WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Судовий порядок захисту прав військовослужбовців при притягненні їх до матеріальної відповідальності за шкоду - Реферат

Судовий порядок захисту прав військовослужбовців при притягненні їх до матеріальної відповідальності за шкоду - Реферат

Дискусійним залишається позиція законодавця щодо утримання грошового стягнення з військовослужбовця, який оскаржує наказ командира (начальника) військової частини про притягнення до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі (ст. 24 Положення 1995 року). Відповідно до змісту цієї норми суму стягнення можна повернути лише після скасування наказу про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності. У відповідності з чинним цивільним процесуальним законодавством одним із наслідків подання скарги до суду у справах, які виникають з адміністративно-правових відносин, які включають в себе і відносини по оскарженню дій та рішень командирів (начальників) військових частин про притягнення військовослужбовців є зупинення виконання оскаржуваного управлінського акту. Тобто, у випадку подання військовослужбовцем скарги до суду, не пізніше наступного дня, суд, який прийняв скаргу повинен повідомити про зупинення грошового стягнення. Вказана позиція повинна бути поширена і на випадки дисциплінарного оскарження наказу про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі. Вона є доцільнішою та дозволяє більшою мірою захистити права військовослужбовця.

У випадку, коли військовослужбовець, крім оскарження законності наказу командира (начальника) військової частини про притягнення його до матеріальної відповідальності, ставить вимоги про відшкодування йому матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, заподіяної неправомірною військовою управлінською діяльністю, такі справи розглядаються військовими судами за загальними правилами позовного провадження.

За результатами судового розгляду скарги військовослужбовця суд постановляє рішення. При встановленні обґрунтованості скарги військовий суд визнає наказ командира (начальника) військової частини про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі неправомірним і зобов'язує відповідний орган військового управління - командира (начальника) військової частини скасувати його та повернути стягнені грошові суми, оскільки стягнення, як правило, відбувається до звернення військовослужбовця за захистом порушеного права до суду (абз. 2 ст. 24 Положення 1995 року). Якщо ж наказ командира (начальника) військової частини про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності відповідає вимогам законності та обґрунтованості, не порушує права та свободи військовослужбовця, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги (стаття 2487 ЦПК України).

Рішення суду по скарзі військовослужбовця на неправомірний наказ командира (начальника) військової частини надсилається не пізніше десяти днів після набрання ним законної сили командиру (начальнику) військової частини, який видав його для виконання (стаття 248 Цивільного процесуального кодексу України). У разі невиконання судового рішення по даній справі, суд має право накласти на винну особу штраф у розмірі від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення) , а його сплата не звільняє командира (начальника) військової частини від обов'язку виконати передбачені судовим рішенням дії.

Тому, враховуючи норми Конституції України та чинного законодавства, необхідним є внесення змін і доповнень до Положення 1995 року шляхом закріплення норми про можливість оскарження наказу командира (начальника військової частини) про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності як вищому за підлеглістю командиру (начальнику), так і до суду (абз. З ст.23 Положення 1995 року) та про зупинення утримання грошового стягнення з військовослужбовця, який оскаржує наказ (абз. 2 ст.24 Положення 1995 року), оскільки закріплення всебічної можливості захисту прав військовослужбовців, зокрема у майновій сфері, дозволяє, з однієї сторони, захистити їх права, а з другої – забезпечити реалізацію одного з принципів притягнення до юридичної відповідальності – його законності.

Однак, внесення змін і доповнень та приведення діючого Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі від 23 червня 1995 року у відповідність з Конституцією України не зможе докорінно змінити правосвідомості військовослужбовців. За результатами опитування, проведеного серед офіцерів Прикордонних військ України, загальний рівень правосвідомості військовослужбовців не сприяє утвердженню засад правової держави, зміцненню законності і правопорядку у військових формуваннях. Так, 25% опитаних військовослужбовців вважають, що захищати свої права в судовому порядку не потрібно, а 4% опитаних вагалися із відповіддю. Тобто, майже третина офіцерського складу негативно поставилася до ймовірності захисту своїх прав у суді, що пов'язано з певною недовірою до судової влади.

Використана література

1. Архів військової колегії Верховного Суду України. Ухвала військової колегії Верховного Суду України від 21 липня 1998 року. Справа № 7. - 38п. - 98.

2. Дисциплінарний статут Збройних Сил України, зате. Законом України від 24 березня 1999 року //Військові статути Збройних Сил України. - К: Воєнне видавництво "Варта", 1999. - С. 209-249.

3. Закон України від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" //Відомості Верховної Ради України. - 1992. -№15. -Cm. 190.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Кодекси України. У 2-х томах /Відп. ред. Ф.Г.Бурчак. -К: Ін Юре, 1997. - Том 1. - С.359-501.

5. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996року. -К: Українська правнича фундація, 1996. - 127 с.

6. Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі від 23 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995. -№25. -Cm. 193.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1998. -№ 8. - С.49-56.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 грудня 1997 року № 13 "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян" // Бюлетень законодавства і юридичної практики України – 1997. –№ 9-10. – С.352-358.

9. Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі за конституційним, зверненням громадянки Дзюби Галини Павлівни про офіційне тлумачення частини другої статті 55 Конституції та статті 248 Цивільного процесуального кодексу України//Право України. - 1998. -№1. -СІ26.

10. Цивільний процесуальний кодекс України // Кодекси України. У 3-х книгах / Відп. ред. В.Ф.Бойко. -К: Юрінком-Інтер, 1997. -Книга 2. - С.269-438.

Loading...

 
 

Цікаве