WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Договори (контракти) про виробничу кооперацію - Реферат

Договори (контракти) про виробничу кооперацію - Реферат

Договори (контракти) про виробничу кооперацію

Відповідно до п.8 ст.3 Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції здійснюються у формах, що не заборонені законами України, в тому числі * С^/ без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України. Однією з таких форм здійснення іноземних інвестицій є договори (контракти) про виробничу кооперацію. Таке правило також передбачено розділом V вказаного закону. Проте ні в законодавстві, ні в юридичній літературі не визначене поняття такого договору істотні умови, місце договору (контракту) про виробничу кооперацію в системі інвестиційних договорів (контрактів).

Розділ V Закону України "Про режим іноземного інвестування" називається "Іноземні інвестиції на основі концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності". З цієї назви робимо висновок, що договори (контракти) про виробничу кооперацію - це самостійний вид договору поряд з іншими (концесійними договорами, договорами (контрактами) про спільне виробництво тощо). Проте з аналізу змісту ст.23, що входить в розділ V коментованого закону, доходимо до іншого висновку щодо місця договорів (контрактів) про виробничу кооперацію в системі інвестиційних договорів (контрактів). Так, відповідно до вказаної статті іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України. На нашу думку, ця норма дає підстави стверджувати, що договори (контракти) про виробничу кооперацію віднесені до такого класифікаційного типу як договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи. Звідси висновок: в законодавстві про інвестиційну діяльність закріплені різні позиції щодо місця договорів (контрактів) про виробничу кооперацію в системі договорів на здійснення інвестицій.

Укладення та виконання договорів (контрактів) про виробничу кооперацію регламентується національним законодавством і міжнародними договорами, укладеними за участю України. Так, 23 грудня 1993р. держави-учасниці СНД уклали Угоду про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць СНД. Крім того, Україна уклала з рядом країн СНД двосторонні угоди про виробничу кооперацію. Відповідно до ст.4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" до видів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належить виробнича кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності. В законодавстві України відсутнє визначення поняття виробнича кооперація. Зі змісту ст.2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" можна зробити висновок, що виробнича кооперація поряд з іншими видами кооперації (наукова, науково-технічна, науково-виробнича) належить до міжнародної кооперації.

При здійсненні виробничої кооперації в межах СНД застосовується досить складна структура договірних зв'язків. По-перше, уряди держав учасниць СНД, прагнучи забезпечити сприятливі умови для підтримання і взаємовигідного розвитку виробничої кооперації і прямих зв'язків між підприємствами та галузями в межах СНД, уклали Угоду про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць СНД (далі - Угода). Остання має міжнародно-правову природу та регулюється нормами міжнародного права. По-друге, відповідно до ст.4 Угоди держави-учасниці СНД зобов'язані укласти двосторонні міжурядові угоди про виробничу кооперацію. Дані угоди також є міжнародними. По-третє, відповідно до ст.4 Угоди договірні сторони зобов'язуються укладати галузеві та міжвідомчі угоди про виробничу кооперацію. Останні мають також міжнародно-правову природу. І по-четверте. Згідно зі ст.4 Угоди сторони визнають, що основною ланкою виробничої кооперації і прямих зв'язків є договори (контракти), які укладаються господарюючими суб'єктами на основі відповідних міжурядових, галузевих і міжвідомчих угод і до створення митного союзу є підставою для митних органів під час пропуску товарів, що поставляються по кооперації, через кордон.

У галузевих міжвідомчих угодах про виробничу кооперацію визначаються переліки підприємств та організацій, які беруть участь у кооперації і зберігають спеціалізацію виробництва продукції (надання послуг), номенклатуру та обсяги кооперованих поставок продукції (надання послуг). Суб'єкти господарювання, що не належать до сфери управління відповідних центральних органів виконавчої влади, подають пропозиції для включення їх до угод відповідним центральним органам виконавчої влади за профілем виробництва. Продукція (послуги), що поставляються за виробничою кооперацією згідно з переліками до міжурядових, міжвідомчих угод звільняється від обкладення ввізним, експортним митом, акцизним збором та іншими податками, якщо інше не передбачено укладеними угодами. Невключения підприємства до переліку підприємств, які беруть участь у виробничій кооперації, що визначається міжвідомчими угодами, не означає, що дане підприємство позбавлене права укладати договори (контракти) про виробничу кооперацію з іноземним контрагентом. Договори (контракти) про виробничу кооперацію можуть укладатися також і між українськими партнерами, адже згідно зі ст.4 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Проте учасники таких договорів не будуть користуватися пільгами, що надаються контрагентам за договорами (контрактами) про виробничу кооперацію, які укладені на підставі міжурядових та міжвідомчих угод держав - учасниць СНД.

В економічній та юридичній літературі1 розрізняють такі види договорів (контрактів) про виробничу кооперацію: договори про ліцензійну кооперацію; договори про виробництво продукції на замовлення; договори про розподіл виробництва (спеціалізація); договори про спільне виробництво; договори про поставку комплектного обладнання з наступною поставкою частини продукції по кооперації (компенсаційні угоди); договори про спільне проектування і будівництво промислових об'єктів.

Європейська економічна комісія ООН визначила критерієм для відмежування договору про ліцензійну кооперацію від звичайного ліцензійного договору принцип оплати: в звичайному ліцензійному договорі оплата здійснюється за принципом "ідеї за гроші" (ліцензійна винагорода виплачується в грошовій формі). Про кооперацію, на думку СЕК ООН, можна говорити лише тоді, коли оплатаздійснюється шляхом поставки товарів, виробів, виготовлених на основі ліцензії. На нашу думку за такої правової конструкції не можна говорити про виробничу кооперацію, адже до виробничого процесу залучена тільки одна сторона - ліцензіат. І такий договір опосередковує здійснення інвестицій у формі передачі майна з метою інвестиційної діяльності. Як вважає М.М Богуславський про виробничу кооперацію можна говорити лише тоді, коли виготовлені компоненти, частини виробів на основі ліцензії поставляються в країну ліцензіара для включення в склад кінцевої продукції.

Loading...

 
 

Цікаве