WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Органи дізнання збройних сил України та інших військових формувань сучасні аспекти їх діяльності - Реферат

Органи дізнання збройних сил України та інших військових формувань сучасні аспекти їх діяльності - Реферат

Важливо відмітити, що у кримінальному процесі США, Англії та інших держав дізнання і тепер розповсюджено як діяльність непроцесуальна, тобто така, що не має нормативно-процесуальної форми і юридичного значення під час розгляду кримінальних справ судом. Органи дізнання, якими є апарат поліції та інші уповноважені органи, за законодавством не наділені правом провадження процесуальних слідчих дій (допити, обшуки, виїмки і т.п.) і результати дізнання (розпитування, негласне спостереження, донесення повідомлювачів і ін.) не мають сили доказів у суді. Наприклад, в англійському кримінальному процесі матеріали дізнання взагалі не подають до суду, але ними користується сам обвинувач.

Між тим, фактично, роль дізнання в багатьох країнах більша, чим це відзначено в законодавстві. Наявність розвинутого поліцейського апарату, що має таємних агентів і повідомлювачів та оснащеного новітніми науково-технічними засобами "інформаційного нагляду" за громадянами сприяє тому, що цей апарат в дійсності здійснює розслідування різних злочинів. Та обставина, що по діючому законодавству дізнання не має легального судово-доказового значення, в практиці компенсується, з одного боку тим, що застосування поліцією спеціальних технічних засобів фіксації за подіями та діями осіб, що знаходяться під наглядом (дані електронного спостереження і підслуховування розмов, відеозапис і ін.) набуло значення доказів, а з другого боку - стають можливими допити агентів поліції у якості свідків, покази яких під присягою про відомі їм по справі факти, визначаються судами як докази.

Збільшення питомої ваги дізнання в кримінальному процесі різних держав можна пояснити непов'язаністю його нормативно-процесуальними формами і тим, що воно у такому вигляді, в порівнянні з досудовим слідством, являє собою більш простий і зручний засіб виявлення правопорушень та підготовки матеріалів для обвинувача-прокурора, щоб він міг вирішити питання про підстави порушення кримінального переслідування особи судовими органами; "суть цього положення, - відмічав М.С. Строгович, - полягає у тому, що оскільки дізнання не зв'язано процесуальними формами, особа, що притягується до відповідальності, не має під час дізнання ніяких процесуальних прав для захисту проти обвинувачення". На відміну від кримінального процесу дореволюційної Росії і різних його систем теперішніх капіталістичних країн, важливою особливістю дізнання у сучасному кримінальному процесі України є те, що воно нормативно врегульовано в КПК як одна з форм процесуальної діяльності, поряд з досудовим слідством, та початковий етап розслідування, на якому фіксуються сліди злочину і здійснюються невідкладні слідчі дії з метою розкриття злочину та виявлення злочинця. Досудове слідство є наступним основним етапом розслідування кримінальної справи, завданням якого є повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин злочину, збирання та перевірка доказів, з тим, щоб при наявності достатніх даних про скоєне суспільно-небезпечне діяння та винуватість обвинуваченого стали можливими віддання його до суду і судовий розгляд.

Називаючи розслідування досудовим, КПК України тим самим визначає його співвідношення з основною частиною судового розгляду справи - слідством судовим, оскільки тільки на тих доказах, що були досліджені у цій стадії процесу, суд приймає рішення по справі (ч.2 ст. 323 КПК).

Між дізнанням та досудовим слідством, як двома формами процесуальної діяльності, є тісний зв'язок по їх завданням та врегульованою КПК процедурою їх здійснення: досудове слідство, що проводиться слідчими прокуратури, слідчими органів внутрішніх справ, слідчими органів безпеки та слідчими податкової міліції (ст.102 КПК) як основна форма, а також підлегла її форма - дізнання, яке проводиться органами дізнання, вказаними в ст.101 КПК, а фактично призначеною начальником даного органу особою (наприклад, оперуповноваженим кримінального розшуку, офіцером-дізнавачем в Збройних Силах і Прикордонних військах та ін.), з затвердженням начальником важливіших процесуальних рішень по справі (про проведення обшуку та виїмки, вибрання міри запобігання і ін.). Фактичні дані, що одержані при розслідуванні в кожній із вказаних форм, можуть використовуватись при вирішенні справи судом.

Згідно з діючим КПК України досудове слідство проводиться по усіх категоріях кримінальних справ за виключенням тих, що перераховані у ст.ст.27, 111, 425 КПК. Тому усі кримінальні справи, які порушив та почав розслідувати орган дізнання, після провадження слідчих дій, що забезпечують встановлення обставин події і особи, діями якої вона викликана, для закінчення розслідування направляється через прокурора слідчому згідно з предметною і територіальною підслідністю (ст.ст. 112, 116 КПК).

Важливо помітити, що ст.104 КПК України визначає різний порядок направлення органом дізнання справи слідчому в залежності від тяжкості злочину. У справах про нетяжкі злочини орган дізнання проводить такий обсяг оперативно-розшукових та слідчих дій, які забезпечують встановлення особи, що скоїла конкретне діяння. Після цього орган дізнання дотримуючись строків, що передбачені ч.І ст.108 КПК, складає постанову про передачу справи слідчому, яку передає прокурору для затвердження. Прокурор зобов'язаний перевірити чи є у справі докази того, що особа, яка скоїла злочин встановлена. При відсутності таких доказів, прокурор повертає справу органу дізнання. У справах про тяжкі злочини орган дізнання зобов'язаний передати справу у десятиденний строк з моменту порушення, навіть коли не встановлена особа, яка вчинила злочин, що розслідується, продовжуючи в цих випадках виконувати оперативно-розшукові заходи до його встановлення та виявлення місця знаходження.

Згідно із ст. 101 КПК у зоні діяльності Прикордонних військ України функціонують три органи дізнання: 1) командири військових частин, з'єднань і начальники військових установ; 2) органи прикордонної охорони в особі оперативно-розшукових органів; 3) органи безпеки в особі військової контррозвідки. При цьому тільки два перших види органів входять в структуру Прикордонних військ України.

Орган (від грецької Orqanon - знаряддя, інструмент) - установа чи посадова особа, яка виконує визначені завдання у тій чи іншій області суспільного життя (наприклад, орган дізнання).

Органи дізнання в особі командирів військових частин, з'єднань і начальників військових установ здійснюють свою діяльність не тільки у Прикордонних військах, але й в Збройних Силах, Внутрішніх військах та інших військових формуваннях, що створені у відповідності з законодавством України. В цьому випадку вони входять в структуру тих чи інших військ або військових формувань. Цей вид органів дізнання функціонально діє згідно до норм КПК та Інструкції про проведення дізнання у Збройних Силах України у всіх військах і військових формуваннях, а тому їх можна назвати загальновійськовими органами дізнання.

Саме діяльності органів дізнання в особі командирів військових частин, з'єднань і начальників військових установ присвячена ця праця.

Специфіка даних органів дізнання полягає у тому, що розслідування кримінальних справ є для них лише додатковою функцією, яка сприяє здійсненню основних завдань військових формувань, в яких вони функціонують. Для командирів військових частин, з'єднань, начальників військових установ основною функцією є командування, військове управління і забезпечення дотримання дисципліни та уставних вимог. Право розслідувати злочини - це лише один із засобів, застосовуючи який командування одержує можливість оперативно та рішуче запобігати правопорушенням, що вчиненні у сфері основної діяльності і віднесені до їх компетенції, межі якої визначені в п. З ст. 101 КПК, - у справах про всі злочини, що скоєні підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, які скоєні робітниками і службовцями Збройних Сил України (інших військових формувань) у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини, з'єднання, установи. Дія Інструкції розповсюджується на усі війська (в тому числі Прикордонні), військові формування, вона конкретизує організаційні основи та форми діяльності вказаних органів дізнання.

Особливість організаційно-правових основ діяльності вказаних органів дізнання полягає у тому, що загальний порядок здійснення розслідування кримінальних справ визначає КПК, а організаційні правила побудови цих органів врегульовані Інструкцією про проведення дізнання у Збройних Силах України. Вона, наприклад, визначає права і обов'язки командира як органу дізнання, порядок призначення дізнавачів та здійснення ними своїх повноважень. Від інших ці органи дізнання відрізняються тим, що свою діяльність вони здійснюють періодично, по мірі необхідності, за умови виявлення правопорушень, розслідування яких віднесено до їх компетенції; а також тим, що командири, начальники та призначені ними дізнавачі, як правило, не мають юридичної освіти і спеціальної професійної підготовки у цій області. У Збройних Силах традиційно затвердилась думка, що органи дізнання діють "на громадських засадах".

Loading...

 
 

Цікаве