WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Специфіка правовідносин, що виникають в сфері захисту суб'єктивних прав громадян при оскарженні дій органів державної влади - Реферат

Специфіка правовідносин, що виникають в сфері захисту суб'єктивних прав громадян при оскарженні дій органів державної влади - Реферат

Всі правовідносини органів виконавчої влади з громадянами можна поділити на три основних види, в залежності від того, чи спрямована ця діяльність на задоволення загального чи індивідуального блага, визначає модель поведінки всіх громадян чи конкретного громадянина. Виходячи із таких критеріїв вбачається за доцільне наступна класифікація: загальне непоіменоване за суб'єктами правовідношення "посадова особа - громадянин", та пойменоване за суб'єктами правовідношення "посадова особа - громадянин" (конфліктного чи неконфліктного характеру).

Для загального правовідношення органи виконавчої влади діють в "загальних інтересах", ставлять за мету досягнення загального блага. Подібна діяльність таких органів виступає структурним елементом їх правового статусу, виконанням їх службових обов'язків ex officio. Ця діяльність здійснюється за власною ініціативою органів виконавчої влади, незалежно від того, чи звертається будь-хто з громадян за допомогою. І такі "правовідносини є найбільш типовими правовідносинами публічного права". За допомогою цих правовідносин влада постійно взаємодіє із населенням країни. Однак у правовій державі правовідношення "посадова особа - громадянин", що має загальний характер та виникає за ініціативою виконавчої влади, доповнюється правовідношенням із поіменними суб'єктами, що виникає на основі реалізації органом виконавчої влади своїх прав, за його, як правило, ініціативою шляхом видання припису, що адресується конкретному громадянинові (введення особливо-режимних заходів у зв'язку із оголошенням надзвичайного стану); або виникає на Грунті реалізації громадянином своїх прав та свобод за власною ініціативою через звернення до органів виконавчої влади з проханням про допомогу.

Закріплені за громадянами права та свободи з юридичної точки зору можуть вважатися гарантованими та фактично реалізованими за наявності двох умов: по-перше, якщо у законі закріплюється такий правовий засіб, як можливість звертатися за допомогою до органів виконавчої влади; по-друге, якщо передбачається можливість громадянина звертатися із скаргою на дії та рішення органів виконавчої влади у випадку порушення останнім прав та свобод громадянина. Очевидно, що згадані суб'єктивні права різняться за своєю природою: перше реалізується у нормальному правовідношенні типу "посадова особа - громадянин", і навпаки, право звертатися до судових органів за захистом реалізується у конфліктному правовідношенні.

Зазначеним правовим зв'язкам характерні особливі взаємовідносини між його суб'єктами. Владною і водночас зобов'язаною стороною виступає орган виконавчої влади. Управомоченою стороною виступають громадяни, яким притаманна така правова властивість, як правосуб'єктність. В даному правовідношенні конкретним обов'язкам та правам посадової особи протистоять суб'єктивні права громадянина, який звертається з клопотанням про допомогу. Подібне клопотання, що здебільшого має вираз у формі заяви, зобов'язує компетентний орган прийняти її до розгляду, в установленому порядку прийняти рішення та повідомити про це громадянина.

У реальному житті відносини між посадовими особами та громадянином будуються не завжди за моделлю, передбаченою правовою нормою та можуть призводити до конфліктних ситуацій. Можна виділити два види таких конфліктних правовідносин: перше виникає у зв'язку із скоєнням громадянином правопорушення (адміністративного, дисциплінарного характеру), і держава бореться з такими правопорушеннями за власною ініціативою, не дочікуючись скарги від будь-якої сторони. Подібне правовідношення "вертикальне, що являє собою відношення влади та підкорення".

Друге поіменне за суб'єктами правовідношення "посадова особа - громадянин" виникає в результаті порушення першим суб'єктом прав та свобод останнього. Такий конфлікт набуває характеру адміністративно-правового конфлікту. Причому причини для адміністративних конфліктів бувають дуже різноманітні. Здебільшого вони виникають з вини посадових осіб, що зловживають владою. Не виключається така ситуація, що обумовлена конфліктом, колізією правових норм, що містяться у законі та підзаконному акті.

Адміністративний конфлікт виникає та розвивається у досліджуваному правовідношенні, яке є тривалим, і, як вже відзначалося, динамічним. Спочатку це правовідношення виступає як колізійне на підставі претензії громадянина на певне соціальне благо (допомога, підтримка, визнання прав, звільнення від обов'язків), яке посадова особа відмовляється визнати. До речі, така колізія може бути усунена за допомогою переговорного процесу. Правовідношення "посадова особа - громадянин" складається на цьому етапі поки що як відносини співробітництва, горизонтальні відносини.

Колізійне правовідношення "посадова особа- громадянин" трансформується у конфліктне, коли сторони не дійшли згоди і кожназ сторін продовжує протидіяти однаодній. Нарешті, громадянин приймає рішення шукати захисту у третьої сторони, яка зможе розібратися у конфлікті і прийняти по ньому справедливе рішення, будучи абсолютно уповноваженою на це. Правовідношення "посадова особа - громадянин" конфліктного типу є правоохоронним та вертикальним, що виражає нерівність суб'єктів. Хоча обидві сторони наділені правами, посадова особа має прерогативу прийняття таких односторонніх владних рішень по відношенню до громадянина, які мають предметний характер та пов'язані з матеріальними, організаційними, фінансовими та іншими соціальними благами. Такі діяння посадової особи є протиправними та незаконними, являють собою "адміністративну неправду" (Тарасов И.Т.), що є підставою для звернення громадянина за захистом до судового органу. Насамперед "адміністративна неправда" знаходить прояв у діях посадових осіб, які порушують суб'єктивні права громадян. За характером прояву ці дії можуть бути активними і мати вираз в актах, від яких посадова особа мала б утримуватися, або в результаті пасивної поведінки - в разі невиконання покладених на неї обов 'язків.

Адміністративна неправда знаходить прояв в діях посадових осіб, які порушують не тільки суб'єктивні права, але й справедливі законні інтереси громадян. Сутність суб'єктивного права полягає в гарантованій правом можливості не тільки вільно користуватися певним соціальним благом, але й вимагати, щоб органи управління сприяли їх у цьому. Це такі права, як права на освіту, отримання державної допомоги та ін. А законний інтерес - це також благо для конкретного громадянина, хоча прямо не закріплене законом, але у безперешкодному користуванні яким громадянин може спиратися на підтримку держави.

Такі посягання на права та свободи громадян з використанням службового становища становлять правопорушення осіб, які внаслідок наділених державою організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень знаходяться в особливому становищі по відношенню до держави, громадян, що знаходяться у підпорядкуванні або ж ні. З цих міркувань адміністративна неправда як сукупність дій чи бездіянь, що порушують суб'єктивні права громадян, можна віднести до посадових правопорушень, в яких відсутній склад злочину. В той же час "порушення посадовою особою суб'єктивного права, інтересів приватних осіб є порушенням об'єктивного закону".

За умов відмови зі сторони державних органів та посадових осіб стосовно прийняття віднесених до їх компетенції заходів з охорони, захисту та поновленню порушених прав, азвідси такі дії набувають протиправного характеру, що є підставою для звернення громадянина до суду. Наявність та забезпечуваність принципової можливості гарантує належне виконання іншими владними структурами їх обов'язків з захисту прав та свобод особистості, сприяє підвищенню рівня правової захищеності людини, забезпечує її свободу.

Використана література

ВІСНИК. Хмельницького інституту регіонального управління та права

Loading...

 
 

Цікаве