WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сільськогосподарські виробничі кооперативи в АПК і правове регулювання їх діяльності - Реферат

Сільськогосподарські виробничі кооперативи в АПК і правове регулювання їх діяльності - Реферат

Сільськогосподарські виробничі кооперативи в АПК і правове регулювання їх діяльності

В процесі здійснення аграрної та земельної реформ в Україні, головним завданням їх є реструктуризація сільськогосподарського виробництва, створення ефективного господаря на основі різних правових форм власності і господарювання, тобто недержавних сільськогосподарських підприємств. Згідно чинного законодавства України, під поняттям "недержавне сільськогосподарське підприємство" розуміються суб'єкти підприємництва, створені на базі колгоспів, а також шляхом приватизації радгоспів .

Згідно з Указом Президента України від 03.12.1999р. "Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектору економіки", основою забезпечення аграрної реформи є також формування нових суб'єктів аграрного підприємництва, які створюються на базі колективних сільськогосподарських підприємств. До таких нових правових форм господарювання даний Указ відносить сільськогосподарські кооперативи як виробничого, так і обслуговуючого характеру.

Практика розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні і за кордоном свідчить, що саме кооператив, метою якого є обслуговувати основну діяльність членів сільськогосподарських кооперативів, може забезпечити економічний зв'язок між приватним сільськогосподарським товаровиробником і ринком.

У відповідності до Указу Президента від 03.12.1999 р. створенню сільськогосподарських кооперативів сприяв процес ліквідації або реорганізації сільськогосподарських колективних підприємств у зв'язку з паюванням майна та землі.

До прийняття нового законодавчого акту "Про сільськогосподарську кооперацію" на Україні правова діяльність сільськогосподарських кооперативів, їх права спільної власності на майно і землю визначались наступними нормативно-правовими актами: Законом України "Про власність" і Земельним кодексом України . Також в процесі створення та регулювання діяльності кооперативів до 17 липня 1997 р. (прийняття Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію") використовувався Закон СРСР "Про кооперацію" , який був прийнятий Верховною Радою СРСР 26.05.1988 р. Застосування цього акту відповідало Постанові Верховної Ради України від 12.09.1991 4. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" з питань, не врегульованих законами України, за умови, що вони не суперечать Конституції України та іншим законодавчим актам України.

Проте, слід зауважити, що на Україні ще мало монографічних досліджень з основних засад застосування кооперативного права на практиці, а також недостатньо здійснюється популяризація кооперативів в книгах, статтях і інших засобах масової інформації, що призвело до низького рівня правових знань з цієї важливої і поширеної галузі права у сфері суспільних аграрних правовідносин, особливо керівниками і спеціалістами виконавчої влади, в тому числі агропромислового комплексу України.

Перший в Україні підручник в галузі науки кооперативного права виданий в 1998 р. за редакцією члена-кореспондента НАН України В.І. Семчика "Кооперативне право". Інших підручників або монографій на Україні фактично не видавалось.

Самий факт прийняття нового Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" свідчить про позитивне ставлення держави до кооперативної форми здійснення сільськогосподарського виробництва. Але на превеликий жаль ця форма господарювання на практиці часто порівнюється деякими державними службовцями всіх рівнів з колишніми колективними сільськогосподарськими підприємствами, що не сприяє позитивному ставленню до таких виробничих сільськогосподарських кооперативів та їх розвитку.

Цей факт пояснюється тим, що тривалий період існування колективних господарств (колгоспів до 1992 p., а після - колективних сільськогосподарських підприємств до 1 квітня 2000 р.) мав негативні сторони. Колгоспи і колективні сільськогосподарські підприємства були позаконкурентними монопольними формами організації колективної праці, в їх діяльності не враховувались ознаки кооперативності, в зв'язку з чим вони перетворились в одержавлену структуру.

З прийняттям Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" активізувалось створення обслуговуючих і виробничих сільськогосподарських кооперативів та їх об'єднань.

У зв'язку з недосконалістю окремих норм Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", Верховною Радою України 2 листопада 2000р. прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" . В цих змінах визначено термін "сільськогосподарський виробничий кооператив". Відмічено, що це юридична особа, яка утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі його членів у процесі виробництва.

Вперше на законодавчому рівні визначено, що слід розуміти під поняттям "сільськогосподарський товаровиробник", що це фізична або юридична особа, незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий дохід, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50% загальної суми валового доходу. Слід підкреслити, що це обмеження не поширюється на осіб, які мають особисті підсобні господарства.

Позитивним в новому Законі України від 02.11.2000р. є те, що законодавець не передбачає, що засновниками виробничого сільськогосподарського кооперативу можуть

бути юридичні особи. Тоді як членами обслуговуючого кооперативу можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, при умові якщо вони визнають статут і дотримуються його вимог, формують відповідні фонди та беруть участь у діяльності кооперативу.

Вперше в названому законі визначено, що виробничі сільськогосподарські кооперативи реалізовують свою продукцію за цінами, що встановлюються самостійно або визначаються на договірних умовах.

Законодавець вніс доповнення в цей закон, яким передбачив обов'язковість реквізитів у статуті сільськогосподарського кооперативу: найменування і місцезнаходження кооперативу. Обов'язково в статуті передбачається: предмет і мета діяльності, порядок вступу до кооперативу і виходу з нього, визначення розміру, внесення вступного внеску та паю, вказується склад засновників кооперативу, права і обов'язки його членів, органи управління, порядок їх формування і компетенцію, форми трудової участі та оплати праці членів. Визначаються в статуті форми господарської участі членів в обслуговуючих кооперативах, розподіл доходів, співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї, вказуються умови і порядок реорганізації і ліквідації сільськогосподарського кооперативу. В статут можуть включатися й інші правові положення, пов'язані з особливостями діяльності кооперативу, при умові, що ці положення не суперечать чинному законодавству України.

Змінами до Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" також передбачено нову правову норму про те, що правління кооперативу обирається при умові, що до складу кооперативу входить не менш як 10 членів, терміном на три роки. Відмічено, що голову кооперативу правління може обирати із свого складу терміном також на три роки. Конкретні функції голови кооперативу та порядок його обрання загальними зборами чи правлінням, а також його відкликання обов'язково визначаються статутом кооперативу.

Цим законом визначено, що в статуті також мають бути зазначені терміни і умови отримання майнового паю в сільськогосподарському виробничому кооперативі особою, яка виходить з його членів. Такий термін для отримання цього паю визначений у два роки. Закон набрав юридичної сили з 30.11.2000р. - з дня його офіційного опублікування. Ним було зобов'язано сільськогосподарські кооперативи та їх об'єднання привести свої статути та установчі договори до вимог згаданого законодавчого акту. Проте в новому законодавчому акті є окремі недоліки. Не врегульовано цим законом конкретно питання про асоційоване членство і участь таких членів у сфері внутрігосподарського управління кооперативом лише з правом дорадчого голосу, не зважаючи на те, що більшість таких асоційованих членів своєю працею та належними майновими і земельними паями сприяли діяльності кооперативів. Також не врегульовані внутрішньо-кооперативні управлінські відносини та відносини внутрішньо-кооперативної підпорядкованості тощо.

На нашу думку Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17.07.1997 р. із наступними змінами від 02.11.2000 p., як єдиний законодавчий акт, дійсно створює певні можливості відновлення на Україні справжнього аграрного кооперативного руху.

Правовому забезпеченню діяльності і створенню сільськогосподарських кооперативів сприяло би розроблення та прийняття Міністерством агропромислової політики за дорученням Кабінету Міністрів України Примірного статуту або Типового статуту про сільськогосподарську кооперацію. В Україні в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств створено понад 3,3 тис. сільськогосподарських виробничих кооперативів, їх частка у нових приватних сільськогосподарських формуваннях становить 25% . Якщо станом на 1 квітня 2001 p., у відповідності до Указу Президента України від 03.12.1999р., в Хмельницькій області із 763 колективних сільськогосподарських підприємств було реформовано 738, в тому числі створено 276 сільськогосподарських виробничих кооперативів, або 37%, то на 1 серпня 2001р. цих агроформувань нового правового типу залишилось лише 125 (кооперативів), що складає лише 17% від усіх нових агроформувань області. Отже, на сьогодні в області спостерігається тенденція щодо зменшення виробничих сільськогосподарських кооперативів. Значну кількість сільськогосподарських виробничих кооперативів, як нову недержавну форму власності, перетворено в інші нові агроформування недержавної форми власності через багаточисельність засновників та членів і складністю здійснення ними керівництва.

Слід підкреслити, що колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств в більшості регіонів України не випадково обирають цю нову правову і прогресивну кооперативну форму господарювання.

Керівники багатьох обласних, районних та місцевих структур, а також керівники, які очолюють сільськогосподарські виробничі кооперативи, вбачають майбутнє в існуванні великих і міцних сільськогосподарських кооперативів, які інтегровано пов'язані з переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції .

Значна частина селян через свою недостатню правову обізнаність з особливостями можливого розпорядження належними їм землями і майновими паями, "обрали" ті форми господарювання, які їм нав'язувались керівниками колективних сільськогосподарських підприємств або спеціалістами сільського господарства обласної, районної ланок, а в окремих випадках і центральним аграрним органом держави.

Як відмічають науковці, практики-організатори сільськогосподарських виробничих кооперативів, такі кооперативи є також приватними підприємствами. Виникає питання: в які інші приватні підприємства необхідно реорганізувати кооперативи? Тут мається на увазі господарські товариства або приватно-орендні підприємства.

Loading...

 
 

Цікаве