WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Інститут імунітету свідків у кримінально процесуальному законодавстві - Реферат

Інститут імунітету свідків у кримінально процесуальному законодавстві - Реферат

У кримінальному процесі, як і в будь-якій іншій сфері правового регулювання, один суб'єкт (посадова особа або громадянин) може реалізувати власні права лише в тому разі, якщо другий суб'єкт має відповідні зобов'язання. Свідок може реалізувати право на відмову від дачі показань, якщо слідчий (особа, яка проводить дізнання, суддя) роз'яснить йому це право і забезпечить можливість його здійснення. "Навряд чи потрібно доводити, що процесуальні права особи поза відповідних обов'язків компетентних органів держави (посадових осіб по їх роз'ясненню і реальному забезпеченню перетворюється на пусту декларацію" .

З приводу застосування ст. 63 Конституції України Пленум Верховного Суду України свого часу роз'яснив: "Пропонуючи підсудному дати пояснення щодо пред'явленого обвинувачення та відомих йому обставин справи, суд має одночасно роз'яснити йому, а також його дружині чи близькому родичу зміст ст. 63 Конституції. Якщо під час проведення дізнання чи попереднього слідства підозрюваному, обвинуваченому, його дружині чи близькому родичу цього не було роз'яснено, показання зазначених осіб повинні визнаватися судом одержаними з порушенням закону, що має наслідком недопустимість їх використання як засобів доказування" . Можна говорити про те, що в цьому разі передбачається так звана "санкция ничтожности", тобто при невиконанні або при неналежному виконанні обов'язків слідчим, а також іншим суб'єктом, який проводив відповідну слідчу дію, її результати не мають правового значення.

З цього приводу заслуговує на увагу така законодавча новела. Законом України від 21 че17вня 2001 р. "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України" ст. 69 КПК України було доповнено ч. 4 наступного змісту: "Дізнавач, слідчий, прокурор і суд перед допитом осіб, зазначених у частинах 1 і 2 цієї статті, зобов'язані роз'яснити їм право відмовитись давати показання, про що зазначається в протоколі допиту чи в протоколі судового засідання". Більш детально положення ст. 69 КПК України будуть проаналізовані нижче, в цьому аспекті вважаємо за доцільне зауважити таке. Права і обов'язки свідка не обмежуються лише тими, що закріплені в ст. 69 КПК України, і всі вони повинні бути роз'яснені йому перед допитом (а також при провадженні інших слідчих дій), тому підхід, при якому виокремлюється саме право на імунітет, на нашу думку, є дещо непослідовним і може спричинити певні непорозуміння в практиці правозастосування. На даний момент проаналізувати з достатньою повнотою практику реалізації цієї правової норми не уявляється можливим, оскільки з моменту її введення пройшло мало часу, але непослідовність законодавця очевидна вже зараз і при розробці проекту нового КПК України потрібно враховувати вищенаведене.

Сам факт відмови свідка давати показання, якщо він скористався наданим йому законом імунітетом, не може розглядатися як доказ вини особи або вважатися обставиною, що обтяжує її відповідальність, бути юридичною підставою підозрювати таку особу. Н. Гаспарян зауважує, що непоодинокими є випадки, коли деякі суди, а також слідчо-прокурорські працівники порушуючи вимоги закону продовжують розцінювати відмову допитуваного від дачі показань проти себе як визнання своєї вини, бажання ухилитися в такий спосіб від кримінальної відповідальності, одну з підстав для обрання запобіжним заходом арешту, обставину, що обтяжує покарання. При роз'ясненні відповідних положень Конституції допускаються різноманітні форми залякування допитуваного стосовно настання для нього несприятливих наслідків у випадку відмови від дачі показань . На цю обставину слід звернути увагу тому, що з'являються публікації, в яких обґрунтовуються дещо відмінні тези. Наприклад, В. Смирнов, розглядаючи питання роз'яснення свідку права відмовитися давати показання, пише: "Важливо лише, з одного боку, однозначно вказати на кримінальну протиправність фактів, про які не зобов'язаний свідчити допитуваний, а з іншого - означити своє морально-психологічне право підозрювати свідка, якщо він умовчить про що-небудь або відмовиться свідчити" .

Цілком можлива ситуація, за якої свідок намагатиметься ухилитися від дачі показань, тобто від виконання покладеного на нього кримінально-процесуальним законом обов'язку, посилаючись при цьому на наданий йому імунітет, коли в дійсності він не має на це права (наприклад, він насправді не є близьким родичем або членом сім'ї особи, стосовно якої повинен дати показання). Мотиви такої поведінки можуть бути різними, але суті справи це не змінює.

В літературі висловлена пропозиція законодавчо передбачити винесення окремого рішення органом дізнання, слідства чи судом з цього приводу і оформлення його у вигляді спеціальної постанови (ухвали) . На нашу думку, така процедура вирішення цього питання є занадто громіздкою. В даній ситуації слідчий повинен в доступній формі роз'яснити особі, що така її поведінка розглядається як спроба ухилитися від дачі показань і є кримінально караним діянням (ст. 385 КК України), її правові наслідки і, якщо свідок наполягає на своєму, зробити про це відмітку в протоколі допиту.

У разі, якщо слідчий не може однозначно вирішити, обґрунтована відмова свідка чи ні, через брак належної інформації він повинен відкласти допит і встановити наявність чи відсутність відповідних обставин. Обов'язок доводити, що відмова свідка давати показання внаслідок імунітету є безпідставною і неправомірною, покладається на слідчого (орган дізнання, прокурора, суд). Слід ще раз наголосити на тому, що безпідставна відмова свідка давати показання є злочином.

Відповідно до ч. 2 ст. 68, ч. 1 ст. 167 КПК України, свідок може бути допитаний як про факти, що стосуються відповідної кримінальної справи, так і про особу підозрюваного або обвинуваченого та потерпілого, обставини, що характеризують їх, про його взаємовідносини з цими особами. Постає питання: чи має право свідок відмовитися повідомити певні відомості внаслідок наданого йому імунітету стосовно особи підозрюваного або обвинуваченого та потерпілого, якщо вони є близькими родичами або членами сім'ї допитуваного? Вирішення цього питання пов'язане з наступним питанням: чи повинен свідок мотивувати яким-небудь чином свою відмову давати показання в силу ч. 1 ст. 63 Конституції України?

Вважаємо, що потреби мотивувати своє рішення не існує, однак якщо свідок вирішив скористатися цим правом, він повинен вказати на обставини, які підтверджують можливість скористатися згаданим правом, як то: факт перебування у родинних (сімейних) стосунках з особою, щодо якої йому запропоновано давати показання, або вказати на те, що поставлені питання стосуються саме його поведінки. Відповідно, свідок має право відмовитися внаслідок імунітету давати будь-які характеристики своїм близьким родичам та членам сім'ї.

Використана література

1. Офіційний вісник України. – 2001. –№. 25. – Cm. 1142.

2. Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9.

3. Гаспарян Н. Праву не свидетельствовать против себя нужны дополнительние гарантии // Российская юстиция. - 2000. –№12.– С. 34-35.

4. Порский П.Ф., Кокорев Л.Д., Котов Д.П. Судебная зтика: Некоторьіе проблеми нравственних начал советского уголовного процессаВоронеж: Изд-во Ворнежс. ун-та, 1973. 272 с.

5. Порский П.Ф., Кокорев Л.Д., Злькинд П.С. Проблеми доказательств в советском уголовном процессе. Воронеж;: Изд-во Воронежск. ун-та, 1978. - 304 с.

6. Даев В.П. Иммунитети в уголовно-процессуальной деятельности // Правоведение. -1992. -МЗ.-С. 48-52.

7. Карнеева Л.М., Кертзс И. Проблеми свидетельского иммунитета // Советское государство и право. -1986. № 6.–С. 58-62.

8. Кинпис Н.М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве. - М.: Юристь, 1995. - 128 с.

9. Конев В., Промов К, Николайченко В. Свидетельский иммунитет в уголовном судопроизводстве // Рос. юстиция. - 1997. –№9. -С. 48-50.

10. Кримінальний процес України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю.М.Прошевий, Т.М.Мірошніченко, Ю.В.Хоматов та ін.; За ред. Ю.М.Прошевого та В.М.Хотенця. Харків: Право, 2000. – 496 с.

11. Михеєнко М.М., Михайленко А.Р. Об особенностяхразвития УПК УССР//Проблеми правоведения. -К, 1987. -Bun. 48. -С. 98-105.

12. Москалькова Т.Н. Зтика уголовно-процессуального доказивания (Стадия предварительного расследования). - М.: СПАРК, 1996. - 125 с.

13. Омельяненко П. Питання захисту конституційних прав людини у кримінальному судочинстві України.// Право України. - 1997. –№3. –С. 18-19.

14. Омельяненко П.М. Проблеми захисту конституційних прав людини в кримінальному судочинстві // Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства: Збірник наукових праць. - Київ: Інститут законодавства Верховної Ради України. - 1997. - Bun. 2.С 207-219.

15. Руднев В.И. Иммунитети в уголовном судопроизводстве: Дис. ...канд. юрид. наук. -М., 1997.-212 с.

16. Сибільова Н.В. Допустимість доказів у радянському кримінальному процесі. - К: НМКВО, 1991.-64 с.

17. Смирнов Д Предели свидетельского иммунитета // Законносте - 1998. -№ 2. - С.32.

18. Стахівський С. Проблеми імунітету свідків у кримінально-процесуальному законодавстві//Право України. - 1996. -№ 9. - С.71-72.

Loading...

 
 

Цікаве