WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття цивільного права та його місце в системі права України - Реферат

Поняття цивільного права та його місце в системі права України - Реферат

Поняття цивільного права та його місце в системі права України

Встановлення змісту будь-якої галузі права неможливе без виявлення її, насамперед, загальнотеоретичних засад. Юридичною наукою сформульовано вчення про існування та функціонування права в межах відповідної системи права, що складається у кожній державі з тими чи іншими особливостями. Впродовж багатьох десятиліть правова система України в силу загальновідомих історичних обставин формувалася в межах правової системи Російської імперії, Радянського Союзу. І лише останні десять років в незалежній і демократичній Україні започатковано активне створення нового правового поля, яке повинно відповідати загальновизнаним світовим стандартам, побудованим на пріоритеті загальнолюдських демократичних цінностей, непорушності права приватної власності. Водночас формування правової системи незалежної України, юридичної науки перебуває під впливом багатовікового досвіду світової цивілізації та позитивного досвіду нормотворчості та правової науки радянського періоду.

При визначенні поняття права взагалі та цивільного права зокрема, обов'язково необхідно враховувати, що термін "право" вживається в багатьох значеннях, наприклад, в соціальному, філософському, побутовому, юридичному. Однак і юридичне його значення в юриспруденції може бути багатоаспектним. Так, загальновизнаним і практично значимим є поділ права на об'єктивне і суб'єктивне. В юридичній науці з приводу визначень об'єктивного і суб'єктивного права висловлювалося багато різноманітних думок, в основу побудови яких покладено, як правило, правову норму. Відповідно в узагальненому вигляді юридичною наукою об'єктивне право визначається як певна "сукупність", "система" встановлених державою загальнообов'язкових правових норм (правил поведінки), виконання яких забезпечується державно-примусовими засобами. Близькими до наведеного визначення є погляди класиків марксизму-ленінізму, які право розглядали як волю пануючого класу, виражену в законі. Тим самим, на їх думку, право має класовий характер. Примат класового характеру права якраз багато в чому і призвів до підміни закону революційною правосвідомістю, нехтування приватними інтересами тощо. Сучасне право України позбавляється таких перегинів і будується на засадах громадянського суспільства, в якому однаковою мірою охороняються як публічні інтереси, так і приватні.

На відміну від об'єктивного права, суб'єктивне право є відповідна міра поведінки учасників правовідносин, встановлена і дозволена тією чи іншою правовою нормою. Тобто у даному випадку мається на увазі конкретне право індивідуалізованого суб'єкта. Тому завжди суб'єктивне право обумовлене об'єктивним правом, дія якого породжує суб'єктивне право в учасників правовідносин і водночас захищає його у разі порушення іншими особами.

Всі існуючі в державі правові норми в цілому утворюють відповідну глобальну правову систему, конструкція якої побудована у певному порядку та за певними принципами, напрацьованими юридичною наукою. Одним з визначальних положень теорії права на сучасному етапі став висновок про поділ усієї правової системи України, як і в зарубіжних країнах з високо розвинутою ринковою економікою, на публічне і приватне право. В свою чергу публічне і приватне право, регулюючи певну однорідну чи відносно однорідну категорію суспільних відносин, ділиться на відповідні підсистеми, які одержали назву - галузі права.

Публічними галузями права, зокрема, вважаються конституційне, адміністративне, кримінальне, фінансове право, приватними - цивільне, трудове. Наведений перелік самостійних галузей права не є вичерпним і остаточним. В межах єдиної системи права держави формуються і інші відносно цілісні підсистеми, наприклад, земельне право, екологічне право, природоресурсове право, сімейне право, житлове право, господарське право, податкове право. Однак такі підсистемні утворення не визнаються беззастережно самостійними галузями права, їх місце в системі права досить часто змінюється залежно від значення цих підсистем на тому чи іншому етапі розвитку держави, від ступеня законодавчої урегульованості відносин, що входить в сферу впливу відповідної підсистеми.

Визначальною підставою поділу системи права на галузі слугує предмет правового регулювання суспільних відносин, які є неоднорідними, а певні їх групи мають спільні ознаки. Саме наявність у відповідної категорії об'єктивноіснуючих відносин спільних ознак дає підстави для формування галузі права. На цей процес можуть впливати і суб'єктивні фактори, наприклад ступінь розвитку науки, адже представники того чи іншого наукового напрямку прагнуть обґрунтувати існування певної сукупності правових норм, що є предметом їх досліджень, у формі самостійної галузі права. Так, "провідною" галуззю права визнається в юридичній літературі земельне право.3 Самостійною галуззю права визнається представниками сімейно-правової науки сімейне право.4 Нині спостерігається тенденція до обґрунтування визнання галуззю права підприємницького права, хоч частина юристів вважає цю позицію передчасною.5 Можливі також випадки ліквідації галузі права. Так, у зв'язку з переходом України до засад ринкової економіки відбулася ліквідація колгоспів, а відтак відпали підстави в існуванні колгоспного права.

Так чи інакше щодо визнання галуззю права багатьох правових підсистем в науці не досягнуто єдності. Наявність труднощів у вирішенні даної проблеми створила передумови для зародження так званих комплексних галузей права. Так, ще в радянський період у юридичній науці поширилася думка про можливість існування поряд з основними профілюючими (традиційними) галузями права (державне, адміністративне, цивільне право), процесуальними галузями права (цивільне процесуальне право, кримінальне процесуальне право) та спеціальними галузями права (трудове право, земельне право, фінансове право) так званих комплексних галузей права, які мають ознаки вторинних утворень у правовій системі (банківське, податкове, житлове право та ін.) і створюються для спеціалізованого регулювання певних відносин на основі вже існуючих галузевих правових систем і можуть не мати свого самостійного методу правового регулювання. Очевидно метою утворення таких вторинних правових підсистем є внесення раціональності та підвищення ефективності у правове регулювання неоднорідних суспільних відносин, які виникають у конкретній сфері виробничої чи іншої діяльності. Такою комплексною галуззю окремі автори вважають господарське право, яке, на їх думку, Ґрунтується на нормах цивільного, адміністративного, фінансового та інших галузей права.6 Така точка зору, безумовно, має право на існування, незважаючи навіть на те, що вона дещо не враховує того, що будь-яка загальновизнана самостійна галузь права містить у своєму складі норми, які регулюють не властиві їй суспільні відносини. За таких обставин можна було б дійти висновку про відсутність в правовій системі взагалі самостійних галузей права.

Однак переважна частина представників господарського права прагнуть обґрунтувати притаманність йому усіх ознак самостійної галузі та самостійного предмету правового регулювання. На думку В.К.Мамутова, предметом господарського права як самостійної галузі права є "господарська діяльність", а ключовим методом господарсько-правового регулювання є рівне підпорядкування всіх суб'єктів господарювання суспільному господарському порядку, який певною мірою інтегрує в собі кілька методів, сформульованих російськими вченими господарниками (метод обов'язкових приписів, метод автономних рішень, метод рекомендації).7 Висловлена думка лише на перший погляд виглядає привабливою, а при ґрунтовному аналізі запропонований ключовий метод є мало прийнятним і надто розпливчатим. Справа в тому, що усі суб'єкти правовідносин, а не лише суб'єкти господарювання мають рівною мірою підпорядковуватися так званому "суспільному господарському порядку". Крім того, не може мати чітко окреслених юридичних меж "господарська діяльність" як предмет господарського права, якою в принципі можуть займатися і не суб'єкти господарювання і яка далеко не завжди регулюється нормами господарського права.

Тому нам уявляється більш прийнятною позиція про визнання вторинних комплексних правових підсистем, що регулюють певну категорію різнорідних суспільних відносин у спеціальній сфері діяльності, комплексними (змішаними) підгалузями права або комплексним міжгалузевим правом.

Особливе місце в правовій системі займає процесуальне право, метою якого є забезпечення реалізації норм матеріального права (цивільного, земельного, кримінального тощо). Воно покликане забезпечити функціонування матеріальних галузей права. Однак це не перешкоджає визнанню цивільного процесуального права, кримінального процесуального права самостійною галуззю права, оскільки їх норми регулюють цілком однорідні відносини, що виникають у разі звернення особи (фізичної, юридичної) до суду.

Loading...

 
 

Цікаве