WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Створення правового інституту реєстрації громадян в Україні - Реферат

Створення правового інституту реєстрації громадян в Україні - Реферат

Однак нова централізована державна реєстрація фізичних осіб не позбавлена й істотних недоліків. Наприклад, масштабне і некероване використання даних реєстру може привести до зловживань і незаконного використання інформації, що у свою чергу приведе до порушення прав людини. Щоб уникнути подібних випадків, необхідно розробити механізм, як інформаційного захисту, так і залучення до юридичної відповідальності посадових осіб.

Тому, не менш актуальною залишається проблема конфіденційності інформації, що міститься в реєстрі, в інтересах як окремих осіб, так і великих груп людей, наприклад, політичних партій для визначення форм впливу на виборців. У випадку, коли до персональних даних державного реєстру буде необмежений доступ, громадяни неодмінно втратять довіру до реєстру, до вірогідності зазначеної там інформації, що знівелює її фактичне значення.

Існують різні думки про ступінь доступу державних органів до конфіденційної інформації. Видається, що за винятком правоохоронних органів, більшість державних органів повинні одержувати лише зведену соціологічну інформацію, у крайньому випадку, дані повинні обмежуватися вказівкою прізвища, імені, по батькові і року народження.

Виходячи з того, що в законопроектах досить широке коло суб'єктів, що мають право користатися конфіденційною інформацією реєстру, варто переглянути рівень доступу кожного суб'єкту. Законопроекти передбачають, що даними можуть користатися, як правоохоронні органи, суди, міністерства і відомства, так і органи соціального забезпечення й установи охорони здоров'я. Пропонується, щоб і закордонні представники могли мати доступ до такої інформації, але з дозволу Верховної Ради України. Звідси, виникає необхідність в житття заходів для захисту і ступеня конфіденційності інформації, наданої іноземним суб'єктам.

Примітно, що всі органи державної влади і місцевого самоврядування будуть мати доступ до реєстру на підставі права "одержання даних, необхідних для реалізації демографічних, соціологічних програм, а також для формування списків виборців і учасників інших масових заходів". На перший погляд може здатися, що такі форми використання даних максимально знеособлені, а тому не представляють будь-якої небезпеки чи незручності кожному індивіду. Однак і тут можливі серйозні зловживання і фальсифікації, що несуть небезпеку суспільству і здатні привести до правопорушень.

Тому настільки широкий доступ може бути не персоніфікованим, а сугубо соціологічним, із зазначенням зведених даних у конкретних галузях чи регіонах. Але тільки для правоохоронних органів може бути високий рівень доступу до даних про конкретних осіб. Формулювання "обґрунтований запит" відносно права будь-якого громадянина одержати довідку про іншого громадянина також має потребу в більш докладних роз'ясненнях.

Крім того, дотепер остаточно не погоджено, який саме з двох державних органів буде здійснювати реєстрацію: Міністерство внутрішніх справ України чи Міністерство юстиції України. Хоча й інші органи пропонують побічно задіяти в процедурі реєстрації, зокрема Пенсійний фонд України.

Таким чином, розгляд деяких аспектів вищевказаної проблеми дозволяє переконатися в тому що скасування інституту прописки і її повна ліквідація в майбутньому можна розцінювати як позитивне явище, але здатне викликати деякі проблеми для значних груп населення. Необхідно поетапне скасування інституту прописки одночасно з уведенням нового інституту реєстрації.

Інститут реєстрації може стати своєчасною і необхідною ланкою в системі демократичних пере-творень, як скажемо, відбулося спочатку 90-х років у Західній і Центральній Європ, коли була створена загальна для всіх країн Шенгенская інформаційна система [4]. Однак принциповою відмінністю є те, що в цю систему включалися дані тільки про осіб, що вчинили злочини, але безумовно, досвід захисту конфіденційної інформації, що використовується європейськими країнами, може бути корисний.

Безперечно, інститут реєстрації, що повинний замінити інститут прописки не тільки за назвою, а й за змістом ще довгий час буде частково підмінювати останній. Перехід до реєстраційної системи також передбачає значні, насамперед матеріальні витрати державних коштів, що в даний час повною мірою здійснити неможливо й у цілому ряді випадків недоцільно.

У сучасних економічних умовах України ймовірно процес переходу на реєстраційну систему може відбутися тільки через кілька років. Варто також узяти до уваги деяке побоювання громадян щодо захищеності інформації, яка надається ними, і недовірі органам державної влади. Показовим прикладом є те, що дотепер біля трьох мільйонів громадян України ще не одержали паспорта громадян України нового зразка. Специфіка роботи паспортних столів і "традиційне" затягування з термінами надання послуг також свідчать не на користь будь-яких значних нововведень. Однак, це саме той випадок, коли необхідне поетапне і наполегливе введення нової системи реєстрації для того, щоб уже зараз можна було б ефективніше боротися з нелегальною міграцією.

Однак з повною впевненістю можна констатувати, що інститут прописки у тому вигляді, у якому він був "успадкований" з часів СРСР обмежував права людини, а саме у свободі пересування і вибору місця проживання. Саме тому на першому етапі реформування, а в майбутньому повного скасування інституту прописки є впровадження реєстраційного обліку осіб, як це практикується в багатьох країнах світу.

Хоча багато хто висловлює думку з приводу свободи пересування і вибору місця проживання, що не варто полемізувати і все й так очевидно, здається, що основні проблеми ще майбутньому. Україна прагне інтегруватися в демократичну Європу, відносини з якою будуються на основі міжнародних стандартів. Існуючі європейські стандарти, зокрема у відношенні зон безвізового режиму вимагають значної лібералізації національного законодавства про свободу пересування і вибору місця проживання, компенсуючи це більш ефективною роботою правоохоронних органів.

На наш погляд, саме від ефективності роботи правоохоронних органів буде залежати дієвість і лібералізація законодавства про прописку і реєстрацію. Видається сумнівним, що в демократичній державі можна буде вимагати при реєстрації такий великий масив інформації, при цьому не порушуючи конституційних прав громадян. Більш того, практика свідчить про те, що більш спрощена, але чітко організована система є найбільш функціональною, а отже, доцільною. Тому частина функцій інституту прописки має бути замінена інститутом реєстрації, а інша скасована спеціальним законом, прийнятим разом із законом про свободу пересування і вибір місця проживання, що повинен відповідати європейським стандартам.

Використана література

1. Голос України. - 20 червня.

2.Урядовий кур'єр. - 2001. - 21 листопада.

3. Удовенко Г. Скасування прописки - гарантування прав людини //Голос України. - 2002.-20 березня.

4. Максименко С.В. Шенгенська конвенція і право людини на вільне пересування та вибір місця проживання //Право України. - 2000. - №5.- С 16.

Loading...

 
 

Цікаве