань, які є необхідними для вирішення певних питань (ст.75 КПК України). А Кодекс України про адміністративні правопорушення взагалі не дає розшифровки спеціальним знанням, закріплюючи лише, що експертиза призначається у разі, коли виникає потреба в таких знаннях (ст.273 КУпАП). Якщо ж ми звернемося до законодавства, норми якого регламентують провадження у справах про недобросовісну конкуренцію, то побачимо, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" взагалі не оперує терміном "спеціальні знання". Згідно п.3 ст.43 даного Закону "експертом може бути призначена будь-яка особа, яка володіє необхідними знаннями для дачі висновку"5. А відповідно до п.23 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції6, необхідність проведення експертизи може виникнути при потребі спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тощо. Наведений перелік спеціальних знань подібний до переліку, застосованому у цивільно-процесуальному законодавстві. Правда, відсутня вказівка на мистецтво, але використання слова "тощо" вказує на те, що перелік є відкритим.

Узагальнюючи вищенаведене, вважаємо, що при визначенні поняття "спеціальні знання" найбільш обґрунтованою необхідно визнати позицію тих дослідників, які включають у його зміст не лише наукові, а і технічні, а також інші знання, які не відносяться до загальновідомих і які є необхідними для заняття будь-якими іншими видами діяльності7. Особа, яка володіє саме такими знаннями і може бути залучена до справи в якості експерта.

Як зазначалося вище, у юридичній літературі найбільше уваги приділяється аналізу судових експертиз у кримінальному та цивільному процесах. Але за своєю сутністю адміністративна експертиза в основних рисах не відрізняється від експертизи судової. І та, і інша являють собою застосування спеціальних знань при вирішенні питань, які виникли відповідно в управлінській або в слідчій та судовій діяльності державних органів. В основі обох експертиз лежить дослідження, яке здійснюється експертом за вказівкою вказаних органів. Відсутня і відмінність в об'єктах дослідження. Різницю між адміністративною та судовою експертизою необхідно шукати у відмінностях, які існують між адміністративним та цивільним і кримінальним процесами. Отже, під адміністративною експертизою слід розуміти діяльність спеціалістів, яка здійснюється у встановленому законом порядку і спрямована на дослідження питань, що виникають у практиці органів виконавчої влади при вирішенні ними індивідуальних справ, якщо при цьому необхідними є спеціальні знання.

Матеріальну основу експертизи в адміністративному процесі складають правовідносини. На думку Є.Кригіна, у формі цих правовідносин знаходять свій вираз науково-технічний і процесуальний аспекти експертизи, а також процесуальна діяльність органу (посадової особи), які розглядають справу та осіб, зацікавлених у висновку експерта. Правовідносини, які виникають у ході проведення експертизи в адміністративному процесі, проходять через ряд стадій:

■ призначення експертизи органом, який розглядає справу:

■ дослідження експертом об'єктів, які направлені на експертизу:

■ оцінка експертного висновку з точки зору його об'єктивності, повноти дослідження і вірогідності висновків;

■ використання висновку експерта як доказу при вирішенні справи.

На кожній з вказаних стадій між суб'єктами експертизи виникають свої правовідносини, які є відображенням зв'язків цих суб'єктів, причому, кожен з них наділений певними правами та обов'язками8.

Слід зазначити, що незважаючи на широке застосування експертизи в адміністративному процесі, остання не має такої чіткої законодавчої регламентації, як експертиза в цивільному та кримінальному процесах. Особливо це проявляється у закріпленні правового статусу експерта. Так, адміністративно-процесуальне законодавство не встановлює обставин, які б виключали участь експерта у конкретній справі. А згідно Цивільного процесуального кодексу України експерт не може брати участі у справі якщо він:

■ особисто, прямо чи побічно заінтересований в результаті справи;

■ є родичем сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

■ перебуває в особливих стосунках з такими особами;

■ знаходиться або знаходився у службовій або іншій залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі;

■ виявився некомпетентним (ст.18,19 ЦПК України).

Підставою для відводу експерта в цивільному процесі може бути і встановлення інших обставин, які викликають сумнів у його безсторонності (п.5 ст.18 ЦПК України). Подібні підстави для відводу експерта при розгляді кримінальної справи передбачені і в кримінально-процесуальному законодавстві (ст.54, 62; ч.7 ст.75 КПК України). Законодавець встановлює, що експертами у судових розглядах не можуть також бути народні депутати України (ч.2 ст.5 Закону України "Про статус народного депутата України"), особи, визнані у встановленому Законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість (ч.1 ст.11 Закону України "Про судову експертизу").

Законодавче закріплення вищеперерахованих обставин сприяє забезпеченню об'єктивності і безсторонності функції експерта при розгляді судами цивільних та кримінальних справ. Але ж і при розгляді органами несудової юрисдикції справ про порушення, експертні висновки повинні давати особи, які зовсім не зацікавлені у результатах вирішення справи. Особливо це стосується антимонопольних органів, на розгляді у яких часто перебувають справи, які неможливо вирішити без участі експерта. Тому вважаємо, що необхідно законодавчо встановити перелік обставин, які б виключали можливість участі експерта при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції. І зробити це найкраще в Конкуренційному процесуальному кодексі. Але так як його прийняття ще у перспективі9, то доцільно було б внести відповідні доповнення до ст. 43 Закону "Про захист економічної конкуренції" щодо обов'язку експерта повідомляти антимонопольний орган, який призначив експертизу, про наявність факторів, що виключають можливість проведення експертом досліджень. Це можуть бути родинні відносини експерта з зацікавленими в експертизі особами, службова залежність між ними чи інші обставини, які можуть вплинути на об'єктивність висновку.

Loading...

 
 

Цікаве