WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Органи дізнання збройних сил України та інших військових формувань сучасні аспекти їх діяльності - Реферат

Органи дізнання збройних сил України та інших військових формувань сучасні аспекти їх діяльності - Реферат

У Збройних Силах, Прикордонних військах та інших військових формуваннях з давнього часу встановлений порядок, згідно якому органи дізнання розслідують не тільки злочини, але й надзвичайні події (нещасні випадки, самогубства та т. і.), в той час як, наприклад, органи міліції в подібних випадках, якщо вони не викликають сумнівів, обмежуються перевіркою і відмовляють у порушенні кримінальної справи. Враховуючи специфіку проходження служби у військових формуваннях, подібна практика уявляється обґрунтованою та доцільною, так як розслідування, яке чітко регламентоване нормами КПК, забезпечує повне і достовірне з'ясування усіх обставин загибелі військовослужбовця.

Оскільки викладені положення характеризують специфіку дізнання у Збройних Силах, Прикордонних військах, інших військових формуваннях, ми вважаємо, що вони повинні бути відображені у визначенні його поняття, яке необхідно викласти так:

Під дізнанням у Збройних Силах, Прикордонних військах та інших військових формуваннях України розуміють розслідування злочинів, які вчинили військовослужбовці і військовозобов'язані під час проходження ними зборів, обставин їх загибелі, а також розслідування злочинів, які скоїли робітники і службовці, їх загибелі у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини, що проводиться призначеним офіцером-дізнавачем на підставі постанови командира військової частини, з'єднання чи начальника військової установи, а також прокурора, у порядку, що визначається КПК України.

В літературі також немає єдиного визначення поняття "орган дізнання". В. Г. Журавльов пише, що згідно з Інструкцією 1961 року органом дізнання Радянської Армії і Військово-Морського Флоту, органами дізнання у Збройних Силах є командири військових частин, з'єднань, командири кораблів 1, 2, 3 рангів, командири дивізіонів кораблів 4 рангу і начальники військових установ, а також начальники та військові коменданти гарнізонів.

В. М. Абрамін органами дізнання називає тільки командирів військових частин, з'єднань, начальників військових установ.

А. І. Берзін називає органами дізнання командирів військових частин, з'єднань, начальників військових установ і закладів, начальників та військових комендантів гарнізонів.

В науково-практичному коментарі КПК УРСР 1974 року видання роз'яснюється, що орган дізнання - це установа на чолі з начальником2 яка має право проводити дізнання або вказана у законі (ст. 101 КПК) посадова особа.

В коментарі до ст. 101 науково-практичного коментаря КПК України 1997 року видання, на відміну від приведених вище визначень вказано, що дізнання - це форма попереднього розслідування кримінальних справ, яка передує попередньому слідству. Воно відрізняється від останнього за суб'єктами та строками проведення, але здійснюється в тих же самих процесуальних формах. Компетенція перелічених у ст. 101 органів дізнання визначається за змістом їх основних функцій. У цьому коментарі стисло характеризуються органи дізнання, що входять в структуру органів МВД, СБУ та інші.

У відношенні органів дізнання у Збройних Силах та інших військових формуваннях тут лише оговорено в загальних рисах, що у військових частинах командир призначає дізнавачів з числа найбільш підготовлених офіцерів. Крім того підкреслено, що "поряд з органами дізнання в законі говориться про особу, яка проводить дізнання. Це особа, яка безпосередньо проводить розслідування у формі дізнання. Таке право мають керівники відповідних органів. Разом з тим, вони можуть доручати провадження дізнання своїм підлеглим, які займають визначене службове становище. Коло таких осіб визначається відомчими актами".

В п. 1 Інструкції про проведення дізнання у Збройних Силах України, що затверджена Наказом Міністра оборони України 28 серпня 1995 року № 235 (Наказ ПВУ від 12 травня 1996 року № 217) вказано, що у відповідності із ст. 101 КПК органами дізнання у Збройних Силах України є командири військових частин, з'єднань і начальники військових установ. Із викладеного видно, що в наведених літературних джерелах та відомчих актах відсутнє загальновизнане визначення органів дізнання. Відсутність в кримінально-процесуальному праві єдиного поняття дізнання, як одної з форм досудового слідства та наявність в процесуальній літературі різних за змістом визначень термінів "орган дізнання", особливо у Збройних Силах, Прикордонних військах та інших військових формуваннях, породжує на практиці невизначеність з питань їх організаційної структури, розмежування процесуальних функцій командирів і начальників як органів дізнання з одного боку та призначених ними офіцерів-дізнавачів з другого боку, що негативно впливає на їх діяльність, як один із засобів укріплення військової дисципліни та виховання особового складу; не сприяє ефективному здійсненню покладених на ці органи завдань з розкриття злочинів та встановлення осіб, які їх вчинили.

Підводячи підсумок, на підставі аналізу нормативних актів літературних джерел та узагальнення практики, можна так викласти загальне поняття органів дізнання: це передбачені в ст. 101 КПК України відомчі органи, а також службові особи військових та інших спеціальних формувань, які наділені функціями в рамках своєї компетенції здійснювати кримінально-процесуальну діяльність, що спрямована на розкриття та попередження правопорушень, які посягають на встановлений порядок або сферу державних інтересів, а також права та інтереси громадян.

Згідно із запропонованим визначенням органами дізнання в Збройних Силах, інших військових формуваннях України є командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ – у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені робітниками і службовцями цих формувань у зв'язку з виконанням службових обов'язків або у розташуванні частини, з'єднання, установи.

Використана література

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. -К: Феміна, 1996. - 64с.

2. Збірник. Закони України (Офіційне видання) т.2, 3. -Київ: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996.

3. Воєнний знциклопедический словарь. /Пред. Гл. ред. комиссии Н. В. Огарков. - М.: Воениздат, 1983. - 863 с.

4. Дознание в Вооруженньїх Силах СССР. Пособие для органое дознания и дознаеателей. Подред. А.Н. Полева. - М.: Воениздат, 1965. -192 с.

5. Зданович А. Забьітое дело подполковника Гримма // Независимое военное обозрение. -1998. - N 6. -C. 1 - 8.

6. Інструкція про проведення дізнання у Збройних Силах України: Зате, наказом Міністра оборони України від 28. 08. 95. - N 235. - 36 с.

7. Кашин. О военной юстиции // Офицерская жизнь. - 1906. - №12.

8. Міхєєнко М. М., Шибіко В. П, Дубинський А. Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997р. //Відп. редактори В. Ф. Бойко, В. Г. Гончаренко. -К.: Юрінком Інтер, 1997. - 624 с.

9. Николайчик В. М. СІЛА: Полицейский контроль за обществом. - М.: Наука, 1987. -192 с.

10. Основи советского воєнного законодательства: Учебник. Под общ. ред. С. С. Максимова. - М.: Воениздат, 1978. - 312 с.

11. Предупреждение правонарушений в Вооруженніх Силах СССР / Архангельский Ю. Ф., Батуринский В. Д., Белявский В. Г. и dp. - М..ВПА, 1972. - 318 с.

12. Советский знциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров. - 2-е изд. - М.: Советская знциклопедия, 1982. - 1600 с.

13. Справочник по законодательству для офицеров Советской Армии и Флота - М.: Воениздат, 1977. 743 с.

14. Справочник по законодательству для офицеров Советской Армии и Военно-Морского Флота. М.: Воениздат, 1988. - 435с.

15. Строгович М. С У головний процесе: Учебник. - М.: Изд. МЮ СССР, 1946. -496 с.

16. Темко Г. Дисципліною військо міцніє//Військо України, 1997. - № 12. - с. 12 - 14.

17. Голковий словарь русекого язика. / Под ред. Д. Н. Ушакова. - МОГИЗ, 1935. т. 1.

18. Устав у головного судопроизводства. Изд. 6 испр. идополн. - С-Пб. - 1913.

19. Уголовно-процессуальний кодекс УССР. Научно-практический комментарий. /Альперт С А., Бажанов М. И, Битій С В. и др. - К.: Политиздат Украйни, 1974. - 542 с.

20. Уилшер А. М. У головний процесе: Пер. с англ. - М.: Изд. Иностр. JIumepamypu, 1947. - 500 с.

21. Фойнщкий ИЯ. Курс уголовного судопроизводства, т. 2, - СПб, 1910. - 496 с.


 
 

Цікаве

Загрузка...