WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Укладення трудового договору контракту при вступі громадян на державну службу - Реферат

Укладення трудового договору контракту при вступі громадян на державну службу - Реферат

2. Норма про фактичний допуск до роботи, передбачена ст.24 КЗпП України не повинна поширюватися на державних службовців.

Необхідно вказати, що деякі науковці притримуються протилежної точки зору. Так, на думку Є. Холодової "державні службовці є суб'єктами трудового права, а тому прийняття їх на державну службу можливе шляхом фактичного допуску до роботи. Єдиною підставою виникнення трудового правовідношення на державній службі є трудовий договір, який може бути укладений як шляхом підписання двостороннього документу (письмового трудового договору), так і шляхом фактичного допуску до роботи (виконанню трудових обов'язків). З моменту підписання трудового договору, аналогічно як із моменту виконання службових обов'язків громадянин вважається таким, що перебуває на державній службі в якості найманого працівника (державного службовця) та має трудові права, надані йому трудовим законодавством" [29,8]. Між тим, ми не можемо з такою позицією погодитися.

По-перше: трудові правовідносини, як було зазначено вище, виникають на підставі фактичного складу. Всі юридичні факти, які входять до такого фактичного складу, мають бути обов'язково належним чином юридично здійснені. У зв'язку з цим, приміром, В.Б. Ісаков зазначає, що "до фактичного складу, мають бути введені не тільки юридичні факти, що становлять підставу виникнення тих чи інших правовідносин, а й відповідні умови, без яких ці групи і види правовідносин виникнути не можуть" [30,128]. До таких "відповідних умов" автор відносить процедурно-процесуальні факти, які виступають складовими елементами тих чи інших юридичних фактів. Так, відсутність належним чином оформленого документу, приміром, трудового договору, означає відсутність необхідної умови, тільки при наявності якої, можливе виникнення трудового правовідношення.

По-друге: норма про фактичний допуск працівника до роботи діє лише у певних випадках [31].

І по-третє: оскільки, у даному випадку, мова йде про державних службовців, а саме працівників, які наділяються владно-розпорядчими та консультативно-дорадчими повноваженнями, діють від імені держави, керують людьми та управляють суспільними процесами, впливають на політику державотворення, то фактичний допуск їх до роботи без видання наказу, без укладення трудового договору, на нашу думку, здійснюватися не повинен.

У зв'язку з цим, до укладення трудового договору державний службовець не має права вступати у будь-які правовідносини, як уповноважена посадова особа, представник державного органу. В іншому випадку, незрозуміло, хто буде нести відповідальність за неправомірні дії такої особи ?

Так, на нашу думку, відповідальність за дотримання порядку оформлення вступу на державну службу слід покладати на посадову особу, у компетенції якої знаходилося укладення трудового договору та видання відповідного наказу.

3. Наступною особливістю трудового договору з державним службовцем є його зміст. Необхідно вказати, що в зміст трудового договору (контракту) включаються взаємні права та обов'язки сторін договору, які встановлюються як на рівні законодавства, так і на рівні індивідуальної угоди. Останні у літературі з трудового права поділяються на обов'язкові та факультативні [32,83].

Так, до обов'язкових умов трудового договору (контракту) з державним службовцем відносяться наступні: умова про місце роботи (конкретний орган державної служби та структурний підрозділ), про трудову функцію (професія, спеціальність, посада, кваліфікація), умова про строк роботи та про оплату праці.

Умова про місце роботи - це вказівка на той орган, в якому має проходити державну службу громадянин. У трудовому договорі також необхідно вказати конкретний структурний підрозділ державного органу, у якому безпосередньо буде працювати державний службовець (відділ, управління, комітет), оскільки в державних органах існує певна функціональна спеціалізація структурних підрозділів. Умова про трудову функцію визначається з урахуванням кваліфікації, посади та спеціальності. Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну службу" посада – це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Таким чином, мова йде про коло прав та обов'язків, які необхідно виконувати державному службовцю за тією чи іншою посадою. Загальний перелік прав державного службовця міститься у ст. 11 Закону, а перелік загальних обов'язків у ст. 10 Закону. Необхідно вказати, що у трудовому договорі (контракті) дані права та обов'язки можуть бути конкретизовані. Також перелік прав та обов'язків державного службовця по конкретній посаді в органі державної служби визначається професійно-кваліфікаційними характеристиками посад державних службовців та посадовими інструкціями [33]. Необхідно також вказати, що поняття посада в органі державної служби не є тотожною поняттю спеціальність. Так, спеціальність характеризують як вид або рід трудової діяльності, що вимагає спеціальних знань і навичок, набутих в процесі спеціальної освіти чи практичного досвіду. Посада, як вже було зазначено вище, передбачає межі компетенції державного службовця, тобто, коло його прав, обов'язків та відповідальність. Класифікацію посад державної служби, категорій і рангів державних службовців було введено Законом України "Про державну службу". Це було зроблено, передусім, в інтересах формування штатного розкладу державних органів і розробки посадових інструкцій. Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи. Черговий ранг присвоюється за умови, якщо посадова особа успішно відпрацювала на займаній посаді не менш як 2 роки. За виконання особливо відповідальних завдань посадовій особі може бути присвоєно черговий ранг достроково у межах відповідної категорії посад.

Наступною умовою трудового договору (контракту), є угода про строк роботи. До останнього входить час, з якого працівник розпочинає виконання повноважень за посадою та термін дії трудового договору (контракту). Обчислення строків дії трудового договору (контракту) здійснюється, відповідно до ст.241-1 КЗпП України. Угода про розмір заробітної плати також є обов'язковою умовою трудового договору (контракту). Необхідно сказати, що оплата праці державних службовців визначається в нормативному порядку і відповідно до ст.1 Закону України "Про державну службу" виплачується з державного бюджету.

До додаткових умов трудового договору (контракту) відносяться: випробування при прийнятті на роботу (ст. 18 Закону); умова про переїзд працівника в іншу місцевість (ст. 120 КЗпП України); умова про виплату компенсації за використання власного транспорту, режим роботи та відпочинку тощо. Слід також зауважити, що сторони, укладаючи трудовий договір (контракт) повинні дотримуватися вимог ст.9 КЗпП України, яка встановлює, що трудовий договір (контракт) не може містити умови, які погіршують становище працівника, порівняно з чинним законодавством України.

Останнім часом у науковій літературі гостро дискутується питання з приводу того, чи можливо при укладенні трудового договору (контракту) передбачати умови, які певним чином, погіршують становище працівника, але за рахунок цього погіршення, даному працівнику надаються більші пільги, ніж передбачені чинним законодавством [34,10-12]. Дане питання, підняте в літературі, є досить актуальним і потребує ґрунтовного наукового опрацювання. Певні кроки в цьому напрямку вже мають місце. Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні по справі щодо офіційного тлумачення частини 3 ст.21 КЗпП України підкреслив, що "незважаючи на ці та інші застереження, які містяться в КЗпП та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладення ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися не вигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання трудового договору тощо", на підставі цього зробив висновок про те, що сфера застосування контракту під час оформлення трудових відносин не може бути безмежною. З урахуванням цього, необхідно підтримати думку О. Лавриненко, який доцільно вказує, що у даному випадку, необхідно зосередити увагу на "розробці конкретного правового механізму "балансування" правового статусу працівника", в іншому випадку, як виявити те "співвідношення, що дало б можливість порівняти, компенсується чи не компенсується ущемлення прав працівника наданням йому додаткових пільг і переваг" [35,10].

Loading...

 
 

Цікаве