WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Допустимість використання науково технічних засобів у кримінальному процесі - Реферат

Допустимість використання науково технічних засобів у кримінальному процесі - Реферат

Допустимість використання науково технічних засобів у кримінальному процесі

Центральним питанням кримінального судочинства виступає процес доказування. Пов'язано це з тим, що встановлення істини в процесі розслідуваннякримінальних справ здійснюється шляхом доказування обставин, сукупність яких складає предмет дослідження по конкретній справі.

Процес доказування включає в себе збирання, дослідження та оцінку доказів. При цьому успіх доказування визначається вмінням слідчого виявити докази по конкретній кримінальній справі. Однак, одного лише вміння слідчого як суб'єкта кримінально-процесуальної діяльності є, безумовно, недостатньо. Для ефективної реалізації завдань, що стоять перед ним, слідчий має можливість використовувати науково-технічні засоби. Застосування науково-технічних засобів спрямоване на виконання завдань по виявленню, фіксації, вилучення та вивчення фактичних даних, що можуть бути використані як докази у кримінальному судочинстві.

В зв'язку з цим постає закономірне питання про те, чи може бути залучений у кримінальний процес будь-який науково-технічний засіб. Відповідь на це можлива лише одна - безумовно, що ні. Для того щоб визначити, які саме науково-технічні засоби можуть бути використані у кримінальному судочинстві, а які не можуть, необхідно визначити комплекс вимог, що їм повинні відповідати перші з них. Сукупність таких вимог можливо об'єднати у єдиному комплексному понятті допустимості.

Науково-теоретичну категорію допустимості застосування науково-технічних засобів у кримінальному процесі необхідно відрізняти від категорії допустимості доказів.

Результатом застосування науково-технічних засобів в кримінальному судочинстві виступають дані, які є відомостями про факти. Ці дані перенесені на технічний засіб фіксації і втілюються таким чином у певному матеріальному носії. Відносно результатів використання науково-технічних засобів, таким носієм виступає документ джерело доказів. Як вже було зазначено, одним з елементів процесу доказування виступає оцінка доказів. В відповідності до положень сучасної кримінально-процесуальної науки об'єктом оцінки є як докази, так і їх процесуальні джерела.

Оцінка доказів як відомостей про факти здійснюється за критеріями їх достовірності, належності, достатності і, що є важливим для нас, - допустимості. Під останньою розуміється законність джерел, умов і способів їх одержання. Сучасна наука під змістом оцінки процесуальних джерел доказів, в нашому випадку результатів застосування науково-технічних засобів, розуміє встановлення допустимості їх використання у справі і повноти відображених у них відомостей.

Таке розуміння питання підводить до висновку про те, що поняття допустимості використання науково-технічних засобів у кримінальному процесі і поняття допустимості доказів є взаємопов'язаними, але не тотожними, тому що до складу категорії допустимості застосування науково-технічних засобів входять не тільки вимоги правового, але й безумовно вимоги технічного, організаційного, економічного і наукового характеру.

Однак єдиної точки зору в розумінні поняття допустимості використання науково-технічних засобів у науці кримінального процесу досі не існує. Лише відносно визначення основних елементів поняття у наукових працях науки кримінального процесу склались певні підходи.

Так, професор В.Г. Гончаренко вказує, що в слідчій роботі можуть використовуватись лише науково обґрунтовані засоби і методи, які пройшли необхідну практичну перевірку. Такі науково-технічні засоби можливо використовувати лише за умови дотримання принципу законності, їх використання повинно в повній мірі відповідати загальновизнаним в суспільстві правилам моралі і етики, бути доцільними взагалі, а також доцільним в конкретних умовах проведення тієї чи іншої слідчої дії.

Дане визначення поняття допустимості застосування науково-технічних засобів -кримінальному процесі доповнює Ф.К. Діденко, який зазначає, що під час роз слідування злочинів і розгляду кримінальних справ у суді допустимо використовувати лише засоби і методи пізнання, які наділені властивостями наукової спроможності, забезпечують отримання достовірних результатів, відповідають вимогам закону, не принижують честь і гідність громадян, які беруть участь у кримінальному судочинстві, не створюють небезпеки для їх життя і здоров'я, не обмежують в правах учасників процесу, в тому числі і обвинуваченого. Крім того, використання таких науково-технічних засобів не повинно призводити до змін речових доказів, які вивчаються.

Схожої точки зору дотримується і Н.А. Селіванов, який зазначає, що допустимість застосування технічного засобу в процесі розслідування залежить від наукової обґрунтованості засобу і визначається можливістю забезпечити точність його використання.

Щодо визначення такого критерію допустимості використання науково-технічних засобів у кримінальному процесі, як наявності результату застосування науково-технічних засобів, то при виконанні слідчих дій повинні залучатись засоби і методи, які дадуть очевидний результат, що буде зрозумілий всім учасникам такої слідчої дії.

Крім того, до складу категорії допустимості використання науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві пропонується ввести вимоги суто технічного характеру, наприклад, вимога, що ці засоби повинні бути універсальними і портативними. Безумовно, з поняттям допустимості пов'язані вимоги процесуального закріплення факту застосування науково-технічних засобів у протоколах слідчих дій.

Щодо останньої вимоги, то її дотримання є обов'язковим в плані визнання за результатом використання науково-технічного засобу місця джерела доказової інформації. Тобто така вимога стосується результату, а не самого факту застосування науково-технічного засобу у кримінально-процесуальній діяльності. З точки зору визнання допустимості використання науково-технічного засобу ця вимога не є елементом поняття допустимості застосування науково-технічних засобів.

Не менш цікавою є точка зору, за якою як передумови допустимості науково-технічних засобів в розслідуванні розглядаються вимоги ефективності, економічності, безпечності.

За даним визначенням допустимості поряд з вимогами законності та безпечності, які є суто правовими, поставлено вимоги ефективності і економічності, які є критеріями суто технічного характеру. Отже, необхідно погодитись з точкою зору, що застосування науково-технічних засобів, крім загальних принципів кримінального процесу, в межах якого повинна здійснюватись вся діяльність по розслідуванні злочинів, обмежена рядом спеціальних умов, які покладені в основу розробки, впровадження і використання науково-технічних засобів.

Іншими словами, це є такі умови, що відображають основні показники техніки як вже діючої і введеної в експлуатацію, так і такої, яка тільки проходить етап експериментальних перевірок або вводиться в експлуатацію.

Такими основними показниками техніки виступають наступні категорії: продуктивність, надійність, довговічність, економічність, ергономічність та вимога екологічної безпечності.

Можна зробити висновок, що поняття "допустимості використання науково-технічного засобу у кримінальному процесі" є категорією комплексною, в якій в органічній єдності поєднано кримінально-процесуальні, технічні і суто наукові вимоги. Іншими словами, правильне з'ясування природи допустимості застосування науково-технічних засобів в кримінальному судочинстві вимагає її комплексного дослідження з позицій різних наук. Повну уяву про це поняття можливо отримати лише за умови розгляду її в процесуальному та техніко-науковому аспектах.

Це розуміння природи досліджуваного поняття надає можливості виділити його окремі складові елементи (аспекти):

В межах правового (кримінально-процесуального) аспекту допустимим визнається науково-технічний засіб, який:

1. Застосовується зі спеціальною метою, що полягає в сприянні виконань завдань кримінального судочинства.

2. Застосовується лише спеціально уповноваженими особами.

3. Можливість застосування яких прямо передбачена у законі, або закону не потирічить.

4. Не протирічить етичним, моральним нормам, принципові гуманізму та демократизму права, не пригнічує честь і гідність осіб, щодо яких він використаний.

Loading...

 
 

Цікаве