WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття цивільного права та його місце в системі права України - Реферат

Поняття цивільного права та його місце в системі права України - Реферат

Щодо місця цивільного права у правовій системі в науці розбіжностей не виникає. Воно однозначно визнається основною самостійною галуззю права, яка має свій предмет та метод правового регулювання. Це, однак, аж ніяк не означає, що цивільне право як галузь правової системи України позбавлене проблем. Вони існують, але стосуються вони в основному визначення кола регульованих цивільним правом відносин, змісту методу правового регулювання, співвідношення норм цивільного права з іншими галузевими та міжгалузевими системами (підсистемами). Продовжує залишатися невирішеною проблема співвідношення цивільного і сімейного права, оскільки в ході наукової дискусії висловлювалися аргументи як на користь визнання сімейного права складовою частиною цивільного права. Остання позиція могла б бути безспірною у разі прийняття нового сімейного законодавства складовою частиною нового ЦК України. Однак Верховною Радою України було прийнято 10.01.2002 p. самостійний Сімейний кодекс України. Ця обставина, однак, не може свідчити про відсутність у норм цивільного та сімейного права певної єдності у врегулюванні ними суспільних відносин. Принципи правового врегулювання сімейних відносин, особливо майнового характеру, багато в чому схожі з цивільно-правовими. Більше того, сімейні відносини в багатьох випадках вимагають субсидіарного застосування норм цивільного права.

Особливо актуальною в незалежній Україні є проблема приватного характеру цивільного права. Поділ усієї правової системи на публічне та приватне право багато в чому є умовним, оскільки в багатьох випадках відбувається процес взаємодії норм різних окремих систем.8 Незважаючи нате, що норми конституційного права є публічно-правовими, Конституція України закладає підвалини для усіх галузей права та інших підсистем, у тому числі і для цивільного права, оскільки вона виконує функцію "соціального служіння" всьому народу держави.9 Наприклад, у новій Конституції України у восьми статтях містяться норми стосовно права власності громадян, юридичних осіб, держави, територіальних громад. Відповідно ці норми знайшли своє відображення та розвиток в нормах інституту права власності нового Цивільного кодексу України. Для конституційного права, інших публічних підсистем характерна імперативність переважної частини норм. Для норм цивільного як приватного права характерні диспозитивність, спрямованість на забезпечення інтересу окремої особи тощо.

На думку Є.О.Харитонова і Н.О. Саніахметової, приватне право можна визначити як сукупність правил і норм, що стосуються визначення статусу і захисту інтересів окремих осіб, які не є фігурантами держави, не знаходяться у відносинах влади і підпорядкованості один одному, рівноправно і вільно встановлюють собі права і обов'язки у виникаючих за їх ініціативою відносинах.10 Таке визначення значною мірою об'єктивно відображає характеристику приватного права. У даному випадку автори виправдано прагнули розвинути відому цитату знаменитого римського юриста Ульпіана про те, що "публічним правом є те, що стосується становища римської держави, приватне - яке відноситься до блага окремих осіб". Однак у даному випадку наведена авторами характеристика не є вичерпною, оскільки зміст приватного права є надто складним і не завжди однорідним. Неоднозначним може виявитися для тлумачення термін "фігурант держави", адже під ним можна розуміти також державні та комунальні юридичні особи, інтереси яких як публічних утворень захищаються приватним правом нарівні з інтересами приватних осіб. Крім того, автори припустилися певної непослідовності, розглядаючи приватне право як сукупність правил і норм, а в іншому випадку цілком вірно стверджують, що право - категорія більш широка, ніж закон, яка охоплює всю сукупність загальнообов'язкових норм. У зв'язку з цим може постати питання - яку різницю автори вбачають між правилами і нормами.

Звичайно, будь-яке визначення приватного права може мати вразливі сторони. Тому головним завданням у вирішенні проблеми публічного і приватного права має бути виявлення найважливіших юридичних ознак, що слугують підставою для їх розмежування. В юридичній науці в основу цього розмежування закладається категорія інтересу. Вважається, якщо мова йдеться про державний інтерес, правове становище держави, її органів, про регулювання відносин, що мають суспільний інтерес, то це сфера публічного права, але коли йдеться про інтерес окремих приватних осіб, майнові відносини між ними, їх правове становище у зв'язку з цим, то це сфера приватного права Безумовно, категорія інтересу тут є надзвичайно важливою, але не є єдиною. Крім того, "суспільний інтерес" як правову категорію необхідно розуміти у даному випадку у вузькому значенні, адже потреба врегулювання майнових відносин між приватними особами також обумовлюється суспільним інтересом, функцією держави забезпечувати охорону прав і інтересів громадян, юридичних осіб. Очевидно, не менш важливими у вирішенні цієї проблеми можуть виявитися принципи, які закладаються в основу публічного та приватного права, засоби, які використовуються відповідною галуззю права чи іншою підсистемою у разі порушення прав та інтересів особи.

Реалізація ідей приватного права в законодавстві кожної країни відбувається по-різному. Насамперед вони були запозичені з римського приватного права. Становленню приватного права в розвинених європейських країнах сприяв бурхливий розвиток капіталістичної ринкової економіки. У цих умовах виникала гостра потреба обмежити втручання держави у економічні відносини, забезпечити недоторканість та непорушність приватної власності, збалансувати загальносуспільні та приватні інтереси. У Союзі РСР ці ідеї не одержали належного розвитку ні в юридичній науці, ні в правовій системі. І це зрозуміло, адже комуністична ідеологія, як правило, передбачала повне підпорядкування особистих інтересів суспільним. І лише після розпаду Союзу РСР в правових системах колишніх союзних республік, у тому числі і в Україні стали утверджуватися принципи приватного права у відповідних сферах суспільного життя. У цивільному праві ці принципи знайшли своє якнайяскравіше втілення.

Основною підставою визнання приватним цивільного права має слугувати закон, який є формою вираження права. На думку А.С.Довгерта, новий Цивільний кодекс має стати Кодексом приватного права, який, зокрема, охоплює все приватноправове поле, регулює усі без винятку майнові та особисті немайнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, є основним актом у системі всього цивільного законодавства.12 Однак таку оцінку новому ЦК України не варто розуміти надто категорично, адже в ньому міститься чимало правових норм, які містять ознаки публічного характеру, наприклад, норми, які регулюють відносини за участю громадян-споживачів. Тому дійсний зміст цивільного права, його правову природу та місце в системі українського права необхідно встановлювати через виявлення його предмету та методу правового регулювання суспільних відносин, притаманних цивільному праву, не обмежуючись концентрацією уваги на його приватноправовому характері.

Використана література

1 Тархов В.А. Гражданское право. Общая часть. - Чебоксары, 1997. - С. 7 - 17.

2 Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 4. - С. 443; Ленин В.И. Полн. собр. соч. - Т. 2. - С. 33 - 34.

3 Земельне право: Підручник/За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. -К., 2001. -С. 3.

4 Рясенцев В.А. Семейное право. - М., 1967. - С. 9.

5 Предпринимательское право Украины. Учебник / Под ред. РБ.Шишки. - Харьков, 2001. - С. 57.

6 Щербина B.C. Господарське право України. - К., 1999. - С. 28.

7 Хозяйственное право / Под ред. Мамутова В.К. - К., 2002. - С. 9-33.

8 Скакун О.Ф., Пушкін О.А. Правова система України: час нових звершень // Правова система України: теорія і практика. –К., 1999. - С 36.

9 Конституційне право України. - К., 1999. - С 13.

10 Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право. - К., 2001. - С. 5.

11 Підопригора О.А. Римське приватне право. - К., 2001. - С. 16; Цивільне право України. Частина перша. - Харків, 2000. - С 3.

12 Довгерт А.С. Проблеми кодифікації цивільного (приватного) права в Україні // Українське право. -1998. -Число 1. - С 40.

Loading...

 
 

Цікаве