WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Судове провадження у справах про відшкодування шкоди заподіяної військовослужбовцю у сфері - Реферат

Судове провадження у справах про відшкодування шкоди заподіяної військовослужбовцю у сфері - Реферат

Судове провадження у справах про відшкодування шкоди заподіяної військовослужбовцю у сфері

військового управління

Конституція України гарантує кожному право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56) . Ці конституційні норми знайшли своє відображення у чинному Цивільному кодексі (надалі - ЦК) Української РСР (стаття 443) , а також у проекті нового ЦК України (стаття 1224) .

Наявність такого інституту зумовлена тим, що неправомірною публічною управлінською діяльністю можуть не тільки порушуватися суб'єктивні права громадян та юридичних осіб, але й може завдаватися майнова і моральна шкода. Встановлене законом право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб (п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4) .

Військовослужбовцям в Україні гарантується вся повнота політичних, економічних, соціальних і культурних прав та свобод. Тому вони мають аналогічне право на відшкодування їм, завданої неправомірною діяльністю органів військового управління (військових посадових осіб), майнової, матеріальної та моральної шкоди. Згідно із статтею 17 Закону України від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться за загальними правилами . На це вказує і стаття 15 Закону України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", яка встановлює, що поновлення службових, пенсійних, житлових, інших особистих і майнових прав та відшкодування іншої шкоди, завданої військовослужбовцю здійснюється у загальному порядку .

Особливість справ про відшкодування завданої шкоди військовослужбовцю у сфері військового управління полягає у тому, що у даному випадку виникають складні за своєю природою правовідносини. Оспорення незаконних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів публічно-управлінської діяльності носить адміністративно-правовий характер (наявний так званий адміністративний спір, або спір про право адміністративне). І такі справи розглядаються судами України в порядку провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин. Спори ж, пов'язані із відшкодуванням завданої шкоди, є, за своєю суттю, цивільно-правовими і розглядаються у позовному провадженні. Поза як у теорії цивільного процесуального права існують різні підходи щодо природи обох цих проваджень, може складатися декілька варіантів вирішення: військовослужбовець звертається спочатку з оскарженням неправомірної військової управлінської діяльності, а потім звертається до суду у порядку позовного провадження про відшкодування майнової та моральної шкоди. В іншому випадку - може бути одночасно пред'явлено вимоги про визнання рішення, дії чи бездіяльності управлінського органу або посадової особи неправомірними та відшкодування завданої цією діяльністю шкоди.

Відповідно до позиції Пленуму Верховного Суду України у останньому випадку такі справи повинні розглядатися в порядку позовного провадження (п. 17 Постанови Пленуму від 7 грудня 1997 року № ІЗ7).

Проблема виникає також і з визначенням підсудності. Адже військовослужбовці звертаються до суду про оскарження неправомірної військової управлінської діяльності до військового місцевого суду (статті 123, 248 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК) за місцем знаходження органу військового управління чи військової посадової особи (стаття 248 ЦПК України).

У військових судах часто вирішуються справи за скаргами військовослужбовців, в яких оспорюється законність звільнення з військової служби. В них інколи ставляться вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Це також свідчить про те, що дуже важко провести розмежування між цими видами провадження.

Так, наприклад, рішенням військового суду Хмельницького гарнізону від 27 червня 1996 року скарга на дії командира в/ч А-1877, пов'язані з невиплатою заявнику належного грошового забезпечення по звільненню з військової служби в запас, визнана обґрунтованою. У рішенні зобов'язано орган військового управління усунути порушення прав колишнього військовослужбовця. У відшкодуванні моральної шкоди було відмовлено. Ухвалою військового суду Західного регіону, який розглядав справу у касаційному порядку, присуджено відшкодування моральної шкоди у розмірі 7 млн. крб., "оскільки вона заподіяна при здійсненні управлінських функцій" .

В іншій справі, яка розглядалася військовим судом Хмельницького гарнізону (рішення від 13 травня 1996 року), було задоволено вимоги, які містилися у позовній заяві на неправомірні дії командування в/ч А-0727 по невиплаті Якимчуку грошового забезпечення при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористане речове майно та відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної цими діями в сумі 100 млн. крб. Військовий суд Західного регіону своєю ухвалою від 11 червня 1996 року затвердив рішення в силі, лише змінив рішення в частині компенсації моральної шкоди до 7 млн. крб.

Щодо оспорення звільнення з військової служби, то виникає питання про природу такого спору: який він за своєю природою - адміністративний чи трудовий? За багатьма ознаками контракт про проходження військової служби громадянами України слід визнавати специфічним трудовим договором . У цьому випадку обидві вимоги мають розглядатися у порядку позовного провадження.

Специфіка виконання органами військового управління своїх повноважень проявляється також у тому, що окремі військові посадові особи наділені функціями органу дізнання. Так, у відповідності із пунктом 3 статті 101 Кримінально-процесуального кодексу України командири військових частин, об'єднань, начальники військових установ є органами дізнання у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями (військовозобов'язаними) під час проходження військової служби (військових зборів), а рівно по справах про злочини, вчинені працівниками і службовцями Збройних сил України, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або у розташуванні частини (об'єднання, установи) . Тому на окремі органи військового управління як органи дізнання повністю поширюється Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".

Заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу дізнання, попереднього слідства чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються від судових витрат (ст. 14 цього Закону). При чому, згідно з частиною другою статті 12 Закону у разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин може оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян . Хоча за природою цього спору, на перше місце ставиться вимога про відшкодування завданої шкоди, а не оспорюється неправомірність винесення постанови про її відшкодування. У даному випадку має місце спір про право цивільне, який має розглядатися у загальному (позовному) порядку.

Військовослужбовець звертається до суду і доводить наявність майнової, матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди шляхом визначення в позовній заяві конкретних обставин, за яких було заподіяно шкоду, а також зазначення того, які неправомірні діяння було вчинено щодо позивача, в тому числі полягає шкода, що було підставою визначення запропонованого позивачем розміру або форми її відшкодування, якими доказами це підтверджується.

Моральна (немайнова) шкода супроводжує будь-яке правопорушення. Тому деякі фахівці вважають, що факт її заподіяння не потребує доведення: він стає очевидним, як тільки буде доведено протиправну поведінку . Однак, як правильно визначає С.Демський, це твердження видається спірним. Адже відповідно до статті 30 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Звільнення особи від доведення факту моральної (немайнової) шкоди не відповідає наведеній правовій нормі .

Предметом дослідження у справах про відшкодування шкоди, завданої військовою управлінською діяльністю є, як і будь-якого правопорушення, його склад (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона). Як прийнято розглядати, істотними, такими, що підлягають доведенню у судовому засіданні є окремі ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторін правопорушення - протиправна поведінка заподіювана шкоди, наявність небезпечних наслідків у формі наявності шкоди, вина заподіювана. Щодо цієї категорії справ набуває значення і, означений додатковими ознаками, суб'єкт правопорушення (так би мовити "спеціальний суб'єкт") - орган військового управління (військова посадова особа).


 
 

Цікаве

Загрузка...