WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Українське право. Історичні етапи становлення - Реферат

Українське право. Історичні етапи становлення - Реферат

було ухвалено й уведено в чинність "Статут великого князівства Литовського" - дертий загальний кодекс для цілої Литовської держави. В Статуті було скондифіковано діюче право - як державне, публічне, так і приватне, матеріальне й процесуальне.З погляду системи й законодавчого матеріалу Статут перейняв багато норм давнього українського звичаєвого права та своєю системою в багатьох точках нагадував систему "Руської правди". В Статуті маються цілі низки артикулів, надзвичайно подібних змістом до норм "Руської правди". Судовий процес Статуту в своїй основі має норми Р. П. та звичаєве копне процесуальне право. Крім засад Р. П. та звичаєвого права, редактори Статуту скористалися й з інших правних джерел польського, німецького, чеського права. Цей перший, "старий" Статут був писаний і був чинним неповних 40 літ. Розвій державного та гро мадського життя висунув скоро потребу доповнення й змін, що й було зроблено в 1566 р. через видання 2-ї редакції Статуту, а в 1588 р.- 3-ї редакції, значно виправленої й доповненої. Всі три редакції Статуту було видано в "руській" мові.
Люблінська унія 1569 р., крім об'єднання Польщі й Литви в одну складну державу, привела до інкорпорації Польщею українських земель - Підляшшя, Волині, Київщини й частини Поділля. Але при цьому українським землям, крім Підляшшя, було визнано деяку автономію місцевого управління та залишено й надалі в чинності Литовський статут і руську мову,- як в адміністрації й суді, так і в центральних установах по справах українських земель. Виняток було зроблено для українських міст з Магдебурзьким правом, де було приписано вживати польську мову.
Видання Литовського статуту було завершенням законодавства Литовсько-Руської держави. В подальшому Польща поступово захоплює в свої руки керуючий провід в польсько-литовській унії, протягом XVII - XVIII ст. запроваджує польське право, а разом із "том і польську мову. Литовський статут, який лишився чинним на Українських землях і за цієї доби, був прийнятий українським вселенням як український національний кодекс та вважався за иаціональне українське право протягом усього часу чинності на Українських землях - аж до 40-х років XIX ст. Самоуправа Українських міст мала окреме право німецьке - Магдебурзьке, яке ИЗД впливом українського звичаєвого права було також до певної міри українізовано. За цей же період (XV - XVI ст.) назва на українських землях, що опинилися під владою Польщі, поступово на місце давнього українського права було заведено право польське. Козацька резолюція, що вибухнула на Україні в 1648 р. під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, принесла з собою багато кардинальних змін у царині як державного, так і приватного права. Революція звільнила з-під влади Польщі анексовані в 1569 р. українські землі (Київщину, Волинь та частину Поділля) та привела до відновлення на їх території, а також на території давніх князівств - Чернігівського й Переяславського, на лівому боці Дніпра - української національної держави під іменем "Війська Запорізького". Революція скасувала привілеї пануючого класу панів-шляхти, передала землю до розпорядження держави та посилила значення козацтва як пануючої верстви населення. Державний устрій Війська Запорізького базувався на принципах народоправства київської доби й наближався до республіканського устрою. Суверенна влада належала цілому народові, яку він безпосередньо здійснював на всенародному вічі - Генеральній Раді. Генеральна Рада здійснювала всі функції верховної влади: законодавчу, судову, адміністративну; вона ухвалювала закони й постанови, обирала гетьмана й козацьку старш ину, вирішувала питання війни й миру, укладала договори з чужими державами, мала право суду над гетьманом і старшиною й т. д. Влада гетьмана як виборного голови держави була обмежена ще під час чинності Генеральної Ради. Поза сесією Ради гетьман був повним "зверхнійшим владцею й господарем". При гетьмані існував дорадчий орган - Рада старшини й виконавчо-дорадчий - Генеральна старшина. Як бачимо, в устрої козацької держави містилося багато давніх принципів державного устрою Київської держави.
В адміністративному відношенні територія Війська Запорізького поділялася на полки й сотні з полковниками й сотниками на чолі. Міста з погляду управління поділялися на дві категорії: одні мали повну самоуправу на Магдебурзькому праві, другі - неповну, т. зв. ратушну. Всі адміністративні органи в державі були виборні. Значні зміни було проведено в судовому устрої. Скасування шляхетських | привілеїв потягло за собою припинення чинності польсько-шля- І хетських судів, натомість було заведено систему козацьких судів, які були в кожній адміністративній одиниці та знаходилися в такому зв'язку й залежності, як і адміністрація цих одиниць. Так, сільський суд був нижчим місцевим судом у селі й підлягав вищій інстанції - суду сотенному; сотенний суд був вищою інстанцією для сільського суду, першою інстанцією у справах, що виникали на території сотні, підлягав суду полковому; суд полковий був першою інстанцією для деяких справ, більш важливих, вищою інстанцією для сотенних судів полку й підлягав сам суду генеральному. Генеральний суд був найвищим судом держави; апеляція на генеральний суд ішла до гетьмана як верховного судді держави. У складі судової колегії кожного суду були представники всіх верств населення під проводом начальника відповідної адміністративної одиниці (сільського отамана сотника, полковника). Особливістю козацьких судів була значна Й активна участь у суді населення. Судочинство проводилося усно, д українській мові.
В царині права публічного, державного й адміністративного джерелами права були постанови Генеральної Ради, універсали гетьмана й полковників. Гетьманські універсали іноді містили й норми приватного права. В царині приватного права і в судочинстві були чинними ті ж самі кодекси, що й за литовської доби: Литовський статут 1588 р. та Магдебурзьке право в неофіційних збірниках. Як Статут, так і Магдебурзьке право настільки вже увійшли в життя українських земель, що вважалися за українське національне право. Поруч із цими кодексами діяло живе народне звичаєве право, яке за козацької держави придбало переважаючого значення, особливо в царині державного права, судового устрою та судочинства, а в царині карного права й процесу виявило значний вплив у бік пом'якшення суворих кар середньовічних збірників Магдебурзького права.
В 1654 р. гетьман Богдан Хмельницький склав із московським царем договір, на підставі якого Військо Запорізьке вступило у військовий союз з Москвою проти Польщі та прийняло протекторат московського царя, зберігаючи повну внутрішню автономію: верховне й місцеве управління, суд, військо, фінанси, монету, державні кордони.
Зміни політичних та соціально-економічних умов життя, що настали пізніше, та заборча політика московських царів і впливи московського державного устрою, права й соціальних
Loading...

 
 

Цікаве