WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право загального землекористування громадян як правовий інститут - Реферат

Право загального землекористування громадян як правовий інститут - Реферат

Необхідність належної законодавчої регламентації права загального землекористування можна прослідкувати і при встановленні правового режиму окремих категорій земель. Згідно зі ст. 59 Земельного кодексу, громадянам та юридичним особам можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Загальне землекористування для здійснення вказаних потреб Земельний кодекс не регламентує. Виникає запитання: як можна реалізувати право загального водокористування (згідно з Водним кодексом10), не маючи права вільного доступу до водного об'єкту, земель водного фонду? Очевидно, що право загального використання земель водного фонду реалізується на практиці, однак відсутність законодавчого закріплення може значно обмежити можливості громадян по його застосуванню.

Аналогічна ситуація спостерігається і щодо земельних ділянок, призначених для задоволення загального інтересу, наприклад, місць масового відпочинку населення на водних об'єктах, порядок обліку яких визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2002 року №264.11 Місця масового відпочинку, зокрема, включають земельні ділянки для організованого відпочинку на островах, прибережних захисних смугах водних об'єктів. Використання таких ділянок, виходячи уже з самої назви та їх цільового призначення, реалізується, як правило, шляхом загального землекористування. Адже йдеться про забезпечення рекреаційних потреб необмеженого кола осіб шляхом вільного використання земельної ділянки із розташованим на ній водним об'єктом. Однак, нормотворча практика формально не закріплює право загального землекористування щодо вказаних об'єктів. Порядок користування землями водного фонду затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 року №502, конкретизуючи відповідне законодавче положення, передбачає лише можливість передачі у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельної ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг, водних шляхів фізичним та юридичним особам для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

Можливість реалізації права загального землекористування можна показати і на прикладі територій приміських лісів. Так, відповідно до "Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року12, територія приміських лісів поділяється на три основних частини: паркову, лісопаркову та лісогосподарську.

Якщо перша та друга частини призначені для найбільш інтенсивного відвідування громадянами, чому підпорядковується і господарська діяльність на цих територіях: формування декоративних деревостанів, благоустрій території, формування ландшафтів - то лісогосподарська зона характеризується несприятливими для відпочинку умовами, господарська діяльність тут спрямована на реконструкцію та лісовідновлюючі роботи13. Однак статтею 74 Лісового кодексу передбачено, що право на тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт надається юридичним і фізичним особам відповідними місцевими радами за погодженням з постійними лісокористувачами. Обмеження строку та дозвільний порядок не дають підстав говорити про здійснення загального землекористування. Отже, законодавець, допускаючи фактично, не передбачає відповідної правової регламентації загального землекористування.

Серед групи норм, що регулюють право загального землекористування громадян, можна виділити і так звані забезпечувально-охоронні норми. Забезпечувальний характер цих норм проявляється в обов'язку комунальних служб, ряду юридичних осіб, за якими закріплено землі загального користування населених пунктів, вживати заходів, проводити необхідні роботи по утриманню та охороні цих земель, можливості їх загальнодоступної експлуатації. Відповідні обов'язки в ряді випадків покладаються і на адміністрацію об'єктів природно-заповідного фонду. Так, згідно з Законом України "Про природно-заповідний фонд" на національні природні парки, регіональні ландшафтні парки покладається завдання по створенню умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів (ст.ст. 20, 23).14

Охоронні норми спрямовані на захист права загального землекористування громадян і регламентують, по-перше, заборону обмеження здійснення такого землекористування не інакше як у випадках, визначених в законодавстві (ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"), по-друге, можливість захисту громадянином свого порушеного права. Така можливість продиктована в першу чергу положеннями ст.ст. 8, 13, 21 Конституції України, що гарантує звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини. Відповідна можливість виникає в громадян і при порушенні їх права на вільне використання земель загального користування населених пунктів, земель лісового, водного, природоохоронного фонду тощо.

Аналіз системи правових норм, що регулюють здійснення права загального землекористування громадян, дає підстави вести мову про наявність відповідних юридичних ознак, які характеризують її як інститут права, що перебуває на стадії становлення. Норми цього правового інституту переважно носять загальний характер (Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"). Що ж до поресурсового законодавства, тут можна констатувати нагальну необхідність чіткої юридичної регламентації відповідного права.

Отже, право загального землекористування виступає як складний, комплексний інститут. Така особливість обумовлена реалізацією цього права на різних категоріях земель, що мають своє цільове призначення та визначають специфіку його застосування.

Названий правовий інститут регулює однорідні суспільні відносини по вільному безоплатному, використанню земель, їх природних властивостей, з метою забезпечення пізнавальних, естетичних, освітніх, наукових, рекреаційних, оздоровчих, туристичних, комунікативних потреб та інтересів людини.

Використана література

1 Див.: Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 41. - Ст. 546.

2 Див.: Андрейцев В.І. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. / За ред. акад. АПрН В.І.Андрейцева. - К.: Істина, 2001. - О 198.

3 Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III // Офіційний вісник України. - 2001. - № 46. - Ст. 2038.

4 Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн. Кн. 1 / Відп. редактор доктор юрид. наук В.І. Андрейцев. - К.: Юрінком інтер. 1997. - О 660-689.

5 Див.: Ткаченко E.H. Право пользования курортными, лечебно-оздоровительными и рекреационными зонами: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.06. - Харків: 1999. - С. 85.

6 Див.: Водний кодекс України від 06. 06. 95 p. № 213/95-ВР // ВВР України. - 1995. - № 24. - Ст.183.

7 Див.: Андрейцев В.І. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. / За ред. акад. АПрН В.І. Андрейцева. - К.: Істина, 2001. - С. 205.

8 Див.: Земельний кодекс України від 25.10.2001 p. № 2768-III //Офіційний вісник України. - 2001. - №46. - Ст. 2038.

9 Див.: Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонд: Затверджено наказом Держкомзему, Держкоммістобудування, Держжитло-комунгоспу, ФДМУ від 05. 04. 1996 №31/ 30/ 53/ 396 // Закон і бізнес. - 1996. - 29 травня.

10Див.: Водний кодекс України від 06.06.95 р. // ВВР України. - 1995. - №24. - Ст.183.

11 ОВУ. - 2002. -№11. С.508

12 Екологія і закон. Екологічне законодавство України. Кн.1.- С.653-655.

13 Див.: Ткаченко E.H. Право пользования курортными, лечебно-оздоровытельными и рекреационными зонами: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.06. -X., 1999. - С.75.

14 Екологія і закон: Екологічне законодавство України. / Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, заслужений юрист України, академік УЕАН В.І. Андрейцев. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - О 301-303.

Loading...

 
 

Цікаве